Висвітлено життєвий і творчий шлях М.Крушевського (1851 - 1887) - видатного мовознавця, уродженця Волині. Наведено покажчик його наукових праць, а також список літературних джерел про життя та наукову діяльність ученого.

Освещен жизненный и творческий путь Н.Крушевского (1851 - 1887) - известного языковеда, родившегося на Волыни. Приведены указатель его научных трудов, а также список литературных источников о жизни и научной деятельности ученого.

Проаналізовано творчий доробок М.В.Крушевського (1851 - 1887 рр.) - видатного мовознавця, яскравого представника Казанської лінгвістичної школи, оригінального мислителя, дослідження якого збагатили лінгвістику і донині не втратили свого історичного та пізнавального значення.

Проанализировано творческое наследие Н.В.Крушевского (1851 - 1887 гг.) - известного языковеда, яркого представителя Казанской лингвистической школы, оригинального мыслителя, исследования которого обогатили лингвистику и ныне не утратили своего исторического и познавательного значения.

Надано інформацію про генеалогію та науковий доробок видатного уродженця Волині, лінгвіста М. Крушевського (1851 - 1887). Вміщено його листи до професора Московського університету І. В. Цвєтаєва та відомого польського етнографа Я. Карловича, перелік матеріалів про життя та творчу діяльність, які зберігаються у фондах Волинського краєзнавчого музею.

Викладено теоретичне обгрунтування категорії повторюваності в лінгвістиці. Розкрито роль категорій у лінгвістичному дискурсі. Наведено психофізіологічні аспекти вивчення категорії повторюваності. Розглянуто діалектику взаємозв'язку повторюваності та наслідування. Досліджено проблеми філологічного вивчення ритму, а також ритм у поетичному та прозовому творі. Висвітлено питання засобів вираження повторюваності на різних рівнях мовної системи. Охарактеризовано використання складів у вербальних засобах вираження звукових відчуттів. Проаналізовано наявність повторів у реєстрі словника як відображення антиномії узуальності та нормативності. Розкрито особливості взаємодії свідомого та несвідомого за використання повторів у мовленні. Висвітлено основні параметри явища тавтології. Розглянуто епаналепсис як один із найпоширеніших елементів у поетиці. Наведено принципи підходу до асоціативного дослідження повторюваності.

Вперше проведено системний аналіз структурних типів і функціональних реалізацій категорії повторюваності у мові та мовленні. Досліджено об'єктивну закономірність, притаманну всім об'єктам та явищам матеріального світу, яка полягає у відтворенні об'єкта чи явища частково або повністю. Показано, що повторюваність виступає як об'єктивна реальність, яку людина несвідомо засвоює в міру набуття досвіду. Здатність до повторення можна інтерпретувати у термінах архетипів людської свідомості. На основі об'єднання різних видів мовних і мовленнєвих повторів у загальну систему повторів розкривається їх позамовна сутність і першооснова: коливання, вібрація, ритм, чергування. Категорія повторюваності пронизує не тільки всі рівні мовної системи, але й всі грані людського буття: фізичного, фізіологічного, психічного, біологічного, соціального та культурного. Запропоновано нову концептуальну схему вирішення проблеми категорії повторюваності, що базується на визнанні ізоморфізму онтологічної природи фізичного, психологічного та мовного простору як реалізації цієї категорії у Всесвіті.

Розглянуто факти біографії Т. Г. Шевченка, які письменник поклав в основу композиції твору. Проаналізовано п'єсу, переломну в драматургічній шевченкіані, що її вперше було поставлено в столиці, а через 24 роки - на Волині. Визначено обставини, які спричинили її появу на луцькій камерній сцені. Підкреслено, що ця вистава, будучи високохудожнім мистецьким твором, упродовж 7-ми театральних сезонів залишається окрасою репертуару обласного театру.

Проаналізовано повтори на матеріалі твору, присвяченого долі українців, котрі жили на Буковині. Зображено життя гуцулів у 30 - 70-ті роки ХХ ст. за різних окупаційних режимів, передано напружені стосунки, що існували між українцями й румунською, німецькою, радянською владами. Ідеться про загальнолюдське, морально-етичне: переломлення в психіці, світогляді, сприйнятті світу людей. Мовна одиниця з повтором розкриває глибинний зміст і функціональні можливості лише з застосуванням нової парадигми знань, яка базується на етнофілософських, етнопсихологічних та етнокультурних підходах до мовного явища.

Охарактеризовано літературну діяльність волинського вчителя-дефектолога Людмили Вознюк, присвячену дітям з особливими освітніми потребами. Проаналізовано книжки для дошкільників: визначено жанр і зміст, виховне значення, описано їх художнє оформлення. Установлено, що з метою формування толерантного ставлення до людей з обмеженими можливостями вперше в українській літературі для дітей з'явився триптих про інвалідність.

Вивчено й поширено інформацію про життєвий шлях та науковий доробок мовознавця, уродженця Луцька Миколая Крушевського, доля якого внаслідок історичних умов пов'язана з Україною, Польщею, Росією. Акцент зроблено на волинському періоді буття представника польського роду. Подано власні публікації авторки, з-поміж яких здійснено перший українськомовний переклад, опубліковано епістолярну спадщину мовознавця та перевидані дві його праці; представлено виступи на радіо, кіно- і телесценарії, випуск настільного календаря і конверта, введення до наукового обігу фотографій із родинного архіву Крушевських. Значення проведеного дослідження обумовлено архівним сегментом джерельної бази. Соціальний резонанс відображено у музейних виставках та ювілейному вшануванні вченого; презентаціях і рецензіях на перевидання творів та книг про нього; відгуках на дослідження авторки; підготовці репринт - ного видання; створенні портретів та скульптурного зображення мовознавця; подяк за активну діяльність у популяризації історії волинського краю; представленні на обласну премію в галузі літератури, культури і мистецтва і нагородженні дипломом імені академіка Миколи Державіна. Перспектива подальших студіювань пов'язана із продовженням вивчення родини мовознавця та підготовці українськомовного перекладу його наукової спадщини.