Розглянуто шляхи вирішення проблеми втрат електроенергії та максимального відхилення напруги у розподільних електричних мережах (ЕМ) 0,38 кВ із залученням різноманітних джерел вихідної інформації. Показано, що визначення технологічних втрат електроенергії в ЕМ 0,38 кВ у середовищі автоматизованої системи комерційного обліку електроспоживання забезпечує нові можливості їх аналізу, структурування, а також розв'язання на цих засадах ряду актуальних експлуатаційних задач.

Запропоновано модель конкурентоспроможності марочних товарів, що враховує 10 факторів. Основу моделі складають 52 правила, які представлено чотирма нечіткими базами знань. Поставлено задачу ідентифікації параметрів нечіткої моделі за експериментальними даними; сформульовано вимоги до навчальної вибірки.

Розглянуто шляхи розв'язку проблеми визначення втрат електроенергії і максимального відхилення напруги в розподільних електричних мережах із застосуванням різноманітних джерел вихідної інформації. Показано, що визначення технологічних втрат електроенергії в середовищі автоматизованої системи комерційного обліку електроспоживання забезпечує нові можливості їх аналізу, структурування, а також розв'язку ряду актуальних експлуатаційних задач.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.458.285.4

Рубрики:

Деформації і функціональні порушення колінного суглобу і гомілки у дітей

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Недосконалий остеогенез (НО) - гетерогенна патологія, яка супроводжується множинними переломами і розвитком деформацій довгих кісток кінцівок. Мета роботи - представити результати хірургічного лікування пацієнтів з НО з використанням інтрамедулярного телескопічного фіксатора (ІТФ). Методи: прооперовано 9 пацієнтів з деформаціями кісток кінцівок на фоні НО (4 хлопчики, 5 дівчаток віком 1,5 - 11 років). Корекцію здійснювали за допомогою черезшкірної напівзакритої остеоклазії на верхівці деформації. Фіксували кісткові фрагменти авторським ІТФ, який забезпечує подовження кістки в довжину у процесі росту. Після операції використовували зовнішню фіксацію ортезом. Реабілітація передбачала розроблювання активних і пасивних рухів у суглобах оперованої кінцівки, вправи для збільшення сили м'язів, гідрокінезіотерапію. Контрольні огляди (клінічне та рентгенологічне обстеження, визначення обсягу активних рухів у суглобах і сили м'язів нижніх кінцівок) проводили кожні 3 - 4 міс. Результати лікування оцінювали за FAQ Ambulation Scale. У всіх пацієнтів встановлено консолідацію фрагментів у зоні остеотомій, збереження досягнутої корекції осьових параметрів нижніх кінцівок, збільшення обсягу активних рухів у кульшових і колінних суглобах. Опорно-кінематична функція нижніх кінцівок підвищилася на 5 класів, у 2-х випадках - на 7. Покращання функціонального класу за FAQ Ambulation Scale виявлено в 4-х пацієнтів. У 6-ти хворих, які до операції не ходили, з'явилася можливість вертикального стояння та ходьби. Висновок: запропонований ІТФ забезпечує відновлення анатомічної осі кінцівки, функції ходьби та опороспроможності нижніх кінцівок, ранній початок реабілітаційного періоду, зниження відсотка ускладнень, а також зменшує необхідність повторних хірургічних втручань, запобігає прогресуванню деформацій і виникнення вторинних переломів довгих кісток кінцівок.

Сьогодні для корекції деформацій довгих кісток кінцівок у пацієнтів з недосконалим остеогенезом (НО) застосовують різні фіксатори, віддаючи перевагу інтрамедулярним телескопічним (ІТФ). Проте жоден із них не забезпечує ротаційної стабільності, що зумовлює додаткову іммобілізацію в післяопераційному періоді. В ІПХС ім. проф. М. І. Ситенка розроблено ІТФ, який відповідає принципам осьової та ротаційної стабільності. Мета роботи - оцінити результати хірургічного лікування пацієнтів з НО із застосуванням 2-х варіантів ІТФ. Вивчено стан 9-ти пацієнтів з НО, яким проведено хірургічне лікування комбінованих деформацій 30-ти сегментів верхніх і нижніх кінцівок із застосуванням ІТФ: плече - 2 сегменти (6,7 %), стегно - 15 (50 %), гомілка - 13 (43,3 %). Пацієнтів було розподілено на 2 групи: I - 3 дитини (33,3 %), яким було встановлено 5 ротаційно-нестабільні ІТФ, II - 6 дітей (66,7 %) із 25-ма ротаційно-стабільними ІТФ (83,3 %). Період спостереження становив від 1 міс до 5 років та 2 міс. Зростання сегментів у довжину зафіксовано у всіх пацієнтів і дорівнювало від 1,2 до 21,2 мм (стегно), від 1,7 до 9,3 мм (гомілка). Відмічено подовження ІТФ: сегменти стегна - від 1,0 до 20,6 мм, гомілки - від 1,3 до 9 мм. У II групі пацієнтів відзначено покращання, а в деяких випадках - відновлення моторно-функціональних навиків і ходьби (покращання опорно-кінематичної функції нижніх кінцівок на 5 класів, а в 3-х випадках - на 7). У 5-ти пацієнтів (55,5 %), які до проведення хірургічного втручання не ходили, з'явилася можливість вертикального стояння і ходьби. Виявлено зниження відсотка ускладнень після встановлення ІТФ із ротаційною стабільністю. Висновки: ІТФ з ротаційною стабільністю забезпечують відновлення опороздатності кінцівок та функції ходьби, ранній початок реабілітації, запобігають ускладненням, покращують самообслуговування та якість життя пацієнтів.

Лікування пацієнтів із недосконалим остеогенезом (НО) залишається складною проблемою ортопедії. Одним з найефективніших хірургічних методів корекції деформацій довгих кісток кінцівок у разі НО є застосування стрижня Fassier-Duval. Проте значна кількість (35 %) пов'язаних із ним ускладнень (нестабільність, міграція та прорізування фіксатора, відсутність його подовження під час росту кістки, деформація та переломи стрижня за умов навантаження кінцівки, переломи кісток) зумовлює пошук досконаліших підходів. У ДУ "ІПХС ім. проф. М. І. Ситенка НАМН України" розроблено інтрамедулярний телескопічний фіксатор (ІТФ), який поєднує принципи ротаційної та осьової стабільності. Мета роботи - проаналізувати ускладнення лікування дітей із НО після фіксації довгих кісток кінцівок за допомогою ІТФ із ротаційною стабільністю та без неї. Проведено 28 хірургічних втручань у 9-ти пацієнтів із комбінованими деформаціями кісток нижніх кінцівок, з використанням ІТФ (5 ротаційно-нестабільних, виготовлених із іржостійкої сталі, та 23 ротаційно-стабільних - стрижні у двох випадках виконані з іржостійкої сталі, у 21-му - із титанового сплаву). Після застосування ротаційно-нестабільного ІТФ зовнішня іммобілізація була тривалішою на 10 - 14 днів, а термін відновлення обсягу рухів у суміжних суглобах більшим у середньому на 7 днів у порівнянні з групою пацієнтів, у яких було застосовано ротаційно-стабільний ІТФ. Спостерігали такі ускладнення: порушення блокувальної спиці, деформацію ІТФ та сегмента кінцівки з міграцією ІТФ, відсутність подовження ІТФ, перелом сегмента кінцівки за наявності ІТФ. Ускладнення після застосування ротаційно-нестабільних ІТФ становили 60 %, а після ротаційно-стабільних - 17,4 %. Висновки: використання ротаційно-стабільного ІТФ для корекції деформацій довгих кісток кінцівок у пацієнтів із НО є ефективнішим та призводить до меншої кількості (17,4 %) ускладнень.

Лікування деформацій довгих кісток кінцівок - одна з ключових проблем у дітей з порушенням якості кісткової тканини, що пов'язано з комбінованим характером деформацій та їх рецидивами у післяопераційному періоді, нестабільністю фіксаторів, неможливістю самообслуговування пацієнтів. Мета дослідження - визначити в експерименті міцність первинної стабілізації кісткових фрагментів довгих кісток кінцівок у разі використання інтрамедулярних фіксаторів різного типу на тлі порушення якості кісткової тканини. Дослідження проведено в лабораторії біомеханіки ДУ "Інститут патології хребта та суглобів ім. проф. М. І. Ситенка НАМН України" на пластикових макетах великогомілкових кісток шляхом моделювання остеотомії в середній їх третині та з'єднання фрагментів за допомогою титанових еластичних стрижнів, ротаційно-нестабільного інтрамедулярного телескопічного фіксатора, а також ротаційно-стабільного інтрамедулярного телескопічного фіксатора шляхом прикладання згинаючого навантаження до середини діафіза моделі в зоні остеотомії. Величину деформації контролювали за величин 50, 100, 150, 200 H з наступними вимірюваннями навантаження та фіксацією результатів експерименту. Дані оброблялись статистично, для порівняння видів фіксаторів застосовували однофакторний дисперсійний аналіз та апостеріорний тест Дункана, залежність величини деформації від площі перетину моделей досліджували за допомогою парної кореляції Пірсона. Найкращі результати одержано на моделях з ротаційно-стабільним телескопічним фіксатором, найгірші - за використання титанових еластичних стрижнів. Висновки: всі типи фіксаторів забезпечують достатню первинну стабільність фіксації на згинання (величина деформації не перевищує 5 мм), однак найкращі результати одержано на моделях з ротаційно-стабільним телескопічним фіксатором.

Проведено аналіз результатів визначення напружено-деформованого стану біомеханічної системи "інтрамедулярний фіксатор - уламки" на різних етапах відновлення функції сегмента кінцівки після хірургічних втручань. Дослідження проводилося шляхом математичного моделювання методом кінцевих елементів напружено-деформованого стану великогомілкової кістки за умов недосконалого остеогенезу з використанням інтрамедулярних фіксаторів різних типів - титанових еластичних стрижнів, інтрамедулярного телескопічного фіксатора без ротаційної стабільності, а також ротаційно-стабільного інтрамедулярного телескопічного фіксатора після моделювання коригуючої остеотомії.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.458.285-5

Рубрики:

Деформації і функціональні порушення тазу і нижніх кінцівок

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Останніми десятиліттями підвищено інтерес до дітей із поєднанням порушень психічного розвитку й опорно-рухової системи, зокрема, з недосконалим остеогенезом (НО). Мета роботи - оцінити комплексну психологічну допомогу пацієнтам з НО та її вплив на ефективність лікування. Обстежено 40 пацієнтів із НО у віці від 4 міс. до 60 років. Використано опитувальник Томаса, тести: проектований "Неіснуюча тварина", колірний Люшера, Кеттелла. Діагностику міжособистісних відносин проводили за методикою Т. Лірі. Вивчено думку випробуваного про себе й уявлення про те, яким його бачать інші (Q-сортування). Для вивчення якості життя (ЯЖ) створено варіант анкети відповідно до завдань ортопедо-травматологічної клініки й розраховано індекс ЯЖ (ІЯЖ). Пацієнти з НО належать до групи ризику розвитку психопатологічних проявів, невротичних розладів унаслідок послаблення бар'єру психологічної адаптації. Їх ІЯЖ становив (-5,6 +- 0,3) балу, що свідчить про низький соціальний статус. Психічну напруженість напередодні операції та в перший тиждень лікування зазначено усіма хворими. Це - наслідок стрес-реакції з усіма її характерними компонентами: гальмуванням в корі, збудженням в підкіркових утвореннях, дисфункцією ендокринних залоз і зрушеннями гомеостазу на всіх рівнях. Депресія є загальною реакцією організму на тривалий вплив сильного хронічного стресу. Розроблено психокоректувальний курс із 10 занять, який включає м'язову релаксацію, візуально-кінестетичну дисоціацію, техніки позитивної уяви. Після курсу психокоррекції пацієнти відзначали поліпшення емоційного стану, зменшення або зникнення тривожної симптоматики, істотне поліпшення психологічного статусу та ЯЖ. Висновки: комплексна психологічна підтримка та психокорекція пацієнтів із НО сприяє поліпшенню результатів лікування та, відповідно, кращій позитивній мотивації та повноцінній соціалізації.

Увагу приділено підвищенню результатів хірургічного лікування комбінованих деформацій довгих кісток кінцівок у дітей із недосконалим остеогенезом за допомогою розробленого інтрамедулярного телескопічного фіксатора. У результаті випробувань фізичних моделей на згинання під впливом різного навантаження (50, 100, 150 і 200 Н) з'ясовано, що найбільші зусилля до виникнення деформації витримують моделі з ротаційно-стабільними інтрамедулярними телескопічними фіксаторами, найменші - з титановими еластичними стрижнями. За результатами математичного моделювання встановлено, що інтрамедулярні ротаційно-стабільні та ротаційно-нестабільні фіксатори працюють ідентично й однаково ефективно під впливом навантаження на стискання та згинання. У разі ротаційного навантаження моделей інтрамедулярний телескопічний фіксатор із ротаційною стабільністю приймає на себе більші навантаження, ніж інші, але це дозволяє розвантажити кісткову тканину, особливо навколо зон росту. Титанові еластичні стрижні витримують значно нижчі напруження за умов усіх видів навантаження, що в разі зниження щільності кісткової тканини може призвести до виникнення деформацій або руйнування кісток і втрати функції. На підставі рентгенометричних досліджень доведено, що в післяопераційному періоді показники подовження розробленого інтрамедулярного телескопічного фіксатора відповідають величинам зростання кісток у пацієнтів із недосконалим остеогенезом. Застосування інтрамедулярних телескопічних фіксаторів є сучасним та ефективним методом лікування деформацій довгих кісток кінцівок у дітей із недосконалим остеогенезом, не потребує тривалого застосування додаткових зовнішніх пристроїв. Стає можливим скоріший початок реабілітаційних заходів із добрими функціональними результатами, а кількість ускладнень зменшується до 17,5 %.