Досліджено проблеми обгрунтування теоретико-методологічних засад і можливостей застосування індигенізаційного підходу до аналізу сучасних процесів політичної модернізації, що передбачає розкриття теоретичних положень формування індигенізаційного підходу у сучасному дискурсі політичної модернізації, онтологічних передумов виникнення феномену індигенізації як реакції на кризу вестернізації в незахідних суспільствах, аналіз концептуального змісту поняття індигенізації й обгрунтування доцільності його використання як методологічного інструменту дослідження сучасних процесів політичної модернізації. Базуючись на принципі поліваріантності суспільного розвитку, визначено світоглядно-методологічні можливості індигенізаційного підходу, обгрунтовано критерії аналізу структури індигенізації як політичної практики, що породжує специфічну модель політичної модернізації, а також критерії функціонального аналізу індигенізації як політичної практики.

Досліджено сучасні проблеми міжнародних відносин, зумовлені процесами інтеграції та глобалізації. В рамках зазначеної проблематики суб'єкти міжнародних відносин потребують чітко визначеного інструментарію. Саме дискурс є одним з таких інструментів, який здатен подолати сучасні виклики міжнародних відносин, сприяє досягненню внутрішньо- та зовнішньополітичних цілей держави, нівелюванню можливих конфліктів, просуванню демократичних норм і стандартів. Розглянуто теоретичні та практичні засади дискурсу в контексті класичної та публічної дипломатії, його роль у легітимації інтересів суб'єктів міжнародних відносин, реалізації модернізаційних процесів держав, що здійснюють демократичний транзит. Визначено місце дискурсу в межах світової та регіональної системи взаємин.