Проаналізовано визначення поняття "політичний екстремізм" у політичній та правовій науці. Виділено основні ознаки політичного екстремізму, радикалізму та тероризму.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х803 + Ф043.23

Рубрики:

Права і свободи <Державне /конституційне/ право>

Політичний екстремізм. Тероризм

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто основні проблеми правового запобігання політичному екстремізму з урахуванням вітчизняного і міжнародного досвіду. Акцентовано увагу на проблемах пошуку чіткої політичної і юридичної термінології поняття "політичний екстремізм".

Дослідження процесів у хвості магнітосфери суттєво ускладнюються наявністю турбулентності за рахунок розвитку нестійкостей, у результаті яких відбувається "катастрофічна" перебудова потоку і структури магнітного поля. Складні турбулентні процеси, які спостерігаються у магнітосфері Землі, не вдається описати в межах аналітичних моделей МГД-течій. Для розгляду властивостей турбулентності на великих часових і просторових масштабах слід залучати методи статистичної фізики і каскадні моделі, розвинені в гідродинамічних теоріях. При цьому з експерименту вдається визначити статистичні властивості турбулентності, пов'язані з масштабною інваріантністю. Даний підхід дозвоволяє одержати уявлення про фізичні властивості турбулентності плазми і надає змогу якісно і кількісно описати процеси переносу в турбулентних областях. В ході роботи проаналізовано властивості дрібномасштабної розвиненої турбулентності у хвості магнітосфери Землі за вимірами ферозондових магнітометрів трьох космічних апаратів місії "Кластер-2" з частотою опитування 22,5 Гц для 17 жовтня 2005 р. Для досягнення поставленої цілі було використано фрактальні та мультифрактальні методи дослідження, які було доповнено спектральним і вейвлет-аналізом. Зокрема було проведено: аналіз крил функції густини ймовірності флуктуацій магнітного поля (фрактальний розгляд); аналіз розширеної самоподібності (ESS-аналіз, мультифрактальний розгляд); аналіз спектральної густини потужності (спектральні дослідження); аналіз амплітуди та wavelet power spectral сигналу (вейвлет-аналіз). В ході виконання роботи одержано залежності порівнювалися з наявними на сьогодні моделями опису як однорідних, так і неоднорідних турбулентних процесів. В результаті проведеного аналізу можна зробити висновок, що функція розподілу флуктуацій магнітного поля під час суббурі вказує на негауссову статистику процесів, а також на надлишок великомасштабних збурень, що генеруються джерелом. За порівняння структурних функцій флуктуацій магнітного поля під час ініціації суббурі із моделями Колмогорова, Крейчнана та ізотропною логпуасонівською 3D-моделлю із параметрами Ше і Левека одержано, що дані турбулентні процеси неможливо описати ізотропними однорідними моделями, і, крім того, вони характеризуються наявністю супердифузії. Відмічено суттєву відмінність спектрального індексу для моментів до і під час ініціювання суббурі: так, до суббурі спектральний індекс приблизно відповідає моделі Колмогорова, а під час суббурі він близький до індексу у моделі електрон-магніто-гідродинамічної турбулентності. Вейвлет-аналіз показав наявність як прямих, так і зворотних каскадних процесів, а також наявність Pc-пульсацій.

Проанализировано наличие неоднородностей турбулентных процессов и получены спектры турбулентности в областях до и во время диполяризации магнитного поля в хвосте магнитосферы Земли по измерениям четырех космических аппаратов миссии "Кластер-2" (событие 21 сентября 2005 г.). Спектральный и вейвлет-анализ были дополнены исследованиями эксцесса флуктуаций модуля магнитного поля. Получено, что в области диполяризации магнитного поля в хвосте магнитосферы наблюдаются: уменьшение горизонтальной составляющей магнитного поля в долях хвоста и увеличение вертикальной составляющей; изменение эксцесса; наличие мощных Pc5- и Pc4-пульсаций, а также прямых и обратных каскадов; излом в спектрах на частотах, меньших чем гирочастота протонов; изменение характера турбулентных движений на разных временных масштабах (на больших временных масштабах турбулентные течения соответствуют однородным моделям Колмогорова и Ирошникова - Крайчнана, а на меньших временных масштабах турбулентная середа описывается моделью электрон-магнитогидродинамической турбулентности). Используя измерения на разных космических аппаратах, удалось оценить скорость течения плазмы в хвостовом направлении.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д231 + В654-52

Рубрики:

Будова атмосфери

Планети та супутники.

Шифр НБУВ: Ж14258 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Магнітосфера Землі та навколишнє міжпланетне середовище можуть формувати сприятливі умови для реалізації нелінійного процесу вивільнення енергії у вигляді зміни топології магнітного поля (МП) і струмових систем, прискорення частинок, генерації хвиль і різких градієнтів параметрів, які є характерними ознаками явища суббурі. На ранніх етапах дослідження вважалося, що зміна параметрів сонячного вітру є ключовим фактором, відповідальним за початок магнітосферної суббурі (МСС), проте пізніше було показано, що цей фактор не є визначальним. Протягом декількох десятиліть відбувалося безперервне вдосконалення інструментальної бази та методів і підходів до аналізу отриманих даних. Це допомогло виявити ланцюг процесів, які супроводжують явище суббурі та провести їхній якісний і кількісний опис. Проте дотепер ще немає консенсусу в розумінні поетапного сценарію розвитку суббурі. Мета досліджень - визначення особливостей поширення та орієнтації транзієнтів (фронтів) у струмовому шарі хвоста магнітосфери Землі під час суббурі. Для цього праналізовано виміри МП, отримані чотирма космічними апаратами місії Cluster II за 20 липня 2013 р. Під час МСС космічні апарати перебували на нічному боці магнітосфери Землі та реєстрували зміни геомагнітного поля. В ході досліджень використано односупутниковий метод знаходження мінімальної варіації за вектором МП і багатосупутниковий таймінг-аналіз із залученням крос-кореляції часових рядів. Перший метод надає можливість знаходити напрямок нормалі до досліджуваної структури, а другий метод - віднайти напрям та абсолютне значення швидкості її поширення. Результати дослідження показують, що з розвитком суббурі для фронтів, рух яких відбувається в напрямку до Землі, спостерігається зниження швидкості поширення та значна кривина. Перший ефект (зменшення швидкості поширення фронтів) вказує на зменшення енергетичного запасу струмового шару для генерації таких транзієнтів, а другий ефект (значний ступінь кривини) означає азимутальну локалізацію фронту.

Проведено порівняння між пульсаціями магнітного поля на висотах магнітосфери із початком реєстрації та локалізацією збурення на поверхні планети. Для аналізу було використано виміри флуктуацій магнітного поля з ферозондових магнітометрів космічних апаратів місії "Кластер-2" та виміри із наземних магнітометрів в області аврорального овалу. В ході досліджень розглянуто суббурі, які відбулися 13 серпня 2019 р. Зокрема, проаналізовано дві суббурі та коливання струмового шару (flapping motions of magnetotail current sheet). Наземні обсерваторії, виміри яких було відібрано для розгляду, визначалися через програму візуалізації локалізації космічних апаратів з асоційованими силовими лініями геомагнітного хвоста (програма 3DView). Для визначення геомагнітних пульсацій використано неперервне вейвлет-перетворення, а для оцінки типу пульсацій і спостережуваних зсувів між зареєстрованими у хвості магнітосфери Землі та в області аврорального овалу пульсаціями було розглянуто інтегроване представлення у двох частотних діапазонах: 45 - 150 с (Рс4/Рі2) та 150 - 600 с (Рс5/Рі3). Зафіксовано скорельовані Рі2- і Рс5-пульсації в авроральній області та у хвості магнітосфери. Величина зафіксованих збурень залежить від взаємної локації наземних магнітометрів та проєкції силової лінії, на якій перебувають космічні апарати. Із затримки в часі між максимумами геомагнітних пульсацій на поверхні Землі по відношенню до збурень на магнітосферних висотах оцінено швидкість поширення збурення вздовж силової лінії магнітного поля.