Актуалізовано, теоретично узагальнено та практично обгрунтовано необхідність урахування специфіки соціально-психологічних чинників у процесі визначення суті, змісту та основних завдань державної політики у сфері ринку праці. Доведено теоретичне та практичне значення системного (соціального й психологічного) уявлення про склад, структуру та взаємозв'язки елементів і компонентів даного ринку як соціальної системи об'єкта державного управління. Розроблено методики дослідження соціально-психологічних явищ системи ринку праці, проведено відповідні емпіричні дослідження, з використанням яких розкрито соціально-психологічні чинники цього ринку, які необхідно враховувати за умов визначення державної політики щодо його реформування. Теоретично обгрунтовано напрями удосконалення соціально-психологічної складової механізму державної політики у сфері ринку праці на сучасному етапі переорієнтації суспільних відносин.

Визначено пріоритетні напрями державної політики у сфері розвитку соціального діалогу (СД) в Україні, метаморфози соціального партнерства і СД у пострадянський період. Проаналізовано роль науки та галузевої освіти у розвитку СД, національної служби посередництва і примирення в системі СД. Розглянуто питання науково-освітнього забезпечення розвитку СД у державному управлінні, підготовки державно-управлінських кадрів у контексті розвитку СД з громадськими організаціями.

Розкрито сутність та функції праці, організаційно-правові засади соціальної політики (СП) України у сфері праці. Висвітлено міжнародні стандарти СП у даній сфері, концепцію гідної праці в сучасних системах регулювання соціально-трудових відносин, визначено фактори їх розвитку. Проаналізовано соціальну політику щодо збереження і розвитку трудового потенціалу України. Розглянуто питання створення умов для повної продуктивної зайнятості, забезпечення охорони праці та безпеки життєдіяльності, оплати праці, регулювання трудових міграцій. Розкрито роль соціального діалогу в формуванні корпоративної СП, визначено соціальну відповідальність в контексті концепції корпоративного громадянства.

Розкрито сутність та еволюцію інститутів ринку в історії економічної науки. Розглянуто особливості методологічної матриці дослідження історії ринкових інститутів. Висвітлено питання зародження підприємництва у XVI - першій половині XIX ст. Досліджено особливості розвитку підприємницького середовища у другій половині XIX - на початку XX ст. Розкрито роль недержавних організацій у становленні ринкових інститутів. Визначено вплив диверсифікації міжнародних економічних відносин на процес становлення ринкових інститутів.

Увагу приділено специфіці правового забезпечення неринкової економічної системи. Розглянуто процес деструктуризації фінансово-кредитного середовища. Акцентовано увагу на формуванні фінансових важелів директивної економіки. Розкрито зовнішньоекономічні детермінанти становлення інституційної структури ринкового типу. Висвітлено особливості становлення фінансових інститутів ринку в трансформаційній економіці. Розглянуто особливості підприємництва за умов інституційних трансформацій. Проаналізовано особливості недержавних організацій в контексті соціально-економічних перетворень.

Досліджено джерела ідей та зміст сучасної концепції соціального діалогу. Систематизовано міжнародні стандарти та здійснено аналіз соціального діалогу як інституту державного управління. Проаналізовано еволюцію й інституціональну структуру європейського соціального діалогу. З'ясовано передумови становлення, механізми й інституціональну структуру соціального діалогу в системі державного управління України. Запропоновано методику оцінювання ефективності моделей соціального діалогу.

Розкрито природу та еволюцію ідей соціального діалогу, особливості формування та реалізації соціального діалогу в державному управлінні. Висвітлено інституціональну структуру соціального діалогу в державному управлінні України. Охарактеризовано форми та механізми здійснення соціального діалогу у сфері соціально-трудових відносин. Обгрунтовано місце та роль соціального діалогу у врегулюванні трудових спорів.

Досліджено поняття та сутність соціального капіталу, його роль як чинника економічного розвитку. З'ясовано характерні риси соціального капіталу на макро- й мікрорівні, окреслено його ключові ознаки, узагальнено методики його вимірювання та оцінювання. Запропоновано рекомендації щодо розвитку соціального капіталу як ресурсу економічного зростання та чинника суспільних трансформацій.

Вирішено актуальну наукову проблему, яка полягає в обгрунтуванні теоретико-методологічних засад державної політики з інституціоналізації дієвої системи соціального діалогу в державному управлінні як необхідної умови легітимації управлінських рішень, демократизації стандартів та процедур державного управління, створення сприятливих умов для нарощування соціального потенціалу суспільства та покращання умов для соціального розвитку, забезпечення конкурентоспроможності національної економіки. З'ясовано інституціональну структуру системи соціального діалогу. Досліджено міжнародні стандарти державної політики у сфері розвитку соціального діалогу. Узагальнено міжнародні стандарти галузевого соціального діалогу в органах державного управління. Проаналізовано діалогові практики наднаціонального та національного рівнів у системі європейського врядування. Типологізовано існуючі національні моделі соціального діалогу в європейських країнах. Досліджено трансформаційний шлях національної моделі соціального діалогу Польщі. Апробовано методику оцінювання результативності національних моделей соціального діалогу.

Викладено наукові результати дослідження історії вітчизняної економічної думки XIX - початку XXI ст. у взаємозв'язку з господарською практикою та розвитком світової економічної науки. Розкрито еволюцію теоретичних поглядів на джерела, соціально-економічні механізми та пріоритети економічного розвитку під впливом технологічного прогресу, екологічних обмежень, соціокультурних детермінант, ідеологічних та політичних імперативів, екзогенних викликів. Подано низку оригінальних концепцій українських вчених.

Розглянуто сутність і сучасний стан трудової міграції у світі, розкрито існуючі загрози та негативні наслідки міжнародної трудової міграції для мігрантів і суспільства. Перевагою цього дослідження є аналіз соціально-економічних причин та наслідків міжнародної міграції робочої сили з України. У результаті запропоновано два основних напрями вдосконалення державної міграційної політики. Перший - це політика скорочення відпливу працівників з України. Другий важливий напрям - створення умов для зворотної міграції великої когорти українських громадян, які працюють за кордоном.

Розглянуто сутність, теоретико-методологічні засади, основні напрями та механізми реалізації соціальної і гуманітарної політики. Висвітлено ставнолення інституту соціальної політики. Розкрито соціальні й гуманітарні права людини та функції держави щодо їх забезпечення. Подано інформацію щодо аналізу державної політики у сферах праці, регулювання доходів, соціального захисту, надання соціальної допомоги, пенсійного забезпечення населення тощо. Приділено увагу з'ясуванню політики держави у відповідь на виклики демографіного старіння населення, державного регулювання трудової міграції, соціальному діалогу в системі євроінтеграційних цілей соціальної політики України. Розкрито загальнонаціональні пріоритети та регіональні особливості гуманітарної політики в Україні.

Розкрито теоретичні основи формування соціальної політики в сільській місцевості, її завдання та цілі. Охарактеризовано категорії "добробут", "доходи та витрати домогосподарств", "заробітна плата", "пенсії", "соціальне страхування", "соціальна допомога". Розглянуто сутність, функції та складники добробуту сільських жителів. Приділено увагу грошовим доходам, сукупним ресурсам і сукупним витратам домогосподарств, а також розміру заробітної плати та пенсій жителів села, грошовим та натуральним допомогам, що надаються. Подано інформацію про систему надання населенню кредитів і субсидій. Показано рівень бідності та злиденності за місцем проживання та за тим, як населення споживає матеріальні блага.

Висвітлено теоретичні засади й особливості державного регулювання розвитку сільських територій. Визначено сутність поняття "територія" та загальні принципи державного регулювання соціально-економічного розвитку сільських територій. Основну увагу приділено теоретичним аспектам формування сільської поселенської мережі та сучасним тенденціям її розвитку. Визначено систему розселення сільського населення, особливості землекористування в аграрному секторі економіки та розселення населення. Здійснено оцінку діяльності сільських громад і життєдіяльності сільських населених пунктів. Розглянуто земельні ресурси та їх охорону, охорону та використання водних ресурсів, лісових ресурсів, охорону атмосферного повітря, токсичні відходи й особливості поводження з ними. Наведено складові трудових ресурсів територій, виявлено загальні тенденції їх розвитку. Розкрито теоретичні основи формування соціальної політики в сільській місцевості, її завдання та цілі, визначено категорії "добробут", "доходи та витрати домогосподарств", "заробітна плата", "пенсії", "соціальне страхування" та "соціальна допомога". Визначено основні складові соціальної інфраструктури села, сутність та особливості розвитку її об'єктів. Проаналізовано загальні тенденції розвитку галузей соціально-культурного та соціально-побутового призначення. Висвітлено теоретичні засади функціонування аграрного сектору економіки України. Наведено загальну характеристику галузей сільського господарства в регіональному аспекті. Визначено основні принципи державної регуляторної політики в сільському господарстві.

Наведено близько 1 000 термінів, що стосуються публічного управління - діяльності, пов'язаної з реалізацією державної політики в різних сферах суспільного життя через системи органів публічного врядування, суб'єктів громадянського суспільства, фізичних осіб.

Обгрунтовано пропозиції з оптимізації державної соціогуманітарної політики та окреслено напрями вдосконалення шляхів, механізмів, інструментів державного управління соціогуманітарною складовою суспільного розвитку в Україні в контексті інтеграції та консолідації українського суспільства. Розглянуто підготовку нормативно-правових документів з питань державного регулювання соціогуманітарної складової суспільного розвитку в Україні.

Розкрито сутність управлінських інновацій та особливості їх застосування в сучасних умовах соціально-економічного розвитку України. Визначено імператив інституту управління в реалізації концепції сталого розвитку й охарактеризовано інноваційний фактор забезпечення сталого розвитку регіонів. Розроблено концептуальні засади публічного врядування та охарактеризовано інноваційний механізм його формування в умовах децентралізації. Обгрунтовано необхідність застосування компетентнісного підходу в реалізації управлінських інновацій, розроблено систему компетентностей експерта-аналітика публічного управління тощо.

На прикладі України висвітлено сутність та особливості формування й розвитку найпоширеніших колективних ідентичностей - родової, регіональної, соціоекономічної, релігійної, етнічної, національної. Особливу увагу приділено аналізові етнічної, релігійної та національної ідентичностей, які відіграють головну роль у становленні самобутності та суб'єктності українського суспільства та Української держави. Порушено проблеми подолання конфлікту ідентичностей у системі пріоритетів соціогуманітарного розвитку України.

Висвітлено актуальні проблеми теорії і практики публічного управління та адміністрування. Розглянуто використання європейського досвіду сучасної моделі децентралізації влади в Україні та сучасний стан української мови в умовах глобалізації. Подано інформацію про організацію підготовки фахівців у сфері кібербезпеки органів публічної влади, про перспективи реалізації новітніх норм Закону України “Про державну службу”. Обговорено перспективи розвитку державної фіскальної політики в Україні та обласні програми реалізації тендерної політики. Оцінено розвиток територіальних громад, окреслено соціальні інновації для швидких та ефектних результатів у сфері публічного управління. Акцентовано увагу на соціальну безпеку як чинник забезпечення національної безпеки України в умовах сучасних викликів та загроз. Охарактеризовано принципи адміністрування при формуванні виборчих комісій.

У статті по-новому, з позицій людиноцентризму осмислено проблеми культури спілкування як важливого суспільно-політичного феномену людської взаємодії, базованого на духовно-наукових засадах про зміни мислення, дії, ролі суспільного діалогу, прийняття рішень щодо економічних реалій сьогодення, які досягли критичної межі - складних суспільно-екологічних аномалій. Обгрунтовано, що високий рівень культури спілкування зможе привести до серйозного осмислення і прийняття інтелектуально-фахових рішень щодо розв'язання соціально-політичних та економічних проблем людства.