Розглянуто вплив ідей Арістотеля на погляди італійських гуманістів ХVІ-ХV ст.(Данте Аліг'єрі, Марсилія Падуанського, Леонардо Бруні Аретіно, Нікколо Макіавеллі) та використання й розвиток ними положень його "Політики".

Досліджено політичну доктрину Арістотеля, її історичну роль та вплив концепції філософа на розвиток європейської політичної думки стосовно основних проблем державознавства. Висвітлено історико-теоретичні традиції розвитку арістотелівської ідеї визначення політики як певного логічного порядку буття. Аргументовано, що арістотелівський концепт "середнього класу", який включає в політичне (громадянин) і економічне (власник) начала, є основою процвітання та стабільності конституційно-правової держави, її політичною та соціальною засадою й активним учасником громадсько-політичного процесу. Виділено й узагальнено арістотелівські критерії оцінки державного посадовця: політичний (співчувати існуючій політичній системі); професійний (мати здібності керівника); морально-етичний (відзначатись доброчинністю та справедливістю у діях). Обгрунтовано думку, що теорія розподілу влади започаткована не Локком і Монтеск'є, а Арістотелем завдяки його концепції існування трьох органів влади в державі та розподілу їх функцій з управління. Конституційно-правовий характер арістотелівської ідеальної держави базується на домінуванні права та розподілі функцій трьох гілок влади. Запропоновано тезу про існування в Середньовіччі двох, одночасно існуючих поглядів на політичну концепцію Стагірита: християнсько-томістичного й об'єктивно-гуманістичного. Аргументовано положення про вплив теоретичних ідей конституційно-правової держави Арістотеля на процес становлення та розвитку лібералізму в політичній думці Нового часу, з чого покладено початок сучасного розуміння ліберальної держави (особа, свобода, право, власність).

Висвітлено актуальні питання розвитку відносин України та країн Центральної Європи у контексті російсько-української війни, гарантій безпеки та реінтеграції тимчасово окупованих територій. Обговорено причини, хід і наслідки російсько-української війни. Проаналізовано проблематику зміни геопопітичного статусу України, міжнародних відносин, дипломатичну, військову та фінансову допомогу нашій державі. Розглянуто інформаційно-смислові наративи в контексті протистояння з ворогом. Досліджено публічно-управлінські відносини й особливості взаємодії влади та суспільства у воєнний та поствоєнний період. Розкрито зміст етнополітичної безпеки та стабільності у країнах Центральної Європи. Окреслено комплекс питань життєдіяльності українського соціуму в умовах воєнного стану (волонтерство, біженці та внутрішня міграція, освіта, наука, культура та релігія як фактори формування та збереження національної ідентичності тощо). Увагу приділено комунікаційному потенціалу політичних інститутів в умовах російсько-української війни, аналізу ефективності санкцій ЄС проти росії у фінансово-банківському секторі, корупційним ризикам у сфері державного управління в умовах воєнного стану в Україні.