Описано поетику ліричного роману "Поза межами болю" українського письменника О.Турянського, проаналізовано жанрово-стильову своєрідність роману, висвітлено ліричні та епічні форми, модифікацію структури романного мислення, розкрито психоаналітичні, етнопсихологічні та естетичні основи функціонування образів-символів. Розглянуто антивоєнну тематику великої і малої прози письменника періоду першої світової війни.

Описана поэтика лирического романа "Вне пределов боли" украинского писателя И.Турянского, проанализирована жанрово-стилевое разнообразие романа, освещены лирические и эпические формы, модификация структуры романного мышления, раскрыты психоаналитические, этнопсихологические и эстетические основы функционирования образов-символов. Рассмотрена антивоенная тематика большой и малой прозы писателя периода первой мировой войны.

Теоретично висвітлено жанрово-стильову своєрідність ліричного роману "Поза межами болю" Осипа Турянського, що зумовлено комунікацією даного твору з подальшою творчістю письменника. Проаналізовано художньо-образну систему ліричного роману. Загально окреслено окремі моменти творчого життя митця, що стали передумовою для розгляду психоаналітичних та етнопсихологічних основ "книги Болю". Висвітлено літературно-мистецький контекст "Поза межами болю" О.Турянського.

Висвітлено результати дослідження психоаналізу й української белетристки початку ХХ ст., теорії класичного психоаналізу, аналітичної й індивідуальної психології з неофрейдистською концепцією неусвідомленого в контексті духовного простору богослов'я і патристики та нових екзистенційно-психологічних граней людського й творчого феномену класиків української літератури. Розглянуто питання антропології любові у літературно-психоаналітичних вимірах. Увагу приділено авторефлексії нарцисизму як невротичному синдрому творчого процесу. Визначено форми, мотиви, особистісні та соціально-культурні фактори камертону літературоциду.

Досліджено психоаналітичну парадигму української прози першої третини XX ст. в контексті духовного простору богослов'я та патристики, що відкривають істотно нові екзистенційно-психологічні грані власне людського та творчого феномену художньої словесності. Вперше запропоновано міждисциплінарну інтеграцію психоаналізу та християнської антропології, що сприяє розширенню горизонтів перспективи в галузі літературознавства. Всебічно розглянуто проблему любові, життя та смерті особистості у біографічно-літературному вимірі едіпового комплексу, нарцисизму, смислу буття та суїциду митця / наратора / героя / прототипу. Запропоновано системний підхід до інтерпретації теорій класичного (З. Фрейд), екзистенційного (В. Франкл), структурного (Ж. Лакан) психоаналізу, аналітичної (К.-Г. Юнг), індивідуальної (А. Адлер) психології та неофройдизму (Е. Фромм, К. Горні), що моделюють смислову, художньо-естетичну психодинаміку українського літературознавчого дискурсу першої третини XX ст.

Розглянуто жертви психопатичного "радянського соціоциду" та особливості психодинаміки Я-ідеалу в житті та творчості Бориса Тенети та Івана Микитенка. Матеріалом для дослідження стали психологічні моделі поведінки персонажів у творах "Антонів огонь", "Будні", "Вуркагани", "Дитинство Гавриїла Кириченка" Івана Микитенка, "Ненависть", "Гармонія і свинушник" Бориса Тенети, а також факти зовнішньої та внутрішньої біографій прозаїків. Методологічний інструментарій охоплює здобутки психоаналітичного підходу в сфері суїцидології.

Розкрито багатоплановість психоаналітичних зв'язків в українській белетристиці першої третини ХХ ст. Увагу зосереджено на теоретико-літературному аналізі амориністики як метаморфозу Едіпового комплексу.

Розглянуто проблему нарцисизму в інтелектуальній романістиці В. Підмогильного. Досліджено сталі психологічні моделі поведінки персонажів у творах. Методологічний інструментарій охоплює здобутки психоаналітичного підходу, зокрема інтерпретації З. Фройда, Ж. Лакана, Е. Фромма та ін.

Розглянуто персоніфікацію душевного апокаліпсису в українській прозі перших декад ХХ ст., кінцевий результат якого в житті людини - суїцид. Матеріалом для дослідження є психологічні моделі поведінки персонажів у творах М. Коцюбинського, О. Турянського, О. Довженка, Л. Яновської, М. Могилянського, А. Хомика. Методологічний інструментарій охоплює здобутки психоаналітичного та богословського підходів у сфері суїцидології.

Рассмотрена персонификация душевного апокалипсиса в украинской прозе первых декад ХХ ст., конечный результат которого в жизни человека - суицид. Материалом для исследования являются психологические модели поведения персонажей в произведениях М. Коцюбинского, О. Турянского, А. Довженко, Л. Яновской, М. Могилянского, А. Хомика. Методологический инструментарий охватывает достижения психоаналитического и богословского подходов в сфере суицидологии.

The article is devoted to personification of spiritual apocalypse in Ukrainian prose of the beg. оf the 20th cent., an eventual result of which in life of man is suicide. Material for research are psychological models of conduct of characters in worksof M. Kotsjubynskyy, O. Turjanskyy, O. Dovzhenko, L. Yanovska, M. Mohyljanskyy, A. Khomyk and others. A methodological tool engulfs achieving psychoanalitical and theological approaches in the field of suicidologi.

Здійснено компаративістичний мікроаналіз творів "Сойчине крило" І. Франка і "Лист незнайомки" С. Цвайга. Феномен подібності лейтмотивів оповідань українського й австрійського класиків розглянуто в аспекті психоаналітичної антропології любові. На фактичному матеріалі порушено проблеми життєвого орієнтиру особистісних переживань героїв із комерційно-накопичувальною установкою - мати і екзистенційно-смисловою - бути (Е. Фромм). Символічні паралелі художніх метаморфоз антропології любові надають змогу дійти висновку, що І. Франко змальовує її зриму і пристрасну, яка добивається взаємності, а С. Цвайг - невидиму й жертовну, яка прагне досконалості.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш4г(4УКР)6д Зборовьска Н. 4

Шифр НБУВ: Ж27444 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено життя та творчість В. Симоненка в історико-літературному, поетикальному дискурсі української та світової літератур. Створено літературний портрет митця. Відзначено, що високий художній рівень творів В. Симоненка визначається поетикою "поетичного парадоксу" - рідкісним механізмом перенесення, суть якого полягає в тому, наскільки образи-символи неподібні (відхилені від "норми"), щоб порівняння вважалось уподібненням. Наведено основні дати в житті та творчості митця.

Розглянуто основні концепції, ключові принципи трьох основних шкіл глибинної психології: класичного психоаналізу З. Фройда, індивідуальної психології А. Адлера, аналітичної психології К.-Г. Юнга, а також їх практичну динаміку функціонування в художній творчості на прикладі української класичної літератури. Простежено синтез психоаналізу з літературознавством, християнською етикою, філософією та психолінгвістикою.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш5(4УКР)6-4 Павлюк І. 54

Рубрики:

Література

Шифр НБУВ: Ж27444 Пошук видання у каталогах НБУВ