Висвітлено історичну парадигму явища перекладу в музиці, класифіковано її змістовно-стильові рівні, розглянуто соціокультурні функції в історичному зрізі, встановлено жанрові, стильові та виконавські параметри цієї сфери скрипкової гри (як концертної, так і педагогічної практики). Розширено тлумачення суспільно-культурної обумовленості жанру перекладу, зокрема скрипкового, в історичній перспективі. Розглянуто характеристику музичного перекладу в контексті провідних теорій жанру. Вперше визначено роль і місце скрипкових перекладів виконавців-композиторів ХІХ - ХХ ст. в контексті новітніх культурологічних тенденцій європейського музикознавства. Вперше диференційовано соціопсихологічну обумовленість музичного перекладу як діалогу, інтерпретації та втілення авторського "его". Вперше здійснено класифікацію перекладів за їх призначенням: втілення нової індивідуальної художньої концепції на основі відомого артефакту; педагогічне; концертно-репрезентативне. Вписано українську скрипкову школу в процеси становлення та розвитку скрипкового перекладу та визначено її фольклорні та професійні витоки. Вперше системно розглянуто скрипкові переклади українських композиторів другої половини XX - початку XXI ст.