Досліджено вплив різних факторів на результати реєстрації моментів спостережень у найбільш використовуваних на практиці методах визначення високоточних астрономічних азимутів. Показано залежність величини цих помилок як від азимутів вертикалів зірок, так і від їх зенітних відстаней.

Одержано формули для визначення точності азимута напрямку вектора, одержаного з GPS-спостережень. За даними модельної GPS-мережі визначено похибки азимутів напрямів як в геоцентричній, так і в горизонтній системах координат. Установлено, що точність орієнтування векторів мережі залежить від азимутів напрямків та довжини вектора. Зіставлення за точністю визначення азимутів за допомогою GPS-методом із методами геодезичної астрономії показало, що за належної організації робіт, ці методи дозволяють визначати азимути напрямків із наближено однаковою точністю.

Розглянуто можливість високоточного геометричного нівелювання короткими променями за двох горизонтів нівеліра без безпосередньої зміни висоти самого приладу, за рахунок зміни відліку за рейкою за допомогою спеціальної металевої намагніченої циліндричної пластини. Встановлено, що запропонований спосіб нівелювання не тільки зберігає високу точність визначення перевищень, але і скорочує час роботи на станції на 20 - 30 %.

Наведено приклад створення планово-висотної геодезичної мережі на об'єктах газотранспортної системи під час будівництва та подальшої експлуатації.

Розроблено новий спосіб розрахунку азимута за визначеною різницею зенітних відстаней пари зірок, що спостерігаються у вертикалі земного предмета. Одержано практичні результати розв'язання науково-практичної задачі з визначення високоточного азимута. Наведено новий спосіб геодезичної астрономії, в якому за результатами опрацювання спостережень пар зірок у вертикалі земного предмета можна визначити азимут напрямку на цей предмет. Уперше запропоновано методику дослідження впливу психо-фізіологічного стану спостерігача, що грунтується на визначенні його коефіцієнта ентропії. Уперше визначено рівняння, що дозволяє оцінити вплив стану спостерігача на результати азимутальних спостережень. Удосконалено і застосовано спосіб спостережень зірок шляхом координування їх положення в полі зору зорової труби, що дозволяє застосувати комп'ютерне опрацювання, підвищити точність визначення їх зенітних відстаней і використовувати функції регресії для фільтрації можливих похибок спостережень. Розвинено теорію й алгоритм вирівнювання результатів спостережень для визначення азимута шляхом складання системи лінійних рівнянь поправок за різницями виміряних зенітних відстаней пари зірок.

Розглянуто теорію визначення поправок до просторових геодезичних координат суміжної до вихідної точки геодезичної мережі за допомогою диференційних формул. Встановлено, що у кінцеві значення поправок входять складові, які враховують як зміни геодезичних координат у вихідній точці мережі, так і зміни топоцентричних просторових полярних координат у цій вихідній точці.

Видання містить структуру, основні теоретичні положення, зміст і практичні завдання, що спрямовані на вирішення наступних завдань: вивчення геометрії поверхні загального земного еліпсоїда та визначення його парааметрів; геодезичне забезпечення картографування земної поверхні, в тому числі континентального шельфу, акваторії морів та океанів; дослідження фізичної поверхні Землі та навколоземного простору у відповідних системах координат, розв'язку задач у процесі інженерно-технічних пошуків.