Розглянуто актуальні проблеми вдосконалення фізичної підготовленості курсантів вищих військових навчальних закладів у період первинної підготовки. Досліджено можливості підвищення ефективності тренувального процесу використанням системи неспеціалізованої високоінтенсивної підготовки кросфіт. Проведений аналіз сучасних наукових і літературних джерел дає підставу стверджувати, що система підготовки кросфіт позитивно впливає на рівень фізичної підготовленості курсантів, підсилює їх мотивацію до фізкультурно-спортивної діяльності, сприяє оволодінню знаннями сучасних підходів до організації фізичної підготовки, навичками й уміннями самостійного тренування та ведення здорового способу життя. Мета статті - розробити програму вдосконалення фізичної підготовленості курсантів вищих військових навчальних закладів у період первинної підготовки із застосуванням засобів кросфіту. Структура експериментальної авторської програми містить мету, завдання програми, засоби, етапи та їх завдання, форми проведення тренувань. Запропоновано методологічний підхід до розробки програми фізичної підготовки курсантів, що поєднує в собі загальноприйняті засоби розвитку фізичних якостей (70 % від загального часу навчального заняття) і засоби кросфіту (30 % від загального часу навчального заняття). Одержані дані можуть бути використані в розробці типових програм із фізичної підготовки курсантів, у викладанні теорії й методики фізичного виховання для курсантів спеціалізованих вищих навчальних закладів освіти, а також військовослужбовців Збройних сил України. Установлено, що система фізичного виховання курсантів, яка склалася в державі, є малоефективною. Вона не забезпечує бойової та прикладної готовності курсантів до професійної діяльності й подальшої служби та потребує постійного вдосконалення. У перспективі передбачено експериментальну перевірку ефективності розробленої програми.

Бойова діяльність (БД) військовослужбовців відноситься до дуже важких видів професійної діяльності, яка вимагає від них значних м'язових зусиль, прояву на високому рівні відповідних фізичних якостей, рухових навичок; підвищеної активності значної кількості різноманітних органів і систем; залучення до роботи великої кількості морфофункціональних і психічних структур організму людини. Це супроводжується витратою такої кількості енергії, якої не здатні продукувати механізми енергозабезпечення організму більшості військовослужбовців, що призводить до швидкої втрати працездатності. Підвищення рухових спроможностей і розширення функціональних резервів організму офіцерів до рівня, що вимагає БД, відбувається під час їх навчанняв академії. А його підтримання є актуальним уродовж всієї професійної кар'єри офіцера. Однак, одразу після випуску з академії фізична активність більшості офіцерів знижується, а разом із нею й їх фізична підготовленість. Ураховуючи, що фізична підготовленість є фундаментом для всіх інших компонентів боєздатності військовослужбовців, актуальним є пошук шляхів забезпечення належного рівня ефективності фізичного вдосконалення офіцерів уродовж всієї їх служби. Мета роботи - визначення рівня мотиваційно-ціннісного ставлення курсантів до фізичного вдосконалення на початку їх військової служби як умови та передумови доцільних систематичних занять ними фізичними вправами. Проведено аналіз та узагальнення наукових праць, опитування. Встановлено, що в структурі мотивації до фізкультурно-спортивної діяльності значної кількості курсантів на момент їх вступу до академії переважають гедоністичні мотиви, а метою їх занять спортом є розвага. Виявлено, що 60,2 % курсантів на початку навчання в академії мають низький рівень мотиваційно-ціннісного ставлення до фізичного вдосконалення, якій характеризується неадекватністю оцінки своєї фізичної підготовленості, відсутністю бажання виявляти зусилля при виконанні рухової активності, що не дозволяє розраховувати на високу результативність фізичного вдосконалення. Висновки.Для підвищення ефективності фізичної підготовки офіцерів у військах потребує посилення формування в них мотиваційно-ціннісного ставлення до фізичного вдосконалення під час навчання в академії.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ч517.294 + Ц4(4Укр)360.9

Рубрики:

Кросфіт

Збройні сили в цілому

Шифр НБУВ: Ж71868 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Діяльність військовослужбовця характеризується постійним підвищеним фізичним і психічним напруженням, впливом на його психіку певних стресових чинників бойової діяльності, пов'язаних із постійним ризиком для життя. Зі свого боку, постійне напруження під час виконання специфічних завдань, порушення режиму дня, харчування та відпочинку зменшують пристосувальні резерви організму та призводять до розвитку дезадаптаційного синдрому, порушень психоемоційного статусу та працездатності. Фізична підготовка, як основний елемент бойової підготовки є важливим чинником, від якого залежать професійна реалізація та становлення військовослужбовців як фахівців своєї справи, що забезпечує якісне виконання бойових завдань, адже спроможне забезпечити швидку адаптацію до військової служби та швидке оволодіння військово-прикладними навичками. Отже, забезпечення своєчасної реабілітації та відновлення функціональних можливостей є важливим та актуальним науково-практичним завданням сучасної спортивної науки. Мета роботи - дослідити та проаналізувати особливості способу життя та стан спеціальних фізичних якостей військовослужбовців, які мали контузію, як чинників, що забезпечують бойову готовність. Провекдено аналіз наукової літератури та документальних джерел; спостереження, тестування; педагогічний експеримент. Проведені дослідження свідчать про важливість оцінки й аналізу особливостей способу життя військовослужбовців, які мали контузію. Результати анкетування свідчать про те, що спосіб життя більшості учасників є таким, що не відповідає гігієнічним нормативам (недостатня тривалість нічного сну, порушення режиму харчування, надлишкова тривалість професійної діяльності тощо). Установлено негативну тенденцію, яка полягає в поступовому скороченні питомої ваги осіб із загальним станом за рахунок збільшення кількості осіб із незадовільним станом, присутні чинники ризику, які суттєво знижують бойову здатність військовослужбовців. Результати дослідження свідчать про пошук чинників, які потребують організації цілеспрямованої рекреації, метою якої є відновлення функціональних можливостей військовослужбовців.

Підтримання високого рівня бойової здатності військовослужбовців є першочерговим завданням Збройних сил задля успішного виконання завдань за призначенням. Професійна діяльність офіцерів висуває нові вимоги, з якими випускники кафедр підготовки офіцерів запасу раніше не стикалися в повсякденному житті. Насамперед це постійна готовність виконувати завдання військово-професійної діяльності в будь-який час і за будь-яких умов. Отже, актуальним питанням залишається формування військово-прикладних навичок студентів закладів вищої освіти (ЗВО) в процесі фізичного виховання, які надають змогу оптимізувати процес пристосування випускників КПОЗ до умов військової діяльності та виконання бойових завдань. Мета роботи - визначити ефективність впливу фізичного виховання на формування військово-прикладних навичок студентів ЗВО, які навчаються на кафедрі підготовки офіцерів запасу. Методи - аналіз наукової та методичної літератури, тестування, методи математичної статистики. Виявлено, що результати, отримані під час тестування фізичної підготовленості студентів, не відповідають вимогам Інструкції з фізичної підготовки в системі Міністерства оборони України для випускників ЗВО. Водночас аналіз вступних іспитів із фізичної підготовки цих студентів на військову кафедру виявив, що всі респонденти під час випробувань продемонстрували позитивні результати з фізичної підготовки. Проведені дослідження надали змогу з'ясувати, що офіцери, які отримали вищу освіту в ЗВО та одночасно навчалися за програмою підготовки офіцерів запасу, мають низькі результати з фізичної підготовленості. Крім того, вони виявилися не здатними організовувати та проводити фізичну підготовку з підлеглим особовим складом. Це пов'язано з невирішеними раніше проблемами системи військової освіти, а проблемні питання низького рівня загально військової підготовки офіцерів запасу командири та начальники різних рівнів намагалися вирішити за рахунок підвищення якості й обсягу професійної підготовки.