Упродовж 11 років, від 1943 до 1954 рр., у СРСР існувала спеціальна міра покарання - каторжні роботи. Її було введено для покарання осіб, звинувачених в особливо тяжких злочинах проти держави ("фашистських злочинців і їх пособників"). Для утримання засуджених до цієї міри покарання створювалися спеціальні каторжні відділки у виправно-трудових таборах, пізніше переважна більшість каторжників утримувалася у спеціально створених особливих таборах МВС СРСР. Умови утримання і праці цієї категорії в'язнів у порівнянні з умовами утримання інших в'язнів ГУЛАГ були вкрай суворими, нелюдськими, що призводило до високої захворюваності й смертності контингенту. Лише у 1954 р. каторжники у своєму правовому стані були прирівняні до інших в'язнів, а цей вид покарання було вилучено з радянського законодавства. Вперше зроблено спробу комплексно висвітлити питання, пов'язані з каторгою у СРСР.

Голод 1946 - 1947 рр. належить до числа досить детально досліджених подій в історії України. Водночас те, як ті обставини відбилися на виправно-трудовій системі, як вплинули на становище віязнів, досі не розглядалося ані в українській, ані в російській історіографії. Представлена нижче стаття є першою спробою висвітлення цієї невідомої сторінки історії.