Досліджено ортотропні шаруваті пологі оболонки та пластини на основі уточненої теорії другого наближення, в якій закон зміни поперечних зсувів за товщиною - парабола четвертого ступеня. Показано, що теорія другого наближення має більш широку область застосування у порівнянні з теорією першого наближення, як за фізико-механічними, так і геометричними параметрами шаруватих конструкцій.

Запропоновано некласичну модель напружено-деформованого стану композитних брусів із кусково-однорідними поперечними перерізами. Розглядається згин брусів у двох площинах - головних площинах жорсткості. На відміну від класичної моделі, основою якої є гіпотеза плоских перерізів, розроблена некласична модель враховує депланації поперечних перерізів бруса, обумовлені деформаціями зсуву. Отримано вирази переміщень, деформацій поздовжніх нормальних напружень та поперечних дотичних напружень. Загальний стан бруса визначається за принципом суперпозиції.

Наведено рівняння рівноваги та граничні умови, що реалізують некласичну модель композитних брусів кусково-однорідної структури. Вказано принципи розв'язку системи цих рівнянь. Представлено числові результати для задач згину однорідного та кусково-неоднорідного брусів. Аналізуються крайові ефекти напруженого стану.

Запропоновано некласичну модель напружено-деформованого стану композитних брусів із кусково-однорідними поперечними перерізами. Розглядається згин брусів у двох площинах - головних площинах жорсткості. На відміну від класичної моделі, основою якої є гіпотеза плоских перерізів, розроблена некласична модель враховує депланації поперечних перерізів бруса, обумовлені деформаціями зсуву. Отримано вирази переміщень, деформацій поздовжніх нормальних напружень та поперечних дотичних напружень. Загальний стан бруса визначається за принципом суперпозиції.

На основі розв'язку рівнянь просторової теорії пружності розроблено методику розрахунку шаруватих пологих конструкцій у разі динамічного навантаження. Розглянуто гармонічні коливання конструкцій на перших трьох частотах власних коливань з урахуванням коефіцієнта згасання коливань. Наведені результати можуть розглядатися як еталонні під час розробки прикладних моделей розрахунку шаруватих конструкцій.

Побудовано прикладну математичну модель динамічного деформування шаруватих конструкцій. Запропонована модель є узагальненням неперервно-структурного та дискретно-структурного підходів у розрахунку шаруватих конструкцій. Вона дозволяє розглядати конструкцію як моношар з наведеними жорсткісними параметрами, дробити її за товщиною на складові, які можуть бути з кількох шарів, а також їх частин. Допускається моделювання різних умов контакту шарів: жорсткий і ковзний. Диференціальні оператори в запропонованій моделі - аналогічні використовуваним у класичній теорії оболонок, що зручно для її чисельної реалізації.

На основі аналітичного розподілу змінних отримано просторовий розв'язок задачі визначення частот і форм власних коливань багатошарових плит. Проведено зіставлення моделей з аналітичним поділом змінних та поліноміальною апроксимацією шуканих функцій за товщиною конструкції. Прикладна модель в рамках неперервно-структурного підходу дозволяє з достатньою точністю визначати частоти та форми власних коливань для широкого кола задач. У випадку необхідності можливий перехід до дискретно-структурного варіанта моделі, що веде до уточнення результатів розрахунку.

Преобразование громоздких аналитических выражений является одним из наиболее громоздких аспектов математического моделирования инженерных задач. Преобразование выражений методами компьютерной алгебры в диалоговом режиме неэффективно при решении сложных проблем. АНАЛИТИК обладает хорошо развитой системой автоматического распознавания свойств и структуры любых объектов, которые можно выразить в терминах алгоритмического языка. В докладе показаны возможности АНАЛИТИКа при создании программ для автоматического решения различных аспектов реальных инженерных задач: преобразование громоздких аналитических выражений, решение задач геометрического проектирования, вывод явного вида выражений математической модели напряженно-деформированного состояния изгиба балок кусочно-однородной структуры.

Пропонується просторовий розв'язок по визначенню частот власних коливань попередньо напружених пологих композитних масивів. Використовуються два підходи: аналітичний розподіл змінних та зведення просторової задачі до двовимірної методом гіпотез на основі поліноміальної апроксимації шуканих функцій за товщиною конструкції. Запропонований варіант методу гіпотез є узагальненням дискретно-і неперервно-структурних напрямків у побудові математичних моделей деформування шаруватих конструкцій.

Проанализированы современные представления, касающиеся электромагнитных свойств физического вакуума. Описан экспериментально обнаруженный эффект, проявлящий себя как скачок напряженности электрического поля, возбуждаемого рамочной антенной. Показано, что скачок напряженности имеет место при переходе от поверхности проводника рамки к окружающей рамку среде. Выдвинута гипотеза существования магнитного эфира как составной части физического вакуума. Изложены возможности проверки преемственности идеи магнитного эфира. Приведены расчетные значения основных физических параметров магнитного эфира.

Розроблено методику визначення аналітичного розв'язку задачі згину циліндричних тіл типу брусів на базі некласичної ітераційної моделі. Наведено результати розрахунку для брусів із різними крайовими умовами під дією рівномірно розподіленого навантаження, які ілюструють збіжність процесу.

Розроблено прикладну модель розрахунку неоднорідних плит на пружному півпросторі. Дискретизацію неоднорідної плити проведено методом скінченних елементів, півпростору - методом межових елементів. Модель дозволяє оцінювати напружено-деформований стан плити безпосередньо під штампом з розмірами, сумірними з її поперечним розміром. Тіло може мати неоднорідність за товщиною та в плані. Можливе врахування відриву тіла від пружної основи.

Розглянуто розвиток теорії шаруватих пластин та оболонок. Зображено тривимірні моделі шаруватих систем і методи зведення їх до двовимірних моделей. Проаналізовано побудову двовимірних моделей методом гіпотез. Подано розвиток двох основних напрямків побудови, що призводять до дискретно-структурної та неперервно-структурної теорій шаруватих систем. Визначено особливості врахування поперечного зсуву й обтиснення в некласичних теоріях високого наближення. Наведено дані щодо реалізації теорії методом скінченних елементів. Подано приклади розрахунків за різними моделями, а також результати досліджень меж застосування різних теорій та експериментальні дані їх обгрунтування. Сформульовано напрямки подальшого розвитку теорії шаруватих конструкцій.

Отмечено, что у научной общественности утвердилось мнение, что магнитное поле вместе с вращающимся магнитом не вращается. Это мнение основано на заключении Фарадея, сделанном в результате проведенных им опытов на униполярной машине. Престон, современник Фарадея, показал, что из-за замкнутости магнитных силовых линий опыты Фарадея с униполярной машиной принципиально не позволяют судить о том, вращается ли магнитное поле вместе с вращающимся магнитом или нет. Эксперименты последующих исследователей, выполненные так же на основе униполярной машины Фарадея, по тем же причинам некорректны, и потому в настоящее время экспериментальное подтверждение заключению Фарадея фактически отсутствует. Описан эксперимент, в котором учтено замечание Престона. Эксперимент выполнен с целью защитить гипотезу существования магнитного эфира-среды, ответственной за электромагнитные свойства вакуума. Эксперимент подтвердил заключение Фарадея. Если бы опыт показал, что магнитное поле вращается вместе с вращающимся магнитом, то гипотеза существования магнитного эфира, выдвинутая автором, была бы опровергнута.

Проведен эксперимент по проверке гипотезы Максвелла о способности токов смещения в вакууме создавать магнитное поле. Расчеты величин индукции магнитных полей, создаваемых как токами проводимости, так и токами смещения, выполнены с применением закона Био - Савара - Лапласса. В качестве датчиков, реагирующих на наличие магнитного поля, использовались трансформаторы тока. В качестве источника токов смещения применялись дисковые, плоские воздушные конденсаторы. Магнитное поле измерялось для сравнения над конденсатором и над соединительными проводами, а также между пластинами конденсатора. Частота тока в конденсаторах - 2 МГц, амплитуда напряжения на пластинах - 120 В. В итоге эксперимента, на графике представлены значения амплитуд магнитной индукции в зависимости от расположения датчика, по отношению к местоположению конденсатора. Указанные зависимости получены аналитическими расчетами и экспериментальными измерениями для различного вида конденсаторов. Учитывались распределенные емкости на землю. Хорошее совпадение расчетных и экспериментальных кривых продемонстрировало существование незамкнутых токов. Результаты эксперимента показали, что токи смещения, создаваемые кулоновскими полями магнитных полей не образуют. Отмечено, что для окончательного суждения о правильности гипотезы Максвелла, необходимо провести аналогичный эксперимент, в котором источником токов смещения является вихревое электрическое поле.

Произведен анализ современного развития теории и технологий композитов по материалам Международной конференции в Риге. Определены основные тенденции использования композитов в строительстве.

Проанализировано современное развитие теории и технологий композитов по материалам Международной конференции в Южной Африке.