Виокремлено функції уяви та фантазії у філософських концепціях межі XVIII - XIX ст. (І. Канта, Ф. Шеллінга та Ф. Шлегеля), літературно-поетичній творчості англійських романтиків (С.Т. Кольриджа та У. Вордсворта, Ч. Лема, Л. Хента, У. Хезлітта та Дж. Кітса, П. Шеллі, Дж. Байрона, В. Скотта) і взірців образотворчого мистецтва (Дж. Каналетто, Ю. Робера, Дж. Піранезі, Ф. Гойї) та виявлено специфіку їх утілення у музичному мистецтві віденського класицизму. Проведено дослідження фортепіанних фантазій віденських класиків у контексті філософсько-художніх концепцій даної епохи про уяву. Уперше у вітчизняному музикознавстві проаналізовано та введено до науково обігу фортепіанні фантазії Й. Гайдна (C-dur) та І.Н. Гуммеля (E-dur), а також чотириручні клавірні фантазії В.А. Моцарта. Розроблено типологію фортепіанних фантазій віденських класиків на підставі відображених у них філософсько-художніх функцій уяви (фантазія як споглядання, сновидіння, гра). Показано значення фортепіанних фантазій епохи віденського класицизму як своєрідних посередників між добою бароко та романтизмом. Досліджено процес передбачення "синтезу мистецтв" як метод романтизму, виражений у взаємодії філософсько-художніх концепцій уяви в аспекті трактувань їх функції та жанру класицистичної фортепіанної фантазії. Виділено індивідуальні ознаки трактування жанру фантазії у творчості В.А. Моцарта, Й. Гайдна, І.Н. Гуммеля, Л. Бетховена.

Узагальнено науковий доробок викладачів кафедри загального та спеціалізованого фортепіано Харківського національного університету мистецтв імені І. П. Котляревського. Представлено широкий спектр тематики наукових розвідок, що охоплює питання історичного музикознавства й інтерпретології, сольного та ансамблевого виконавства, камерно-інструментальної і камерно-вокальної композиторської творчості, музичної педагогіки. Репрезентовано українську національну фортепіанну школу першої половини ХХ століття. Увагу зосереджено на історично-текстологічних й інтерпретаційних аспектах творчості Й. С. Баха; жанрових і комунікативних властивостях фортепіанних квартетів В. А. Моцарта; особливостях стилістики фортепіанних фантазій Л. Бетховена. Поглиблено досліджено творчість французьких авторів - К. Дебюссі, Д. Мійо, А. Онеггера, Ф. Пуленка і видатного українського композитора М. Скорика. Фортепіанну школу України осмислено з позицій феноменології й онтології як системне явище і як феномен національної культури.