Досліджено історію заснування й видання у Львові одного з кращих українських літературних журналів кінця ХІХ - початку ХХ ст. - "Літературно-наукового вісника", зокрема, перший, львівський період його історії (1898 - 1906). Проаналізовано діяльність редакторів, видатних вчених, письменників і публіцистів І.Франка, М.Грушевського, В.Гнатюка і О.Маковея, під керівництвом яких журнал об'єднав літературно-наукові сили Західної та Східної України, відіграв велику роль у художніх пошуках української літератури, став першим українським літературним журналом європейського типу.

Висвітлено розвиток, основні напрями та досягнення західноукраїнської літератури періоду 1919 - 1939 років. Проаналізовано роль літературних та ідеологічних угруповань, їх пошуки власних шляхів розвитку літератури на лоні політичних та соціальних течій того часу. Розглянуто літературу як мистецтво, ідеологічні та естетичні концепції провідних митців і критиків Західної України. Значну увагу приділено подібним літературним процесам у Радянській Україні на початку 20-х років.

Розглянуто різні аспекти з історії, соціології, політики, літературознавства та філології в сучасному та недавньому України. Проаналізовано українську пресову службу мюнхенського періоду, політичний аспект мовних процесів в Україні. Охарактеризовано стан української поезії середини ХІХ - початку ХХ ст., значення історичної схеми М.Грушевського в українській історіографії, а також теоретичні та практично-педагогічні аспекти українознавства на межі тисячоліть.

Представлено дослідницькі статті та розвідки Юрія Стефаника (виступав під псевдонімом Юрій Гаморак, Юрій Клиновий), його вибрані листи в Україну, що присвячені дослідженню життя і творчості батька Василя Стефаника. Вони розкривають багато важливих сторінок біографії та творчої спадщини видатного новеліста, вводять у літературний обіг документи його архіву, який Ю.Стефаник почав опрацьовувати зразу після смерті батька. Листи Ю.Стефаника, надіслані з-за кордону в Україну до батька, брата Кирила, до приятелів розкривають одну із граней його духовного зв'язку з рідною Землею.

Розглядаються традиції українського літературного бароко у творчості Т.Г.Шевченка, історизм поетичного мислення у християнсько-етичних вимірах поета, а також стилістичні засоби реалізації контрасту в поетичному мовленні митця. Досліджується вплив поетичного слова Т.Г.Шевченка на творчість О.Кобилянської, Г.Журби, В.Стуса та ін. Розкрито семантико-функціональний потенціал дієслівної лексичної синоніміки в поетичних творах Т.Шевченка, показано структурний паралелізм на рівні складного багатокомпонентного речення, просторову семантику прийменників, авторизовані звертання у мові творів поета. Висвітлено деякі аспекти з життя та діяльності Т.Г.Шевченка наприкінці ХVIII - в першій половині ХІХ ст. в умовах національно-культурного відродження у Правобережній Україні. Охарактеризовано літературно-краєзнавчий аспект вивчення творчості Т.Г.Шевченка, деякі концептуальні моменти створення музичних композицій до шевченківського "Заповіту", а також народнопісенні традиції і народний характер музичних творів на вірші Т.Г.Шевченка тощо.

Висвітлено історію створення на початку ХХ ст. першого і другого гімну українців Америки, написаних українськими поетами В.Щуратом та О.Грицаєм на музику видатного українського композитора С.Людкевича. Наведено тексти даних гімнів, що утверджують духовну спорідненість українських емігрантів з рідною землею, висвітлюють їх думки та почуття.

Освещена история создания в начале ХХ ст. первого и второго гимна украинцев Америки, написанных украинскими поэтами В.Щуратом и О.Грицаем на музыку выдающегося украинского композитора С.Людкевича. Приведены тексты данных гимнов, утверждающих духовное единство украинских эмигрантов с родной землей, освещающих их мысли и чувства.

Розкрито особливості змісту та мистецького оформлення багатьох рідкісних українських і присвячених Україні іномовних періодичних, продовжуваних видань і неперіодичних збірників (суспільно-політичних, літературних, педагогічних, фольклорних), як вийшли друком на "материковій" Україні й у діаспорі за сто років (1846 - 1986 рр.). Охарактеризовано внесок видавців і авторів часописів і збірників у розвиток національної свідомості української громади, збагачення вітчизняного письменства та зміцнення ідеалів гуманізму та демократії.