Висвітлено теоретичні основи вакцинології, зокрема механізми розвитку післявакцинального імунітету. На підставі чинних в Україні нормативно-правових документів викладено практичні питання організації та проведення профілактичних щеплень, надано характеристику імунобіологічних препаратів. Особливу увагу приділено заходам профілактики післявакцинальних реакцій і ускладнень.

Освещены теоретические основы вакцинологии, в частности механизмы развития послевакцинального иммунитета. С учетом действующих в Украине нормативно-правовых документов изложены практические вопросы организации и проведения профилактических прививок, дана характеристика иммунобиологических препаратов. Особое внимание уделено мерам профилактики послевакцинальных реакций и осложнений.

В роботі вперше вивчено особливості епідеміологічного прояву дифтерії в семи областях, переважно східного регіону України, які вирізняються екологічними умовами та соціально-економічною орієнтацією. Показано негативний вплив на формування протидифтерійного імунітету дорослого населення техногенних чинників (металургійного, коксохімічного та інших виробництв). Поглиблено вивчення структури популяції коринебактерій дифтерії та їхні штамові характеристики. Запропоновано принцип типування коринебактерій дифтерії з метою визначення епідеміологічної значущості вогнищ. Обгрунтовано доцільність вдосконалення системи епідеміологічного нагляду за дифтерією і запропоновано її структурно-функціональну схему, яка включає додаткові заходи (вивчення особливостей циркулюючих коринебактерій дифтерії, а саме, структури популяції та штамових характеристик, урахування впливу чинників середовища на стан післявакцинального протидифтерійного імунітету), використання яких дає можливість підвищити ефективність системи епідеміологічного нагляду.

Описано механізм розвитку фізіологічних та патологічних імунних реакцій під час введення вакцин. Розкрито причини розвитку патологічних процесів у післявакцинальний період. Визначено компоненти сучасних імунобіологічних препаратів, які спричиняють післявакцинальні ускладнення (ПВУ). Наведено рекомендації щодо загальної профілактики ПВУ, зокрема під час проведення вакцинації імуноскомпрометованим особам (ІКО). Запропоновано комплекс заходів щодо сприяння підвищенню рівня імунізації населення проти контрольованих інфекцій та посилення дієздатності найбільш ефективного та доказового засобу профілактики інфекційних хвороб - вакцинації. Визначено тенденції щорічного зростання кількості ІКО в Україні, зокрема на територіях, забруднених хімічними викидами в атмосферу та радіонуклідами.

Проаналізовано економічну ефективність вакцинації проти кору. Доведено, що імунопрофілактика є економічно виправданим заходом за рахунок попередження виникнення випадків захворювання на дану інфекцію. Це дає змогу знизити щорічні матеріальні збитки для держави від кору на понад 2 млрд грн.

За умов закритого закладу виявлено фактори, які можуть сприяти активізації епідемічного процесу дифтерійної інфекції. Спостережено циркуляцію токсигенних і нетоксигенних штамів коринебактерій дифтерії. Встановлено значний відсоток осіб, сприйнятливих до дифтерії. Відзначається виражена дія соціальних факторів.

В условиях закрытого учреждения выявлены факторы, которые могут способствовать активизации эпидемического процесса дифтерийной инфекции. Установлен значительный процент лиц, восприимчивых к дифтерии. Отмечается выраженное действие социальных факторов.

Зазначено, що сучасний перебіг епідемічного процесу кашлюку характеризується тенденцією до зниження захворюваності, за цього підйоми та спади відзначаються через кожні 1 - 2 роки. Реєструються, в основному, середньотяжкі форми хвороби, що може свідчити про наявність стертих та атипових форм. Наголошено на необхідності прийняття заходів щодо покращання діагностики кашлюкової інфекції як важливого елементу епідеміологічного нагляду, а також підвищення імуногенності препаратів, що застосовуються з метою специфічної профілактики кашлюку.

Отмечено, что современное течение эпидемического процесса коклюша характеризуется тенденцией к снижению заболеваемости, при этом подъемы и спады чередуются каждые 1 - 2 года. Регистрируются в основном среднетяжелые формы заболевания, что может свидетельствовать о наличии стертых и атипичных форм. Очевидна необходимость принятия мер относительно улучшения диагностики коклюшной инфекции как важного элемента эпидемиологического наблюдения, а также повышение иммуногенности препаратов, которые применяются с целью специфической профилактики коклюша.

На підставі проведених досліджень встановлено негативний вплив малих доз радіації на медико-демографічні показники та протидифтерійний, протиправцевий, протикоровий та протикашлюковий імунітет у дітей. Обгрунтовано необхідність створення диференційних програм імунізації з урахуванням регіональних та особистих властивостей імунного статусу дітей.

На основании проведенных исследований установлено негативное влияние малых доз радиации на медико-демографические показатели и противодифтерийный, противостолбнячный, противокоревой и противококлюшный иммунитет у детей. Обоснована необходимость создания дифференцированных программ иммунизации с учетом региональных и индивидуальных особенностей иммунного статуса детей.

У східних областях України за період 2002 - 2012 рр. захворюваність на менінгококову інфекцію коливалась в межах від 0,7 до 3,9 на 100 тис. населення, у більшості випадків причиною захворюваності стали штами N. meningitidis серогрупи B. Зазначено, що 2012 р. став роком низького рівня ендемічності менінгококової інфекції. У Харківській області показники захворюваності на менінгококову інфекцію вищі, ніж у Луганській, що обумовлено більш інтенсивною циркуляцією N. meningitidis серогрупи А у цій області. Очевидною є необхідність покращання мікробіологічного моніторингу за N. meningitidis для виявлення найбільш значущих етіологічних агентів менінгококової інфекції на певній території.

В восточных областях Украины за период 2002 - 2012 гг. заболеваемость менингококковой инфекцией колебалась в пределах от 0,7 до 3,9 на 100 тыс. населения, в большинстве случаев причиной заболеваемости стали штаммы N. meningitidis серогруппы B. Отмечено, что 2012 г. стал годом низкого уровня эндемичности менингококковой инфекции. В Харьковской области показатели заболеваемости менингококковой инфекцией более высокие, чем в Луганской, что обусловлено более интенсивной циркуляцией N. meningitidis серогруппы А в этой области. Очевидна необходимость улучшения микробиологического мониторинга по N. meningitidis для выявления наиболее значительных этиологических агентов менингококковой инфекции на определенной территории.

Вивчено вияви епідемічного процесу крапельних контрольованих (дифтерія, кашлюк, кір, краснуха та епідемічний паротит) та неконтрольованих (менінгококова інфекція, скарлатина та вітряна віспа) інфекцій на територіях із різним ступенем впливу факторів середовища життєдіяльності (Харківська, Луганська, Рівненська, Кіровоградська, Сумська та Полтавська області) і визначено їх загальні закономірності та ознаки. Встановлено вплив факторів середовища життєдіяльності на перебіг епідемічного процесу крапельних контрольованих інфекцій. Виявлено основні причини виникнення випадків зазначених інфекцій серед щеплених. Удосконалено методи прогнозування рівня захворюваності на крапельні інфекції з використанням інформаційних технологій. Визначено пріоритетність крапельних контрольованих інфекцій за їх економічною значущістю (економічний збиток). Теоретично обгрунтовано та проведено апробацію моделі формування професійної компетентності лікарів загальної практики - сімейної медицини, терапевтів, педіатрів та епідеміологів з питань епідеміологічного нагляду за крапельними контрольованими інфекціями.

Епідемічний процес менінгококової інфекції в Луганській та Херсонській областях характеризується циклічністю підйомів через 10 - 12 років, високим рівнем захворюваності дітей та сільских жителів. Встановлено, що динаміка багаторічної захворюваності на менінгококову інфекцію у східних областях та взагалом по Україні має тенденцію до зниження. Втім висока летальність дітей та реєстрація значної частки хворих на генералізовану форму свідчить про напружену епідеміологічну ситуацію на територіях дослідження. У випадку дестабілізації соціально-економічного стану в Україні можлива активізація епідемічного процесу менінгококової інфекції.

Эпидемический процесс менингококковой инфекции в Луганской и Херсонской областях характеризуется цикличностью подъемов через 10 - 12 лет, высоким уровнем заболеваемости детей и сельских жителей. Установлено, что динамика многолетней заболеваемости на менингококковую инфекцию в восточных областях и в общем по Украине имеет тенденцию к снижению. Впрочем высокая летальность детей и регистрация значительной части больных генерализуемой формой свидетельствует о напряженной эпидемиологической ситуации на территориях исследования. В случае дестабилизации социально-экономического состояния в Украине возможна активизация эпидемического процесса менингококковой инфекции.

Показано перспективність використання даних соціально-гігієнічного моніторингу в системі епідеміологічного нагляду за повітряно-крапельними інфекціями (ПКІ). Встановлено роль чинників середовища життєдіяльності в еволюції епідемічного процесу ПКІ. За допомогою методу бінарної логістичної регресії побудовано математичну модель прогнозування ускладнень епідемічної ситуації з ПКІ. На підставі результатів проведених досліджень розроблено структуру системи епідеміологічного нагляду за повітряно-крапельними контрольованими інфекціями з урахуванням провісників та передумов ускладнення епідемічної ситуації, що надасть можливість правильно встановити епідеміологічний діагноз та адекватно оцінити інтенсивність епідемічного процесу.

За сучасних умов у період депопуляційних процесів, інтенсивної міграції населення, реформування системи охорони здоров'я все більшого значення набуває соціально-гігієнічний моніторинг у системі епідеміологічного нагляду за вітряною віспою (ВВ). В Україні вітряна віспа є неконтрольованою засобами специфічної профілактики інфекцією. Відмінність інтенсивності епідемічного процесу цієї інфекції в областях України може свідчити про різну активність впливу показників середовища життєдіяльності. Мета дослідження - встановлення причин нерівномірності поширення ВВ на підставі вивчення особливостей перебігу епідемічного процесу в областях, що відрізняються за станом середовища життєдіяльності. Дослідження проводили у Рівненській та Сумській областях. Якість стану середовища життєдіяльності вважали нижчою в Сумській області у порівнянні з Рівненською. Вивчено багаторічну динаміку захворюваності на ВВ, темпи приросту, циклічність, захворюваність у вікових групах та за місцем мешкання, використовуючи непараметричні методи. В обох областях установлено високий рівень захворюваності, особливо серед дітей і міських жителів, циклічність епідемічних спалахів захворюваності з великими (16 років) й малими (2 - 5 років) періодами та тенденцію до зростання. Збільшення частки дорослих у віковій структурі та сільських жителів серед захворілих на ВВ свідчить про зміни проявів епідемічного процесу інфекції. У Сумській області були вищі показники захворюваності на ВВ, зокрема серед дітей, дорослих і сільських мешканців, більш виражена циклічність із малими інтервалами та двохвильовість у періоди спаду і зростання захворюваності. Отже, активна дія факторів середовища життєдіяльності негативно впливає на закономірності епідемічного процесу ВВ. Це необхідно враховувати під час планування профілактичних заходів. Можливо, упровадження профілактичних щеплень дитячому населенню призупинить чергове зростання захворюваності на ВВ, яке, ймовірно, пов'язане з погіршенням стану середовища життєдіяльності.

Охарактеризовано комп'ютерну програму з використанням методу експонентного згладжування (математична модель Брауна) розроблену та успішно впроваджену в роботу санітарно-епідеміологічного закладу м. Харків. Встановлено її чутливість (86,4 %) та специфічність (70,8 %). Застосування програми прогнозування рівня інфекційної захворюваності сприяло удосконаленню епідеміологічного нагляду за кором, краснухою та епідемічним паротитом, що підтверджено зниженням захворюваності на ці інфекції. Спрогнозовано ускладнення епідемічної ситуації через низький рівень охоплення щепленнями та активізацію міграційних процесів.

Охарактеризована компьютерная программа с использованием метода экспонентного сглаживания (математическая модель Брауна), разработанная и успешно внедренная в работу санитарно-эпидемиологического заведения г. Харьков. Установлена ее чувствительность (86,4 %) и специфичность (70,8 %). Применение программы прогнозирования уровня инфекционной заболеваемости способствовало совершенствованию эпидемиологического надзора за корью, краснухой и эпидемическим паротитом, что подтверждено снижением заболеваемости этими инфекциями. Прогнозируется осложнение эпидемической ситуации из-за низкого уровня охвата прививками и активизацией миграционных процессов.

The computer program using the method of exponential smoothing (Brown’s mathematical model) developed and successfully introduced into the work of the sanitary and epidemiological institutions of Kharkiv. It is established its good sensitivity (86.4 %) and specificity (70.8 %). Using of the program forecasting the level of infectious incidence contributes improvement of epidemiological surveillance of measles, mumps and rubella.These facts were confirmed by decreasing of the incidence of these infections. It is predicted the complication of epidemic situation due to low immunization and activation of migration.

На етапі розбудови сфери громадського здоров'я необхідна оптимізація системи епідеміологічного нагляду за інфекційними хворобами. Впровадження соціально-економічного аналізу надасть змогу виявляти пріоритетні інфекційні хвороби. Встановлення взаємозв'язку між соціально-гігієнічним моніторингом і системою епідеміологічного нагляду підвищить можливість прогнозування ризику ускладнення епідемічної ситуації з конкретної нозологічної форми на певній території. Модернізація на компетентній основі підготовки лікарів різного профілю з питань епідеміології сприятиме удосконаленню епідеміологічного нагляду за інфекційними хворобами.

Гіпотиреоз може бути причиною розладів будь-яких органів та систем організму. Мета роботи - епідеміологічний аналіз гіпотиреозу та визначення провідних факторів ризику його поширення в Харківській області. Аналіз захворюваності та поширеності ендокринних хвороб, у тому числі гіпотиреозу, серед вікових і соціальних груп за 2004 - 2017 рр. проведено за офіційними даними Харківського обласного інформаційно-аналітичного центру медичної статистики МОЗ України. Розроблено анкети можливих причин розвитку гіпотиреозу для встановлення провідних факторів ризику, що розподілили за трьома групами: чинники середовища життєдіяльності (перша група), спосіб життя та фізіологічний стан (друга група) і патологічний стан (третя група). Результати анкетування оцінювали за допомогою методу Delphi. Статистичну обробку матеріалу проведено за допомогою параметричних методів з використанням комп'ютерної програми ОреnOffice. В області спостережено зростання рівня поширеності ендокринних хвороб. Встановлено сильні прямі кореляційні зв'язки між показниками захворюваності на ендокринні хвороби, в тому числі пов'язані з щитоподібною залозою (ЩЗ), та показниками захворюваності на хвороби системи кровообігу. Виявлено тенденцію до зростання захворюваності та поширеності гіпотиреозу з вираженим темпом приросту (+8,5 %). Серед дорослих, хворих на гіпотиреоз, більша частка припадала на працездатне населення (56,1 %). Найбільш значимими причинами розвитку гіпотиреозу ендокринологи вважають спадковість та автоімунний тиреоїдит. Крім цього, провідними чинниками ризику в першій групі також можна вважати йодний дефіцит, дефіцит селену та використання препаратів і речовин з антитиреоїдними властивостями; у другій групі - вагітність та спадковість; у третій - захворювання, пов'язані з ЩЗ. Висновки: виражена тенденція до зростання поширеності гіпотиреозу та встановлені провідні фактори ризику, що є проблемою для Харківської області (у 96,8 % жінок виявлено дефіцит селену), свідчать про ускладнення ситуації. Своєчасне виявлення захворювань, пов'язаних з патологією ЩЗ, їх лікування та проведення профілактичних заходів сприятимуть зниженню захворюваності на гіпотиреоз, що позитивно впливатиме на рівень поширеності інших неінфекційних захворювань, в тому числі хвороб серцево-судинної системи, та смертності від них.

Теоретичні засади епідеміології інфекційних хвороб є основою для оцінки та контролю епідемічної ситуації. Насамперед, це вчення про епідемічний та епізоотичний процеси, теорія саморегуляції паразитарних систем, соціально-екологічна концепція тощо. Але полісемічність епідеміологічної термінології не дозволяє адекватно сприймати процеси, що відбуваються в паразитарній системі. Так, у сучасній літературі з епідеміології використовують різні термінологічні одиниці для визначення механізму передачі інфекцій дихальних шляхів. Наразі активно вживають такі терміни, як: "крапельний", "повітряно-крапельний", "повітряний", "аспіраційний", "аерозольний" тощо. Термінологічна неузгодженість назв механізму передачі цих інфекцій перешкоджає якісній праці науковців й ефективному навчанню студентів та епідеміологів. На підставі експериментальних досліджень аеродинамічних процесів і аналізу різних термінів механізму передачі інфекцій дихальних шляхів науково обгрунтували та запропонували термін "аерозольно-аспіраційний". Показано три фази механізму передачі інфекцій дихальних шляхів, зокрема викид аерозолю внаслідок експіраторних актів (чхання, кашель, мовлення), його рух під впливом навколишніх повітряних течій (аеродинаміка) та його аспірація. Доведено невідповідність природі епідемічного процесу вищезазначених термінів механізму передачі інфекцій дихальних шляхів. Отже, "аерозольно-аспіраційний" механізм передачі інфекцій дихальних шляхів найбільш точно відповідає процесу реалізації передачі збудника даних захворювань, а отже, і способу його збереження як біологічного виду. Імплементація цього терміну в термінологічну систему епідеміології дозволить удосконалити як теоретичну основу цієї науки, так і професійну діяльність епідеміологів.

Наведено інформацію щодо епідеміологічної та клінічної характеристики коронавірусної інфекції, викликаної COVID-19, клінічних особливостей коронавірусної інфекції COVID-19 у дітей, лабораторної та променевої діагностики. Розглянуто питання профілактичних і протиепідемічних заходів щодо запобігання розповсюдженню коронавірусної інфекції, викликаної COVID-19, включаючи імунопрофілактику. Наведено Національні протоколи первинної та амбулаторно-поліклінічної допомоги пацієнтам із підозрою на коронавірусну інфекцію, викликану COVID-19, та приділено увагу стаціонарному лікуванню пацієнтів. Окремо розглянуто особливості ведення хворих на коронавірусну інфекцію, викликану COVID-19, з ураженням легень, серця і нирок та інтенсивну терапію хворих, особливості лікування дітей.