Досліджено східноукраїнський поетичний "канон" на матеріалі творчості В.Сосюри, В.Стуса, Л.Талалая, П.Вольвача. "Канон" розглянуто як сформовану традицію, що має геокультурну специфіку та регулювальну суспільну функцію. Східноукраїнський поетичний "канон" постає у межах неоромантичної парадигми (лірика В.Сосюри), моделюється, ускладнюючись екзистенційною, етико-естетичною наповнюваністю лірики В.Стуса, Л.Талалая та закріплюється у постмодерній ситуації 1990-х рр. у ліриці П.Вольвача. Провідні ознаки східноукраїнського поетичного "канону" простежено за етнокультурним, топографічним та психологічним зрізами, що дозволяє виявити структурні компоненти, а саме: емоційність, ліричну безпосередність індивідуалізм, неоромантичний кордоцентризм, інтравертний тип світовідчуття. Зазначені аспекти складають основу "східноукраїнського поетичного тексту", що простежується в образній і мотивній наповнюваності, впливаючи на тип ліричного суб'єкта. Значну увагу приділено психологічним і геополітичним засадам ідеологізації східноукраїнського "канону".