На моделі внутрішньосуглобового перелому, з наступним металоостеосинтезом, вивчено вплив лікувальної грязі на регенерацію кісткової тканини. Встановлено, що пелоїдотерапія стимулює процеси біосинтезу білків. Запропоновано застосування пелоїдотерапії в ранньому реабілітаційному періоді.

Проведено моделювання травматичного ушкодження стегнової кістки щурів за експериментального аліментарного остеопорозу та вивчено особливості процесу остеорепарації у порівнянні до тварин без остеопорозу. Показано, що сполучний курсовий вплив пелоїду та ультразвуку на остеорепаративний процес у щурів з моделлю остеопорозу сприяє оптимізації репаративного остеогенезу, стимулюючи кісткоутворення на всій ділянці кісткової рани.

Проведено моделирование травматического поражения бедренной кости крыс при экспериментальном алиментарном остеопорозе и изучены особенности процесса остеорепарации в сравнении с животными без остеопороза. Показано, что сочетанное курсовое влияние пелоида и ультразвука на остеорепаративный процесс у крыс с моделью остеопороза способствует оптимизации репаративного остеогенеза, стимулируя костеобразование по всему участку костной раны.

Проведено спостереження за 126-ма хворими з остеоартрозом суглобів. Аналіз проведенного лікування здійснено на підставі динаміки наступних тестів: згинання в суглобі, ділянки навколо суглоба, температури шкіри над суглобом, відстані, яку долає пацієнт без відчуття болю, а також появи болю в суглобах після 30 хв. стояння. Оцінено функціонування систем перекисного окиснення ліпідів і антиоксидантного захисту, вивчено активність ряду лізосомальних ферментів у сироватці крові. Виявлено переваги використання лікувального комплексу, що включає природний фізичний фактор - аплікації лікувальної грязі та преформований - струми надто високої частоти в порівнянні щодо застосування кожного з цих факторів зокрема.

Проведено наблюдение 126 больных с остеоартрозом коленных суставов. Анализ проведенного лечения осуществлялся исходя из динамики следующих тестов: сгибания в суставе, окружности сустава, температуры кожи над суставом, расстояния, проходимого пациентом без ощущения боли, появления боли в суставах после 30 минут стояния. Оценено функционирование систем перекисного окисления липидов и антиоксидантной защиты, изучена активность ряда лизосомальных ферментов в сыворотке крови. Выявлено преимущество использования лечебного комплекса, включающего природный физический фактор - аппликации лечебной грязи и преформированный - токи крайневысокой частоты в сравнении с применением каждого из этих факторов в отдельности.

Освещены основные аспекты патогенеза артроза, проблемы хронизации и прогрессирования заболевания. Проанализированы преимущества комплексного лечения больных артрозом с использованием медикаментозных средств, физических лечебных факторов, препаратов структурно-модулирующего действия. Раскрыты причины неэффективного лечения, рецидивирования, устойчивости патологического процесса. Показана роль современных высокотехнологичных хирургических методов в профилактике и лечении артроза. Изложена концепция этапной медицинской реабилитации, прогнозно-перспективной оценки результатов лечения и продолжительности ремиссии.

Досліджено 70 хворих з переломами кісток стегна та гомілки, що стабілізувалися за методиками АО. Пацієнти проходили раннє відновне лікування за умов грязьового санаторію (Куяльник) через 2 - 3 тижні після операції. Провідна роль в розробленому лікувальному комплексі надавалась пелоїдотерапії. Групою аудиту стали 116 хворих з аналогічними пошкодженнями, що проходили курс реабілітації за умов травматологічного стаціонару або амбулаторно. Результати дослідження показують, що під впливом санаторно-курортних факторів відновлення працездатності хворих відбувається в 1,5 - 2 рази швидше, ніж за традиційних умов.

Відновне лікування 112 хворих на остеохондроз попереково-крижового відділу хребта з використанням кінезотерапії показало, що включення у лікувальний комплекс тренажерної гімнастики, спеціальної гімнастики в залі, занять в басейні зменшує або усуває прояви больового синдрому, поновлює рухову активність.

Отмечено, что на современном этапе в Украине не существует комплексных исследований депривации как сложного социального явления, ее причин, границ и масштабов. Однако именно в нашем обществе эта проблема чрезмерно обострена. Борьба с ней - в сочетании со стратегическими, долговременными нуждами формирования социального государства - становится приоритетной задачей социальной политики. При решении этой задачи нельзя не учитывать, что депривация - явление неоднородное, структура его, как и связанных с ним социальных проблем, весьма сложна.

Приведены материалы санаторной реабилитации 82 больных после эндопротезирования тазобедренного сустава с цементной и бесцементной фиксацией. Проведен сравнительный анализ эффективности реабилитации с использованием низкочастотной магнитотерапии. Оценка результатов реабилитации осуществлена с использованием системы Харриса и критериев качества жизни - 100.

Розглянуто питання застосування постійних та перемінних магнітних полів різної інтенсивності та частоти у відновлювальному лікуванні хворих з різноманітними захворюваннями і травматичними пошкодженнями органів опори і руху.

У спостереженнях брали участь 76 пацієнтів з переломами виростків великогомілкової кістки та 82 - після ендопротезування тазостегнового суглоба. Показано, що застосування на етапі реабілітації в загальному лікувальному комплексі перемінних магнітних полів низької частоти більш ефективно, у порівнянні з традиційним лікуванням: відновлює біомеханічні порушення, метаболічні зрушення, поліпшує процеси кісткоутворення, знижує резорбцію кісткової тканини, що в остаточному підсумку оптимізує репаративну регенерацію.

Внимание уделено оптимизации репаративной регенерации костной ткани после травматических повреждений и заболеваний. Описаны механизмы нарушения регенеративного процесса костной и хрящевой ткани, хирургические методы и средства оптимизации репаративной регенерации. На основе многолетнего опыта авторов обоснована целесообразность использования физических лечебных средств с целью стимуляции репаративного процесса. Показаны особенности применения медицинской реабилитации на госпитальном, амбулаторном и санаторном этапах.

У хворих з переломами виростків великогомілкової кістки вивчено ефективність відновлювального лікування, яке включає кінезо- та магнітотерапію. Установлено, що застосування такого реабілітаційного комплексу, у порівнянні з традиційним, підсилює лікувальний ефект щодо відновлення функцій травмованого колінного суглоба і усієї кінцівки.

На лікуванні переломів проксимального відділу стегнової кістки постійно зосереджено увагу травматологів через їх велику поширеність. Останні 10 років хірурги віддають перевагу інтрамедулярним технікам, проте накістковий остеосинтез пластинами ще досить популярний у повсякденній практиці. Мета роботи - провести ретроспективний аналіз результатів лікування пацієнтів із переломами вертлюгової ділянки, прооперованих із використанням проксимальної стегнової пластини з кутовою стабільністю гвинтів, і виявити основні механізми, що обумовлюють високу частоту незадовільних результатів. У дослідження включено 21 хворого (середній вік (65 +- 12) років) із переломами 31А2 та 31А3 за класифікацією АО, яким виконано накістковий остеосинтез проксимальними стегновими пластинами з кутовою стабільністю гвинтів. Термін спостереження 7,5 міс. після операції. Відсутність зміщення та первинну консолідацію перелому досягнуто в 17 із 21 пацієнтів (80,9 %). Середні терміни зрощення склали 6 міс. Незадовільні результати лікування спостерігали в 4 випадках (19,1 %). Вони були повіязані з руйнацією пластини та незрощенням фрагментів кістки. Перелом пластини відбувався на рівні дистального (7,3 мм) блокувального отвору через 8 - 9 міс. після хірургічно го втручання. В усіх випадках виконано реостеосинтез проксимальним стегновим антиротаційним стрижнем (PFNA). На нашу думку, така значна кількість незадовільних результатів пов'язана з надмірною жорсткістю конструкції та небажаною концентрацією навантаження. Висновки: використання проксимальних пластин із кутовою стабільністю гвинтів не завжди ефективне для лікування нестабільних переломів проксимального відділу стегнової кістки. Висока частота руйнації пристроїв спричинила повторний остеосинтез стрижнем PFNA, що свідчить про необхідність проведення ретельного передопераційного планування та вибору способу стабілізації черезвертлюгового перелому.

На лікуванні переломів проксимального відділу стегнової кістки постійно зосереджено увагу травматологів через їх велику поширеність. Останні 10 років хірурги віддають перевагу інтрамедулярним технікам, проте накістковий остеосинтез пластинами ще досить популярний у повсякденній практиці. Мета роботи - провести ретроспективний аналіз результатів лікування пацієнтів із переломами вертлюгової ділянки, прооперованих із використанням проксимальної стегнової пластини з кутовою стабільністю гвинтів, і виявити основні механізми, що обумовлюють високу частоту незадовільних результатів. У дослідження включено 21 хворого (середній вік (65 +- 12) років) із переломами 31А2 та 31А3 за класифікацією АО, яким виконано накістковий остеосинтез проксимальними стегновими пластинами з кутовою стабільністю гвинтів. Термін спостереження 7,5 міс. після операції. Відсутність зміщення та первинну консолідацію перелому досягнуто в 17 із 21 пацієнтів (80,9 %). Середні терміни зрощення склали 6 міс. Незадовільні результати лікування спостерігали в 4 випадках (19,1 %). Вони були повіязані з руйнацією пластини та незрощенням фрагментів кістки. Перелом пластини відбувався на рівні дистального (7,3 мм) блокувального отвору через 8 - 9 міс. після хірургічно го втручання. В усіх випадках виконано реостеосинтез проксимальним стегновим антиротаційним стрижнем (PFNA). На нашу думку, така значна кількість незадовільних результатів пов'язана з надмірною жорсткістю конструкції та небажаною концентрацією навантаження. Висновки: використання проксимальних пластин із кутовою стабільністю гвинтів не завжди ефективне для лікування нестабільних переломів проксимального відділу стегнової кістки. Висока частота руйнації пристроїв спричинила повторний остеосинтез стрижнем PFNA, що свідчить про необхідність проведення ретельного передопераційного планування та вибору способу стабілізації черезвертлюгового перелому.