Поширеність випадків передлежання плаценти та прирощення плаценти зростає з року в рік, що пов'язано зі збільшенням кількості кесаревих розтинів. Відповідно, відсоток жінок із високим ризиком масивної кровотечі також збільшується. Згідно з прогнозами для різних країн світу, частота виконання кесарева розтину зростатиме і, відповідно, буде збільшуватись кількість випадків передлежання та прирощення плаценти. У зв'язку з цим зростатиме також кількість випадків материнської смертності, оскільки головною її причиною є кровотеча (приблизно 35 % випадків). Мета роботи - оцінити ефективність профілактичної селективної емболізації маткових артерій у випадках поєднання передлежання та прирощення плаценти для зменшення об'єму крововтрати під час розродження та забезпечення збереження матки та репродуктивної функції жінки. У 2018 р. та у 2019 р. авторами було виконало дві профілактичні селективні транскатетерні емболізації маткових артерій у пацієнток із передлежанням та прирощенням плаценти (placenta previa percreta). Розродження цих пацієнток проходило у вигляді симультанної ендоваскулярної емболізації маткових артерій за проведення кесарева розтину. Алгоритм розродження був таким: на першому етапі проведено контралатеральну катетеризацію маткових артерій трансфеморальньїм доступом. Потім виконали корпоральний кесарів розтин. Після вийняття плода та перетискання пуповини виконали селективну емболізацію маткових артерій до повного припинення кровотоку у них. Далі було проведено відділення/висічення плаценти, метропласти кута ушивання рани. Після завершення операції кесаревого розтину та ушивання рани катетери з маткових артерій видаляли. Сумарна тривалість процедури емболізаціїі від пункції стегнових артерій до проведення контрольних ангіографій після емболізації і становила 27 хв у першому випадку і 38 хв у другому. Більший час емболізації у другому випадку частково пов'язаний з одностороннім доступом і почерговою катетеризацією маткових артерій. Це було зроблено для мінімізації ризику післяпроцедурних ускладнень у місці пункції стегнової артерії. На жаль, технічні умови проведення цих процедур емболізації не надали змогу виконати трансрадіальний доступ, що є можливим із практичної точки зору. Досягти повністю "сухої матки" шляхом емболізації маткових артерій не вдалося, але об'єм крововтрати з урахуванням реінфузії у вигляді відмитих еритроцитів був нижчим медіанних значень, які вказано у більшості описаних у зарубіжній науковій літературі клінічних випадків та опублікованих результатах досліджень. Висновки: селективну транскатетерну емболізацію маткових артерій до народження/видалення посліду можна розглядати як ефективну профілактику первинної післяпологової кровотечі, що забезпечує збереження органів. У вагітних, які належать до груп високого ризику, катетеризацію маткових артерій краще проводити у плановому порядку до розродження симультанно з кесаревим розтином, що простіше з технічної точки зору.

Поширеність випадків передлежання плаценти та прирощення плаценти зростає з року в рік, що пов'язано зі збільшенням кількості кесаревих розтинів. Відповідно, відсоток жінок із високим ризиком масивної кровотечі також збільшується. Згідно з прогнозами для різних країн світу, частота виконання кесарева розтину зростатиме і, відповідно, буде збільшуватись кількість випадків передлежання та прирощення плаценти. У зв'язку з цим зростатиме також кількість випадків материнської смертності, оскільки головною її причиною є кровотеча (приблизно 35 % випадків). Мета роботи - оцінити ефективність профілактичної селективної емболізації маткових артерій у випадках поєднання передлежання та прирощення плаценти для зменшення об'єму крововтрати під час розродження та забезпечення збереження матки та репродуктивної функції жінки. У 2018 р. та у 2019 р. авторами було виконало дві профілактичні селективні транскатетерні емболізації маткових артерій у пацієнток із передлежанням та прирощенням плаценти (placenta previa percreta). Розродження цих пацієнток проходило у вигляді симультанної ендоваскулярної емболізації маткових артерій за проведення кесарева розтину. Алгоритм розродження був таким: на першому етапі проведено контралатеральну катетеризацію маткових артерій трансфеморальньїм доступом. Потім виконали корпоральний кесарів розтин. Після вийняття плода та перетискання пуповини виконали селективну емболізацію маткових артерій до повного припинення кровотоку у них. Далі було проведено відділення/висічення плаценти, метропласти кута ушивання рани. Після завершення операції кесаревого розтину та ушивання рани катетери з маткових артерій видаляли. Сумарна тривалість процедури емболізаціїі від пункції стегнових артерій до проведення контрольних ангіографій після емболізації і становила 27 хв у першому випадку і 38 хв у другому. Більший час емболізації у другому випадку частково пов'язаний з одностороннім доступом і почерговою катетеризацією маткових артерій. Це було зроблено для мінімізації ризику післяпроцедурних ускладнень у місці пункції стегнової артерії. На жаль, технічні умови проведення цих процедур емболізації не надали змогу виконати трансрадіальний доступ, що є можливим із практичної точки зору. Досягти повністю "сухої матки" шляхом емболізації маткових артерій не вдалося, але об'єм крововтрати з урахуванням реінфузії у вигляді відмитих еритроцитів був нижчим медіанних значень, які вказано у більшості описаних у зарубіжній науковій літературі клінічних випадків та опублікованих результатах досліджень. Висновки: селективну транскатетерну емболізацію маткових артерій до народження/видалення посліду можна розглядати як ефективну профілактику первинної післяпологової кровотечі, що забезпечує збереження органів. У вагітних, які належать до груп високого ризику, катетеризацію маткових артерій краще проводити у плановому порядку до розродження симультанно з кесаревим розтином, що простіше з технічної точки зору.