Досліджено творчість члена Національної Спілки композиторів України, викладача Полтавського музичного училища ім. М.В.Лисенка - Т.Г.Парулави-Оскоменко. Наведено перелік та зроблено аналіз деяких зразків її творчості, висвітлено лірико-філософські мотиви, розглянуто теми призначення поета та громадянської відповідальності митця за долю людства, фольклорно-жанрову тематику творчості Т.Г.Парулави-Оскоменко.

Вперше здійснено дослідження жанрово-видових модифікацій хореографічної музики XX ст. на прикладі балетної творчості В.Губаренка. Жанровий пошук у творчості композитора розглянуто у контексті дансантних якостей його партитур. Розкрито сутність дансантності як особливого прояву музичного феномену, що існує в опозиції до вокальності; універсальної якості, атрибуту балетної музики. Розширено уявлення про еволюцію жанрових різновидів балету у творчості В.Губаренка. Проведено детальне вивчення партитур балетів "Майська ніч" і "Комуніст", симфоній-балетів "Ассоль", "Зелені святки", "Liebestod", хореографічних сцен "Запорожці" та "Вій", показано їх жанрову специфіку та драматургічні особливості. Вперше здійснено періодизацію балетної творчості В.Губаренка. На підставі дослідження його композиторської спадщини виявлено художню своєрідність українського балетного театру другої половини XX ст.

Розглянуто теоретичні та практичні питання криміналістичної діагностики, визначено її поняття, предмет та об'єкти. Зазначено, що предметом криміналістичної діагностики є пізнання змін, які відбулися в результаті злочинного посягання, а також їх причин та умов на підставі вивчення властивостей і станів об'єктів, які взаємодіяли, для встановлення механізму злочинної події загалом та її окремих елементів. Об'єкти криміналістичної діагностики - це фактичні дані, що мають значення для розслідування. Найчастіше об'єктом діагностики є якась конкретна ситуація, а об'єктами, за допомогою яких діагностують, - різні види доказової інформації: предметної (речові докази, сліди, зліпки), вербальної (описування в протоколі слідчих (розшукових) дій, графо-аналогічної (схеми, плани), наочно-образної (фото-, відеографічні зображення). Проаналізовано процес розвитку та становлення криміналістичної діагностики, проблеми методології у галузі криміналістики. Викладено теоретичні та практичні результати, здобуті під час проведення дослідження. Визначено, що криміналістична діагностика як процес є уявною реконструкцією та інтерпретацією особою, що здійснює досудове розслідування чи судовий розгляд кримінального провадження, загальної картини досліджуваного кримінального правопорушення з метою віднесення його до відповідного виду злочину чи кримінального проступку. Процес діагностування є багаторівневим інтерпретаційно-реконструктивним процесом.

Визначено теоретичні та метрологічні передумови дослідження проблем криміналістичної діагностики (КД). Надано характеристику КД як окремої наукової теорії. Розкрито структуру та зміст загального методу дослідження проблем КД та її значення в розкритті й розслідуванні злочинів. Охарактеризовано предмет, об'єкт і завдання КД. Розглянуто сутність криміналістичного діагностування та його завдання в досудовому розслідуванні кримінальних проваджень, використання положень експертної діагностики у кримінальному судочинстві. З'ясовано сучасні можливості діагностичних досліджень для побудови психологічного та соціально-демографічного портрета злочинця.

Увагу приділено життю та творчості В. Губаренка - українського композитора II половини XX ст., визначного майстра музично-театральної драматургії. Розглянуто його хореографічні проекти. Досліджено танцювальність як інтегративну якість музичного компоненту в балетному синтезі. Подано інформацію про жанрово-стильове поле реалізації дансантності в балеті XX ст. В аналізі балетних партитур виявлено основні напрями пошуку В. Губаренком власної пластичної музичної мови та самостійного шляху в балетному театрі. Відтворено досі невідомі епізоди творчого процесу композитора. Визначено шляхи модифікації дансантності в балетній творчості В. Губаренка. Розглянуто хореографічні сцени як реалізацію дивертисментного принципу балетної композиції.

Увагу присвячено висвітленню переважно трьох галузей української театральної культури - оперного, балетного, музично-драматичного театру. У статтях представлено різнобічний погляд на театральне мистецтво, охоплено його різні складові як синтетичної цілісності. Зауважено, що низка матеріалів засвідчує погляд на театр як на субсистему культури. Відтак висвітлено творчість оперних співаків, диригентів, режисерів, художників-сценографів, балетмейстерів, артистів балету, драматичних акторів, музикантів-інструменталістів, антрепренерів, а також історичні явища вітчизняного театру.