Розглянуто деякі аспекти використання семіотичного методу в літературознавстві.

Розглянуто специфіку розвитку семіотичного напряму в літературознавстві США у широкому контексті розвитку світового літературознавства. Показано генезис семіотичного літературознавства, виділено основні етапи розвитку даного критичного напряму, установлено їх специфіку, визначено мету та засоби семіотичного підходу до вивчення літератури, пояснено категорії літературознавчої семіотики, здійснено спробу вирішити проблему взаємовідношень її та структуралізму. Показано, що семіотична методологія в літературознавстві США розвивається завдяки розробкам представників французької "нової критики" (Р.Барта, Ц.Тодорова, Ю.Крістевої). Проаналізовано літературознавчі концепції видатних американських семіотиків (Дж.Каллера, Р.Скоулза, М.Ріффатера). Розкрито специфіку американського семіотичного літературознавства, визначено його місце серед інших критичних напрямів, установлено продуктивність використання семіотичного методу у вивченні літератури.