На основі десятирічного моніторингу 123 закладів загальної практики - сімейної медицини, розташованих у сільській місцевості, виявлено, що підвищення якості допомоги відбувалося за рахунок укомплектування діагностичним обладнанням, достовірного збільшення кількості та потужності денних стаціонарів, покращання географічно-територіальної доступності та унормування загальної кількості населення дільниць. Одержано дані щодо динамічних змін, що характеризують територіально-географічну доступність та ресурсозабезпечення амбулаторій сімейного лікаря. Нову методику кваліметричного аналізу можна застосовувати в аналогічних дослідженнях та в практиці моніторингу якості в системі охорони здоров'я та оцінки ефективності управлінських рішень.

Вивчено зміни доступності та якості первинної медико-санітарної допомоги (ПМСД) та визначено концептуальні підходи до запровадження моніторингу за індикативними показниками. Проаналізовано результати десятирічного регіонального моніторингу ресурсного забезпечення та інтенсивності використання діагностичного та лабораторного обладнання на рівні амбулаторій сімейного лікаря (АСЛ). Визначено закономірності динаміки обсягів надання ПМСД в АСЛ та з'ясовано (на прикладі маркерної патології) адекватність діагностичних і лікувальних заходів, а також ефективність і результативність лікувальної діяльності АСЛ та пріоритетні напрямки удосконалення цієї роботи. На основі системного аналізу структурно-функціональних компонентів обгрунтовано складові системи регіонального моніторингу доступності, якості та обсягів діяльності ACЛ. З позицій концептуально нового наукового підходу до удосконалення ПМСД оптимізовано її організаційні форми, збільшено обсяги і підвищено якість роботи ACЛ з урахуванням регіональних особливостей стану системи охорони здоров'я, умов надання медичної допомоги та стану здоров'я сільського населення. Розроблено систему індикативного оцінювання ефективності лікувально-діагностичного процесу з визначенням вагових коефіцієнтів якості (інформативності).

Проведено соціологічне дослідження серед лікарів закладів сімейної медицини сільських районів. Установлено, що вони розглядають кваліфікацію лікаря як головний чинник, що визначає якість надання медичної допомоги. Визначено покращення стану управління закладами первинної допомоги за умов упровадження засад сімейної медицини.

Проведено социологическое исследование среди семейных врачей сельских районов. Установлено, что, по их мнению, квалификация врача является главным фактором, который определяет качество медицинской помощи. Врачи отмечают улучшение процессов управления медицинскими учреждениями, которое связывают с развитием семейной медицины.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р264.863 + Р733.514.31 + Р733.682.42

Рубрики:

Мікрофлора шлунка і кишечника

Гострі респіраторні захворювання у дітей

Шифр НБУВ: Жс20661 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Первинна медична допомога є найважливішою ланкою системи охорони здоров'я. Сімейні лікарі, як представники даної ланки, виступають ключовими фігурами, на яких покладено ряд зобовіязань щодо профілактики, діагностики, лікування як дорослих так і дітей. Показником результативності їх роботи є рівень задоволення громадян якістю обслуговування. Для розуміння ефективності впровадження реформи автори оцінили діяльність сімейного лікаря та його вплив на стан здоров'я громадян, які мешкають на підпорядкованій йому території. Мета дослідження - емпіричний аналіз критеріїв вибору, частоти та причин звернень населення до сімейного лікаря в об'єдниних територіальних громадах Сумської обл. У процесі дослідження використовувалися методи системного підходу, порівняльного аналізу. Форма дослідження - опитування. Розрахунки та обробка статистичної інформації проводилась за допомогою програми "ОСА". Обговореня питання щодо стану первинної ланки медичної допомоги в результаті реформи системи охорони здоров'я. Соціологічне опитування щодо роботи сімейних лікарів в об'єднаних територіальних громадах стосувалося критеріїв вибору сімейного лікаря, частоти звернень за медичною допомогою, причин звернень, зокрема у профілактичних цілях. Аналіз показав, що відсоток підписання декларацій досить високий, але відслідковується певна формальність цього процесу так як значний відсоток громадян, які підписали декларацію, не знають свого сімейного лікаря. Результатом є той показник, що за медичною допомогою громадяни звертаються частіше не в амбулаторії на території об'єднаної територіальної громади, а у профілактичних цілях майже не звертаються зовсім. Причинами не звернення з метою профілактики зі слів респондентів є відсутність потреби. Висновок: високий відсоток жителів об'єднаних територіальних громад підписали декларації з сімейними лікарями. Проте, аналізуючи дані опитування, можна говорити про досить формальне відношення до даної процедури, так значна частина мешканців звертаються за медичними послугами в інші медичні заклади. Це є наслідком недостатньої ефективності проведення реформи первинної ланки медичної допомоги та недостатня увага з боку органів місцевого самоврядування до забезпечення амбулаторій фахівцями відповідного рівня. Виникає необхідність проведення роз'яснювальної роботи щодо важливості профілактичних мір.

Мета роботи - проаналізувати відношення населення об'єднаних територіальних громад до збереження власного здоров'я, профілактики неінфекційних захворювань та пріоритетних питань в охороні здоров'я громади. Матеріали та методи. Форма дослідження - опитування за допомогою закритої анкети. Дослідження проводилося за спеціально розробленою трирівневою пропорційною вибіркою, яка розраховувалась з врахуванням територіальних і соціально-демографічних показників. Всього за пропорційною вибіркою було опитано 1125 респондентів. Теоретична похибка вибірки становить 3 %. Обробка анкет велася за допомогою програми "ОСA". Результати. Дослідження показало, що лише половина опитаних жителів об'єднаних територіальних громад позитивно оцінюють свій стан здоров'я, а майже 57 % населення зазначають, що в основному не піклуються про власне здоров'я. 78 % опитаних відповідальність за своє здоров'я покладають на зовнішні, незалежні від них чинники і тільки 21,8 % згодні, що їх здоров'я залежить від способу життя. Більш того, респонденти не відносять до пріорітетних такі проблеми охорони здоров'я як виховання та дотримання здорового способу життя, боротьбу зі шкідливими звичками і відмічають їх лише на рівні 6 %. Кожен другий респондент вказав, що має хронічні захворювання, серед яких перше місце займають серцево-судинні. Проте тільки 31 % відповіли, що контролюють свій артеріальний тиск. Висновки: ефективна профілактика хронічних неінфекційних хвороб базується на виявленні та усуненні факторів ризику розвитку захворювань, а також формуванні активного суспільства. Відтак, актуальним є питання розробки і впровадження сучасних інформаційно-комунікаційних технологій для дистанційного зв'язку пацієнта із надавачем медичних послуг на рівні первинної ланки охорони здоров'я, що дасть можливість покращити динамічне спостереження та підвищити відповідальність населення за власне здоров'я.