Проаналізовано сучасні погляди на механізм розвитку отогенних внутрішньочерепних ускладнень у разі гострих запалень середнього вуха. За результатами дослідження визначено роль і місце комп'ютерної та магнітно-резонансної томографії в діагностуванні цих ускладнень. Висвітлено досвід щодо тактики лікування таких хворих і планування хірургічного втручання.

Проанализованы современные взгляды на механизмы розвития внутричерепных осложнений при острых воспалениях среднего уха. По результатам исследования определена роль и место компьютерной и магнитно-резонансной томографии в диагностировании этих осложнений. Освещен опыт автора по тактике лечения таких больных и планировании хирургического вмешательства.

Наведено дані літератури та висвітлено досвід з блокади адитуса як причини розвитку латентного мастоїдиту та переходу гнійно-деструктивних процесів в середньому вусі та соскоподібному відростку до хронічних. На підставі зібраного матеріалу проаналізовано причини виникнення отогенних внутрішньочерепних ускладнень у хворих з середнім негнійним отитом, а також визначено ознаки поєднаної патології вуха та порожнини черепа на фоні ОРВІ. Виявлено клініко-інструментальні диференційно-діагностичні критерії й обгрунтовано деякі зміни в тактиці ведення даної категорії хворих за умов реанімаційного відділення ЛОР-клініки.

Представлены данные литературы и собственный опыт, касающийся блокады адитуса как причины развития латентного мастоидита и перехода гнойно-деструктивных процессов в среднем ухе и сосцевидном отростке в хронические. На основании накопленного фактического материала проанализированы причины возникновения отогенных внутричерепных осложнений у больных острым средним негнойным отитом, а также обозначены признаки сочетанной патологии уха и полости черепа на фоне ОРВИ. Выявлены клинико-инструментальные дифференциально-диагностические критерии и обоснованы некоторые изменения в тактике ведения таких больных в условиях реанимационного отделения ЛОР-клиники.

Узагальнено та проаналізовано результати обстеження та лікування 196-ти хворих на гострий і хронічний гнійний середній отит, ускладнений отогенним лептоменінгітом. Поряд з патогенетично обгрунтованою типовою клінічною картиною виділено стани, що потребують більш глибокого визначення, застосування сучасних неінвазивних методів дослідження (отомікроскопії, СКТ і МРТ, поглибленого отоневрологічного обстеження, комп'ютерної постурографії) з метою уточнення діагнозу та профілактики цих ускладнень.

Обобщены и проанализированы результаты обследования и лечения больных острым и хроническим гнойным средним отитом, осложненным отогенным лептоменингитом. Рядом с патогенетически обоснованной типовой клинической картиной выделены состояния, которые нуждаются в более глубоком определении, применении современных неинвазивных методов исследования с целью уточнения диагноза и профилактики этих осложнений.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р683.601.11-436.1

Рубрики:

Гострі отити

Шифр НБУВ: Ж14579 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р627.016.1-436.1

Рубрики:

Менінгіти

Шифр НБУВ: Ж14579 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р683.601.1-436.1

Рубрики:

Отити

Шифр НБУВ: Ж14579 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р627.7-43

Рубрики:

Хвороби головного мозку та його оболонок

Шифр НБУВ: Ж14579 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено питання патогенезу отогенних і сполучених з середнім та гострим середнім отитом (ГСО) гнійних внутрішньочерепних ускладнень (ГВЧУ), особливості діагностичної тактики. Визначено позитивну ефективність запропонованої медичної технології для практичної охорони здоров'я в контексті тактики ведення хворих на ГСО з урахуванням нових діагностичних і лікувальних особливостей, а також в об'ємі хірургічних втручань, що сприяє швидкій і повноцінній реабілітації пацієнтів, які перенесли ГВЧУ.

Розглянуто проблему надання медичної допомоги хворим з отогенними гнійними та негнійними внутрішньочерепними ускладненнями, особливо на тлі гострого середнього отиту. На підставі вивчення клінічних, томографічних, ультразвукових, отоневрологічних, аудіологічних, вестибулометричних, мікробіологічних і лабораторних ознак визначено нові тенденції в структурі, етіопатогенезі й особливостях перебігу цих захворювань. Обгрунтовано нові підходи до хірургічного та консервативного лікування з метою профілактики рецидивів і хронізації патологічних процесів.

Визначено особливості отоневрологічного стану в порівнянні з томографічними даними в динаміці захворювання, а також залишкових порушень у хворих, що перенесли гострий середній отит і гнійний менінгоенцефаліт, для підвищення ефективності реабілітації. Також встановлено, що перебіг гострого негнійного, частіше вірусного, середнього отиту в теперешній час поєднується з гнійним менінгітом статистично достовірно частіше, ніж перебіг гнійного гострого середнього отиту, в той час як менінгоенцефаліт супроводжує їх приблизно з однаковою частотою. Небезпечність формування церебрального арахноїдиту у хворих на гострий середній отит виникає при збереженні ознак лікворно-гіпертензійного та мосто-мозочкового синдромів на тлі переважно базальної локалізації патологічного процесу з томографічним її підтвердженням.

Определены особенности отоневрологического состояния по сравнению с томографическими данным в динамике заболевания, а также остаточных нарушений у больных, перенесших острый средний отит и гнойный менингоэнцефалит, для повышения эффективности реабилитации. Также установлено, что течение острого негнойного, чаще вирусного, среднего отита в настоящее время сочетается с гнойным менингитом статистически достоверно чаще, чем течение гнойного острого среднего отита, в то время как менингоэнцефалит сопровождает их примерно с одинаковой частотой. Опасность формирования церебрального арахноидита у больных острым средним отитом возникает при сохранении признаков ликворной-гипертензионного и мосто-мозжечкового синдромов на фоне преимущественно базальной локализации патологического процесса с томографическим ее подтверждением.

Визначено найбільш показові сучасні диференціально-діагностичні критерії задля підвищення ефективності лікування хворих на гострий середній отит з абсцесами головного мозку й оптимізації тактики ведення таких хворих для більш повної реабілітації в подальшому. Узагальнення результатів лікування надало можливість обгрунтувати нові підходи до хірургічного лікування, а саме: проведення діагностичної антромастоїдотомії, розширення антромастоїдотомії в напрямку виявленого вогнища деструкції.

Определены наиболее показательные современные дифференциально-диагностические критерии для повышения эффективности лечения больных острым средним отитом с абсцессами головного мозга и оптимизации тактики ведения данных больных для более полной реабилитации в дальнейшем. Обобщение результатов лечения позволило обосновать новые подходы к хирургическому лечению, а именно: проведение диагностической антромастоидотомии, расширение антромастоидотомии в направлении обнаруженного очага деструкции.

Проаналізовано результати хірургічних втручань в ділянці середнього вуха з приводу хронічного гнійного середнього холестеатомного отиту за критеріями збереження сенсоневрального слуху з метою визначення можливих прогностичних ознак. Дослыджено 11 історій хвороб пацієнтів з даною патологією у яких до операції незалежно від ступеня порушення слухової функції був відсутній сенсоневральний компонент приглухуватості. Але в описаних випадках констатована можливість збереження чутливості слухового аналізатора навіть за наявності досить значних руйнувань півколових каналів.

Проанализированы результаты хирургических вмешательств в области среднего уха по поводу хронического гнойного среднего холестеатомного отита по критериям сохранения сенсоневрального слуха с целью определения возможных прогностических признаков. Исследовано 11 историй болезни пациентов с данной патологией у которых до операции независимо от степени нарушения слуховой функции отсутствовал сенсоневральный компонент тугоухости. Но в описанных случаях констатирована возможность сохранения чувствительности слухового анализатора даже при наличии весьма значительных разрушений полуокружных каналов.

Наведено клініку гострого епіглотиту, діагностику, серед якої важливе місце посідають ультрасонографія і біохімічні дослідження. Вони допомагають, поряд з клінічними даними, своєчасно діагностувати абсцедування надгортанника і провести хірургічне втручання.