Висвітлюється проблема національного характеру в драматургії (драмах, комедіях та трагедіях) М.Куліша, О.Корнійчука, І.Микитенка, Я.Мамонтова, Я.Галана з позиції національних ідеалів у плані відображення дійсності на основі генетичного укладу українського народу. Звернуто увагу на особливості розвитку української драматургії 20-30-х рр. ХХ ст. у складній боротьбі течій, методів, стилів під ідеологічним пресом більшовицької системи.

На підставі аналізу творів Ю.Липи, С.Черкасенка, М.Куліша, О.Корнійчука, Ю.Яновського, І.Кочерги, І.Микитенка, А.Головка досліджено розвиток жанрової модифікації української драматургії 1920 - 1930 рр.

На широкому соціально-політичному тлі 20-30-х років ХХ ст. аналізуються складні лабіринти творчості Миколи Куліша - українського національного драматурга. Вперше висвітлюється питання національного характеру в його драматургії з позицій української ментальності, розкривається специфіка творення драматичних, комічних та трагічних характерів шляхом аналізу таких його творів, як: драми "97", "Комуна в степах", "Зона", "Патетична соната"; комедії " Отак загинув Гуска", "Мина Мазайло"; інтермедія "Хуліо Хурина"; трагедія "Народний Малахій".

Розглянуто проблему національного характеру в драматургії М.Куліша, О.Корнійчука, І.Кочерги, І.Микитенка, Я.Мамонтова, Я.Галана у період 1920 - 1930 рр. Висвітлено іконічний образ українського селянина у п'єсі М.Куліша "Комуна в степах". Зроблено висновок, що справжні художні відкриття можливі тоді, коли митець спирається на естетичні ідеали свого народу, оскільки проблематика та природа української драми пов'язані з національним життям народу, його звичаями та традиціями.

Рассмотрена проблема национального характера в драматургии Н.Кулиша, А.Корнийчука, И.Кочерги, И.Микитенко, Я.Мамонтова, Я.Галана в период с 1920 - 1930 гг. Освещен иконический образ украинского крестьянина в пьесе Н.Кулиша "Коммуна в степях". Сделан вывод о том, что настоящие художественные открытия возможны, когда художник опирается на эстетические идеалы своего народа, поскольку проблематика и природа украинской драмы связанны с национальной жизнью народа, его обычаями и традициями.

Досліджено проблему утвердження християнства у трагікомедії "Владимир" Ф.Прокоповича. Розглянуто суперечності княжої доби у драмах І.Франка "Три князі на один престол" та "Славой і Хрудош", а також романтику княжих часів у драматичній поемі-казці "Сон князя Святослава". Висвітлено історичні постаті у поемі І.Кочерги "Ярослав Мудрий". Викладено особливості відтворення національно-визвольних змагань у драмі С.Черкасенка "Северин Наливайко". Виявлено мотив зради у трагедії "Сава Чалий" М.Костомарова. Проаналізовано образ Богдана Хмельницького у драмі "Милость Божія". Проведено художню інтерпретацію історичних постатей у драмі О.Корнійчука "Богдан Хмельницький". Розглянуто образи кошового отамана Івана Сірко у поемі С.Черкасенка "Про що тирса шелестіла" та Івана Мазепи в однойменній драмі Г.Лижницького.

Исследована проблема утверждения христианства в трагекомедии "Владимир" Ф.Прокоповича. Рассмотрены противоречия княжеского периода в драмах И.Франко "Три князі на один престол" и "Славой і Хрудош", а также романтику княжеских времен в драматической поэме-сказке "Сон князя Святослава". Освещены образы-характеры в поэме И.Кочерги "Ярослав Мудрый". Изложено отображение национально-освободительных движений в драме С.Черкасенко "Северин Наливайко". Определен мотив предательства в трагедии "Сава Чалий" М.Костомарова. Проанализирован образ Богдана Хмельницького в драме "Милость Божія". Предложена художественная интерпретация исторических фигур в драме О.Корнейчука "Богдан Хмельницький". Рассмотрены образы кошевого атамана Ивана Сирко в поэме С.Черкасенко "Про що тирса шелестіла" и Ивана Мазепы в одноименной драме Г.Лижницкого.

Досліджено проблему національного характеру як літературознавчої категорії у творчості українських драматургів 1920 - 1930 рр. М.Куліша, І.Кочерги, О.Корнійчука, І.Микитенка, Я.Мамонтова, Я.Галана. Уперше в літературознавстві проаналізовано вияви української ментальності в драматичних, комічних і трагічних образах-характерах, розкрито естетичну природу героїв, простежено їх історико-часову зумовленість, вивчено тісний взаємозв'язок національного характеру з жанровою природою драматичного твору, його поетикою. Зроблено висновок, що у досліджений період проблема творення національних характерів стала надзвичайно актуальною, від її розв'язання залежала доля національно-культурної ідентичності української драми, яка під тиском більшовицької ідеології втрачала свою самобутність. На підставі аналізу п'єс зазначених драматургів доведено, що творення високохудожнього образу-характеру можливе на національних засадах та на базі розгляду національної проблеми як суперечностей людської природи, зумовлених певними обставинами. Зроблено висновок, що без національного колориту неможливо створити художньо переконливі образи-характери, оскільки тематика, проблематика та природа української драми традиційно пов'язана з життям народу, його ідеалами, звичаями та уподобаннями. Створено концепцію розвитку української драматургії дослідженого періоду.

Охарактеризовано постатті Володимира Великого, Святослава, Я. Мудрого, С. Наливайка, Б. Хмельницького, І. Сірка, І. Мазепи, С. Чалого, яких інтерпретували в історичних драмах видатні митці Ф. Прокопович, М. Костомаров, І. Карпенко-Карий, І. Франко, І. Кочерга, С. Черкасенко, О. Корнійчук і Г. Лужицький. Висвітлено проблеми утвердження християнства у трагікомедії "Володимир" Ф. Прокоповича, розшарування української нації у трагедії "Сава Чалий" І. Карпенка-Карого. Увагу приділено кошовому отаману І. Сірко у драматичній поемі С. Черкасенка "Про що тирса шелестіла".

Охарактеризованы личности Владимира Великого, Святослава, Я. Мудрого, С. Наливайко, Б. Хмельницкого, И. Сирко, И. Мазепы, С. Чалого, которых интерпретировали в исторических драмах выдающиеся художники Ф. Прокопович, Н. Костомаров, И. Карпенко-Карый, И. Франко, И. Кочерга, С. Черкасенко, А. Корнейчук и Г. Лужицкий. Освещены проблемы утверждения христианства в трагикомедии "Владимир" Ф. Прокоповича, расслоения украинской нации в трагедии "Савва Чалый" И. Карпенко-Карого. Внимание уделено кошевому атаману И. Сирко в драматической поэме С. Черкасенко "Про что опилки шелестели".

Зазначено статті, пошуковий потенціал яких спрямовано на стереометричне осмислення художньої та публіцистичної спадщини Євгена Маланюка. Висвітлено маловідомі сторінки життєвого шляху письменника, проаналізовано ідейно-естетичні первні його поетичної та публіцистичної творчості, окреслено комплекс актуальних проблем сучасного малюнкознавства.