Індекс рубрикатора НБУВ: Р123.821.1

Рубрики:

Овочеві та фруктові соки і сиропи

Шифр НБУВ: Ж14976 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.204.6

Рубрики:

Хірургічне лікування виразкової хвороби

Шифр НБУВ: Ж26828 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - вивчити можливості використання малоінвазивних методів у комплексному лікуванні хворих з псевдокістами підшлункової залози (ПК ПЗ), а також уточнити показання до їх застосування, способи дренування, вивчити найближчі та віддалені результати. У клініці проліковано 58 хворих, які мали сформовані та несформовані ПК ПЗ. Обстеження включало загальноклінічні, біохімічні, інструментальні методи (рентгенографію органів грудної та черевної порожнини, фіброгастродуоденоскопію, ультразвукове дослідження (УЗД), комп'ютерну томографію (КТ), магнітно-резонансну томографію, лапароскопію). Однією із основних умов адекватності лікування кіст ПЗ є їх рання та точна діагностика. Основну роль у виявленні кістозних утворень відведено УЗД і КТ. Методом, що доповнює УЗД кіст, є цистографія, яка виконується під час діагностичної пункції або після дренування кісти (ДК). Тонкоголкову пункцію кіст виконано під контролем УЗ-апарата за допомогою голок CHIBA чи OCUDA, а дренування з використанням стилет-троакару та пункційного адаптера з уведенням дренажних трубок у порожнину кісти - під контролем УЗ-апарата "Toshiba", який мав датчик із центральним пункційно-біопсійним каналом. Пункційне ДК ПЗ виконано 19-ти хворим. Адекватним спосіб виявився у 12-ти пацієнтів, усім іншим виконано лапаротомічну корекцію патології, починаючи з 4-ї доби ДК. Показаннями до лапаротомії були такі: відсутність бажаного ефекту лікування - 3 випадки, кровотеча в просвіті кісти - 2, зростання клініко-лабораторних ознак панкреатиту - 2. Оперативне лікування в об'ємі

цистоєюностомії на виключеній за Ру петлі виконано 20-ти хворим, трансвентрикулярну цистогастростомію - 2-ом, цистоентеростомію (ЦЕ) з міжкишковим співустям і заглушкою за Шалімовим - 8-ми. Летальних випадків не було. Віддалені результати вивчено в період від 1 до 5-ти років у 22-х пацієнтів після відкритих втручань та у 12-ти - після пункційно-дренуючих (ПД). Повне склерозування кіст після відкритих втручань спостережено у 67,42 % хворих, після ПД - у 86,7 %, хоча у більшості пацієнтів зберігались клінічні та УЗ-ознаки хронічного панкреатиту. Висновки. У разі несформованої післянекротичної псевдокісти діаметром до 4 см є можливою її резорбція під дією інтенсивної консервативної терапії. Несформована післянекротична кіста розміром до 10 см підлягає пункційному дренуванню та лікуванню з УЗ-контролем у динаміці, фістулографією, склеротерапією. За неускладненої сформованої псевдокісти методом вибору є внутрішнє дренування за найраціональнішою методикою, перевага надається ЦЕ. У разі поєднання кісти з головною панкреатичною протокою необхідно виконати відкрите оперативне втручання.

Мета роботи - дослідження можливості використання екстракту пуповини для склерозування кіст підшлункової залози. В дослідженні використано 57 статевозрілих морських свинок обох статей з масою тіла 0,45 - 0,55 кг. Для визначення параметрів тканинного фібринолізу і протеолізу наважки підшлункової залози, фундального відділу шлунка і селезінки відразу після релапаротомії заморожували в рідкому азоті. Фібрінолітичну активність визначали в гомогенатах тканин. Визначення локальної тканинної фібринолітичної активності проводили за лізисом азофібрину. Ферментативну фібринолітичну активність визначали як різницю між сумарною і неферментативною фібрінолітичною активністю. Визначення тканинної протеолітичної активності проводили за лізисом азоальбуміну, азоказеїну та азоколу. Висновки. Під впливом екстракту пуповини відбувається глибоке (нижче за контрольні величини) пригнічення ензиматичного і неензиматичного тканинного лізису фібрину. Пригнічення під впливом екстракту пуповини тканинного лізису азоальбуміну, азоказеїну, азоколу і азофібрину становить інтерес для розробки методів біотехнологічного склерозування післяопераційних кіст підшлункової залози.

Мета роботи - проаналізувати ефективність використання внутрішньотканинного електрофорезу (ВТЕФ) і екстракту тканин пуповини (ЕТП) у хворих з гострими/підгострими кістами підшлункової залози. Хворим основної групи (19 осіб) після введення в порожнину кісти ЕТП проводили ВТЕФ за модифікованою методикою В. Д. Фундюра. Введення ЕТП у порожнину кісти здійснювали через дренаж, заведений у порожнину кісти під контролем УЗД та за допомогою пункційного датчика. Хворим групи порівняння (10 осіб) дренування порожнини кісти підшлункової залози здійснювали звичайними методами. Встановлено, що використання ВТЕФ та ЕТП сприяє збільшенню функціональної активності клітин крові, що поліпшує кооперацію факторів неспецифічного імунного захисту (збільшення фракцій комплементів С3, С4), спричиняє ефективну елімінацію циркулюючих імунних комплексів. Титр нормальних антитіл через 10 діб після операції в 2,1 разу перевищував аналогічний показник у хворих, які одержували звичайний комплекс лікування. Використання ВТЕФ та ЕТП сприяло підвищенню ефективності кооперації Т- і В-лімфоцитів (їх кількість на 10-ту добу у хворих основної групи була в 1,3 разу більшою, ніж у хворих групи порівняння), інтенсифікації синтезу імуноглобулінів (на 10-ту добу вміст IgG у крові хворих основної групи зростав, тоді як у хворих групи порівняння зменшувався).

Висновки: використання в післяопераційний період ВТЕФ та ЕТП сприяло збільшенню кількості мононуклеарних клітин крові, їх функціональної активності, що супроводжувалося поліпшенням кооперації факторів неспецифічного імунного захисту, елімінації циркулюючих імунних комплексів та активізацією системи комплемента.

Проаналізовано результати дослідження грижі черевної стінки (ГЧС) та стану передньої черевної стінки у 48 пацієнтів основної та 20 - контрольної груп з використанням ультразвукового дослідження (УЗД) та комп'ютерної томографії (КТ). У хворих з складними післяопераційними ГЧС досліджено їх параметри: локалізацію, розміри грижового мішка та його вміст, розмір грижових воріт та їх кількість, а також вираженість дегенеративних змін м'язово-апоневротичних структур черевної стінки. За даними УЗД та КТ виявлено дегенеративні зміни м'язово-апоневротичних структур передньої черевної стінки, більш виражені у пацієнтів віком старше 50 років, а також за наявності великих та гігантських ГЧС, особливо за їх тривалого існування. У 2 (4 %) хворих невірно оцінено локалізацію грижового мішка через його міграцію в підшкірному прошарку. Розходження даних клінічного обстеження щодо розмірів грижових воріт у хворих з великими та гігантськими післяопераційними ГЧС уточнено під час КТ. Для вибору методу герніопластики використано показник "відносний об'єм грижі", який обчислено за формулою з використанням об'єму грижового випинання та черевної порожнини, які вимірювали за допомогою КТ. Проведення УЗД та КТ дозволяє виявити грижу навіть за клінічно недіагностованого дефекту черевної стінки, виявити супутні захворювання органів черевної порожнини, обрати оптимальну хірургічну тактику, що сприяє зниженню частоти післяопераційних ускладнень та рецидивів захворювання.

Мета роботи - проаналізувати ефективність поєднаного застосування внутрішньотканинного електрофорезу та екстракту тканин пуповини у лікуванні хворих з гострими/підгострими кістами підшлункової залози. В основній групі після введення в порожнину кісти екстракту тканин пуповини проводили внутрішньотканинний електрофорез за модифікованою методикою В. Д. Фундюра. Хворих групи порівняння лікували за допомогою стандартних лапаротомічних методів. Контрольними показниками були дані, одержані у здорових добровольців. Ефективність лікування оцінювали за ступенем ендотоксикозу, який виявився найінформативнішим показником патогенетичних особливостей і клінічного перебігу гострих/підгострих кіст підшлункової залози. Досліджували рівень лейкоцитів, моноцитів, лімфоцитів, лейкоцитарний індекс інтоксикації. Вже на 10-ту добу лікування у хворих основної групи кількість лейкоцитів і показник лейкоцитарного індексу значно зменшилися, кількість моноцитів і лімфоцитів збільшилася і майже відповідала контрольним показникам. У пацієнтів з порівняльної групи ці показники значно відрізнялися від норми і нормалізувалися лише наприкінці лікування. Висновки: поєднане застосування внутрішньотканинного електрофорезу та екстракту тканин пуповини сприяє зменшенню ступеня інтоксикації організму хворих з гострими/підгострими кістами підшлункової залози, збільшенню кількості у крові лімфоцитів у 1,4 разу і моноцитів у 1,5 разу.

На підставі результатів комплексного клініко-експериментального дослідження вперше обгрунтовано диференційований підхід щодо вибору тактики лікування хворих на кісти підшлункової залози. Удосконалено алгоритм лікувально-діагностичної тактики для лікування хворих з даною патологією. Запропоновано методику об'єктивного оцінювання зв'язку кісти підшлункової залози з панкреатичними протоками. Досліджено зміни у системі гемостазу, фібринолізу, протеолізу, неспецифічної реактивності й імунної відповіді у хворих на кісту підшлункової залози. Досліджено пероксидне окиснення ліпідів і білків, активність ферментів антиоксидантного захисту. Патогенетично обгрунтовано доцільність застосування внутрішньотканинного електрофорезу й екстракту тканини пуповини у процесі лікування кіст підшлункової залози.

The conditions of the low-waste conversion of whole legume and cereal seeds (soy, lupine, amaranth, oats, wheat, buckwheat) into liquid and paste-like highly dispersed emulsion-suspension systems with almost complete set of nutrients, biologically active substances, and minerals of the original plants are created. These systems are aggregatively stable for 5 - 15 days or more without the use of stabilizers and emulsifiers.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.766.401.1

Рубрики:

Проктит і парапроктит

Шифр НБУВ: Ж69358 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р456.14 + Р514.0-3

Рубрики:

Неспецифічна хірургічна інфекція. Гнійна хірургія

ВІЛ-інфекція. СНІД (синдром набутого імунодефіциту)

Шифр НБУВ: Ж24001 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Акцентовано увагу на основних факторах збереження та зміцнення психічно-інтелектуального та морально-соціального здоров'я, а також чинниках ідентифікаційно-культурного поступу українця засобами мовно-мовленнєвої культури. Розглянуто історико-поступальний креатив літературно-фольклорної мови як ментально-поведінковий етносамовияв, що здатен, завдяки духовно-ціннісним орієнтаціям, запобігати соціальній байдужості. Наголошено, що фіксація уваги до мовно-мовленнєвого самовираження є вищим щаблем у володінні багатством духовно-демократичного державотворення; зокрема мова вважається важливим провідником презентації історії та культури; виступає фіксатором державної політики й ідентифікації нації. Підкреслено роль держави та громадських інституцій у координаційній політиці щодо плекання усної та писемної форм мови та соціально-правового захисту основ етнокультури.