Розроблено математичні моделі формування залишкових напружень у метало-скло-кремнієвих вузлах датчиків тиску на різних стадіях виготовлення, з використанням яких встановлено вплив геометричних параметрів на величину та характер розподілу залишкових напружень багатокомпонентних комбінованих з'єднань під час паяння та зварювання у твердій фазі в електростатичному полі. Досліджено напружений стан під час експлуатаційного навантаження датчитка з урахуванням технологічних напружень, які виникають у процесі виготовлення. Експериментальним і розрахунковим методами виявлено, що зі збільшенням товщини скляного трубчастого елемента у межах від 1-го до 2-х мм та у разі збільшення товщини чутливого елемента з 0,12-ти до 0,14-ти мм міцність зварних скло-кремнієвих з'єднань зменшується. Встановлено, що збільшення висоти паяного з'єднання з 1-го до 11-ти мм обумовлює зниження міцності метало-скляних паяних з'єднань, що є наслідком особливостей деформування таких вузлів у разі зміни жорсткості окремих елементів. Вперше з використанням підходів сучасної механіки руйнування твердих тіл з тріщинами для подібних конструкцій досліджено вплив дефектів, пов'язаних з недосконалістю обробки скляних деталей під час зварювання. З'ясовано, що для забезпечення низької вірогідності розповсюдження тріщин у вузлі датчика тиску, довжина дефекту тріщиноподібної форми у зоні з'єднання трубчастої скляної деталі з кремнієвою мембраною не повинна перевищувати певних розмірів відповідно до умов крихкого руйнування.

  Скачати повний текст

Изучено влияние перерезки пилорической ветки переднего ствола блуждающих нервов (RPNV) на периодическую моторику фундального отдела желудка (ФОЖ) и двенадцатиперстной кишки (ДПК). На основе полученных данных сделан вывод, что перерезка RPNV не изменяет периодический характер моторной активности и моторный индекс в ФОЖ и ДПК. Длительность периодов покоя и работы в ДПК не изменялась. При этом в ФОЖ при сохранении длительности периодов покоя длительность периодов работы уменьшалась на 31,3 % за счет уменьшения III фазы мигрирующего моторного комплекса.

Проведено порівняльне оцінювання та визначено принципово можливий напрямок підвищення рівня балістичної стійкості титанових бронежилетів як військового, так і цивільного призначення за допомогою використання шарів високотвердого інтерметаліду системи Ti - Al. Показано, що використання шаруватих титанових бронепластин, зміцнених інтерметалідом - алюмінідом титану - дозволить підвищити рівень бронезахисту в разі прострілювання та знизити загальну вагу бронежилета в порівнянні з наявними аналогами металевих бронежилетів.

Надано результати досліджень з визначення оптимальних умов утворення фізичного контакту й одержання якісного зварного з'єднання ситалів і скла з алюмінієм у процесі зварювання в зовнішніх електричних полях високої напруги.

Проведено критичний аналіз класифікацій морфології розривних тектонічних порушень і обгрунтовано визначення розмірів порожнини за ідеалізованою схемою. Зроблено кількісну оцінку розривних порушень для розривів змішаної, комбінованої кінематики. Визначено, що характер утворення розривних порожнин у розривних порушеннях такий самий, як у однотипних розривах за наявності у них певних особливостей. За результатами досліджень зроблено висновки про характер розкриття та закриття розривних порожнин і впливу на них різноманітних факторів.

На сьогодні тліючий розряд середніх тисків знайшов значне поширення в різних технологічних процесах хіміко-термічної обробки, нанесення покриттів, зварювання і паяння завдяки можливості регулювання теплових впливів у широких межах. Однак поряд зі сприятливими передумовами виявили і недоліки, здебільшого пов'язані зі складнощами зварювання в полі нормального тліючого розряду деталей, що суттєво відрізняються за теплофізичними властивостями, що зумовлено особливостями теплового впливу при підвищених тисках газу в робочій камері. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Показано, що тліючий розряд, який горить у порожнистому катоді, забезпечує рівномірний розподіл теплової енергії, що забезпечує можливість одержання надійних металокерамічних дифузійно-зварних з'єднань. Мета роботи - порівняльний аналіз напружено-деформованого стану (НДС) при дифузійному зварюванні з'єднань із різнорідних матеріалів, що виникає під час нагрівання в нормальному тліючому розряді та тліючому розряді, ініційованому в порожнистому катоді. Шляхом комп'ютерного моделювання в програмному пакеті ANSYS v.16.0 здійснено порівняльний аналіз напружено-деформованого стану дифузійно-зварних теплофізично "тонких" та "масивних" деталей у процесі нагрівання в полі нормального тліючого розряду та розряду в порожнистому катоді. Встановлено, що при нагріванні теплофізично "масивних" різнорідних тіл у плазмі НТР утворюється несприятливий НДС із рівнем напружень, що на 19 % перевищує межу витривалості кераміки. Такий вузол функціонувати не може. Водночас під час зварювання в ТРПК рівень напружень, що виникають у "масивних" з'єднаннях не перевищує допустимий.

На сьогодні тліючий розряд середніх тисків знайшов значне поширення в різних технологічних процесах хіміко-термічної обробки, нанесення покриттів, зварювання і паяння завдяки можливості регулювання теплових впливів у широких межах. Однак поряд зі сприятливими передумовами виявили і недоліки, здебільшого пов'язані зі складнощами зварювання в полі нормального тліючого розряду деталей, що суттєво відрізняються за теплофізичними властивостями, що зумовлено особливостями теплового впливу при підвищених тисках газу в робочій камері. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Показано, що тліючий розряд, який горить у порожнистому катоді, забезпечує рівномірний розподіл теплової енергії, що забезпечує можливість одержання надійних металокерамічних дифузійно-зварних з'єднань. Мета роботи - порівняльний аналіз напружено-деформованого стану (НДС) при дифузійному зварюванні з'єднань із різнорідних матеріалів, що виникає під час нагрівання в нормальному тліючому розряді та тліючому розряді, ініційованому в порожнистому катоді. Шляхом комп'ютерного моделювання в програмному пакеті ANSYS v.16.0 здійснено порівняльний аналіз напружено-деформованого стану дифузійно-зварних теплофізично "тонких" та "масивних" деталей у процесі нагрівання в полі нормального тліючого розряду та розряду в порожнистому катоді. Встановлено, що при нагріванні теплофізично "масивних" різнорідних тіл у плазмі НТР утворюється несприятливий НДС із рівнем напружень, що на 19 % перевищує межу витривалості кераміки. Такий вузол функціонувати не може. Водночас під час зварювання в ТРПК рівень напружень, що виникають у "масивних" з'єднаннях не перевищує допустимий.

На сьогодні питання корозійної стійкості бетонних та залізобетонних конструкцій (ЗБК) є актуальними в усьому світі, оскільки ступінь корозійного захисту таких конструкцій визначає терміни їх експлуатаційної придатності та рівень стійкого розвитку будівельних процесів загалом. Природно-кліматичні зони України характеризуються певною неоднорідністю як за температурою, так і за кількістю річних опадів, що часто стають причиною протікання певних деструкційних процесів у залізобетоні, здебільшого пов'язаних із кородуванням металевої арматури і, як наслідок, суттєвого зниження термінів її експлуатації. Проблемі корозії арматури залізобетону прикута увага багатьох вітчизняних та закордонних учених. Зокрема, значну увагу приділено способам підвищення щільності цементного каменю бетону, як активного сорбенту вологи із навколишнього середовища та транспортера її до металевої арматури. Вказано на значний вплив температури навколишнього середовища (повітря) на швидкість протікання хімічних та електрохімічних процесів, що спричиняють корозію арматури та закладних елементів. Незважаючи на велику кількість публікацій, присвячених корозійним процесам бетону та залізобетону, на сьогоднішній день не вдається в повній мірі виділити той чи інший спосіб запобігання корозії, як найбільш дієвий. Це пов'язано насамперед із відсутністю будь-яких систематизованих даних стосовно сучасних засобів боротьби проти корозії ЗБК, що дозволять значно збільшити строки їх експлуатації. Мета роботи - аналіз способів підвищення терміну експлуатаційної придатності ЗБК, що працюють в умовах агресивних атмосферних впливів. Проаналізовано основні способи зниження рівня поруватості цементного каменю бетону на етапі його виготовлення з використанням різного роду модифікуючих добавок, та на етапі експлуатації ЗБК шляхом його гідрофібізації та кальматації. Наведено наслідки тривалих корозійних впливів на металеву арматуру залізобетону та способи їх запобігання, переважно пов'язаних із просоченням арматури мігруючими інгібіторами корозії. Наведено передумови використання композитної арматури в якості альтернативи металевій. Висновки: встановлено, що основним джерелом корозії бетонних та ЗБК є капілярно-пориста структура цементного каменю бетону, що служить активним стоком вологи та різного роду хімічних домішок. Встановлено, що найбільш дієвим способом запобігання корозії металевої арматури нині є використання так званих мігруючих інгібіторів корозії, що на відміну від інших способів (гідрофібізації та кальматації) забезпечує надійний тривалий захист металевих стержнів від взаємодії із навколишнім середовищем.

Тліючий розряд, відомий своїми яскравими світловими ефектами, знайшов значне поширення в різних галузях науки і техніки, зокрема, для отримання електронних та світлових пучків, поверхневої обробки матеріалів, для отримання захисних покриттів тощо. Як джерело зварювального нагріву тліючий розряд застосовується порівняно нещодавно, і його розвиток у цій галузі пов'язаний із дуже цікавими, а іноді й зовсім суперечливими фактами. Мета роботи - ознайомити читача з основними історичними віхами становлення тліючого розряду як джерела поверхневого нагріву в процесах зварювання та паяння матеріалів, а також із труднощами, з якими стикалися вітчизняні дослідники на шляху досягнення своєї мети. Основні етапи розвитку тліючого розряду як джерела поверхневого нагріву в процесах дифузійного зварювання та паяння. Історично перші спроби застосування тліючого розряду в процесах з'єднання матеріалів припали ще на 60-і роки ХХ ст. Уже тоді вітчизняні вчені відмічали цілий спектр його особливостей, таких як рівномірний нагрів, можливість регулювання технологічних параметрів у досить широких межах, можливість здійснювати обробку та модифікування поверхонь перед зварюванням. Але водночас було виявлено й певні недоліків, що обмежують його поширення в цих технологічних процесах, головним чином пов'язаних із частковою або повною втратою його стійкості й переходом в інші, більш стабільні форми газового розряду. Тліючий розряд із порожнистим катодом в умовах прецизійного зварювання та паяння. Тривалий пошук способів удосконалення плазмових технологій, стосовно до умов зварювального нагріву, призвів до розробки нового джерела енергії для дифузійного зварювання та паяння на базі тліючого розряду, ініційованого в катодній порожнині. Володіючи більш високою щільністю енергії в плямі нагріву, в порівнянні з нормальним тліючим розрядом, унаслідок осциляції електронів у катодній порожнині, він дозволяє значно розширити номенклатуру з'єднуваних матеріалів і забезпечувати нагрів як струмопровідних матеріалів, так і діелектриків. Висновки: досвід застосування тліючого розряду в процесах зварювання в твердій фазі показує, що найбільш перспективними напрямками подальших розробок стануть створення автоматизованих установок та систем керування процесом дифузійного зварювання в тліючому розряді на базі мікропроцесорної техніки з використанням математичних моделей для формування оптимальних алгоритмів керування.

Розглянуто інформацію про порядок виконання обстеження будівель і споруд, причини виникнення деформацій, фізичний знос і природне старіння конструкцій. Описано дефекти будівельних конструкцій та прилади для обстеження будівель і споруд.

Розглянуто особливості будови та основні проблеми отримання перспективного виду композиційних будівельних матеріалів - дисперсійно-армованих бетонів (фібробетонів), що складаються з будівельної матриці та армуючих волокон. Проаналізовано результати відомих на даний час досліджень по застосуванню плазми тліючого розряду для обробки поверхонь армуючих волокон з неорганічних та полімерних матеріалів з метою підвищення їх адгезії до матричного матеріалу. Аналіз джерел свідчить, що модифікація поверхонь волокон тліючим розрядом суттєво підвищує міцність зчеплення волокон із будівельним матеріалом і є перспективним технологічним напрямком. Визначено, що обмеженість застосованих способів і режимів плазмової обробки волокон робить доцільним подальше проведення досліджень. Представлена в статті інформація має оглядовий характер.

Індекс рубрикатора НБУВ: Н53-82.04

Рубрики:

Залізобетонні будівельні конструкції

Шифр НБУВ: Ж101341 Пошук видання у каталогах НБУВ