Досліджено розвиток вищої освіти на глобальному ринку освітніх послуг та України і розроблено науково-практичні рекомендації щодо удосконалення напрямів трансформації системи надання освітніх послуг в контексті забезпечення міжнародної конкурентоздатності національної економіки. Висунуто та перевірено гіпотезу щодо впливу домінант розвитку вищої освіти на макроекономічні показники країн світової економіки за умов глобального ринку освітніх послуг. Математично доведено, що саме рівень інтелектуалізації національної економіки, інвестиції та фінансування НДДКР визначає здатність науково-інноваційного потенціалу країни до експорту освітніх послуг як вагомого фактора збільшення національного доходу за умов посилення конкуренції між мега-регіонами світу на глобальному ринку освітніх послуг. Запропоновано метод кількісного оцінювання ступеня інтернаціоналізації вищої освіти та розроблено систему кластерізації країн світу з визначенням характерних ознак кожного з п’яти кластерів. Досліджено генезу детермінант та домінант розвитку вищої освіти у відповідності до етапу формування глобального ринку освітніх послуг. Проаналізовано сучасний стан розвитку глобального ринку освітніх послуг. Визначено структурні зміни в основних сегментах ринку та виявлено загальносвітові тенденції та європейські пріоритети у розвитку масовості та інноваційності вищої освіти. Оцінено фактори виливу на розвиток інформатизації освітніх послуг в країнах світу й України. Здійснено систематизацію пріоритетних форм та механізмів міжнародного партнерства у сфері вищої освіти в контексті поглиблення міжнародної інтеграції та стратегічного розвитку країн з трансформаційною економікою. Визначено стан розвитку вищої освіти України в контексті глобальних викликів. Запропоновано вдосконалення стратегії інноваційного розвитку національної економіки через трансформацію системи вищої освіти в контексті одержання конкурентних переваг на глобальному ринку.

Проведено аналіз стану та проблем діяльності наукових парків в Україні як складової частини національної інноваційної системи. Визначено правові засади організації та діяльності наукових парків, розглянуто положення чинного законодавства, що мають сприяти розвитку їх діяльності як структурного елемента інноваційної економіки. Визначено проблеми провадження інноваційної діяльності як такої в Україні та проблеми, характерні для діяльності саме наукових парків. Визначено, що наукові парки можна умовно звести до трьох моделей: американської (США, Великобританія), японської (Японія) і змішаної (Франція, Німеччина). З огляду на те, що будь-яка прогресивна зміна певним чином є похідною від відповідного наукового базису, нагальною постає проблема визначення ролі наукових парків у становленні інноваційної економіки України, оцінки можливостей для їх посилення та прогресу.