Розглянуто проблему оптимального заміщення невідновлюваних енергоресурсів відновлюваними. Визначено умови ефективного використання невідновлюваних і відновлюваних ресурсів і фактори, які визначають обсяги використання цих ресурсів за їх ефективного поєднання.

На підставі опрацювання опублікованих та архівних матеріалів, періодичної преси, спогадів, вітчизняної та зарубіжної історіографії висвітлено громадську та політичну діяльність М.Галущинського. Проаналізовано факти, що вплинули на формування його громадянської позиції. Досліджено діяльність М.Галущинського як організатора та командира легіону Українських січових стрільців, голови товариства "Просвіта", сенатора та депутата польського парламенту. Обгрунтовано його вагомий внесок у процеси творення української державності та розвиток національної самосвідомості населення Західної України.

Проведено класифікацію екологічних ефектів, зумовлених заміщенням енергоресурсів. Розширено систему принципів використання відновлюваних ресурсів. Запропоновано економічно й екологічно обгрунтовані правила енергетичного використання деревинних ресурсів. Визначено та формалізовано критерії заміщення невідновлюваних енергоресурсів біологічно відновлюваними. Досліджено існуючі й обгрунтовано нові методичні підходи до еколого-економічної оцінки заміщення, вартості запобігання забруднення й енергетичної безпеки країни.

Висвітлено теоретичні та науково-прикладні аспекти оцінювання еколого-економічної ефективності заміщення невідновлюваних енергоресурсів біологічно відновлюваними, обгрунтовано методологічні підходи для здійснення даного оцінювання. Викладено критерії та методичні підходи еколого-економічного оцінювання доцільності заміщення. Проаналізовано вплив використання відновлюваних енергоресурсів (ВЕР) на національну безпеку, закордонний досвід і вітчизняний потенціал використання біологічних ВЕР.

Розкрито суть і головні концепції історії світової цивілізації. Розглянуто особливості формування та розвитку цивілізацій Стародавнього світу. Охарактеризовано стародавні цивілізації Америки. Приділено увагу цивілізації античності. Розглянуто Візантію й її місце у світовій цивілізації. Розкрито значення мусульманської та простежено становлення європейської цивілізацій. Проаналізовано епоху Відродження та Нового часу в розвитку західної цивілізації. Розглянуто західну цивілізацію у XVIII - XX ст. та на сучасному етапі.

Висвітлено питання політології та історії світової політичної думки. Розглянуто державу як інститут політичної системи. Охарактеризовано етапи розвитку політичної думки в Україні, а також сучасні ідейно-політичні течії. Увагу приділено проблемам державного управління, парламентаризму, регіональнам структурам влади та місцевого самоврядування, партійним і виборчим системам, політичному лідерству та політичній культурі.

Освещены вопросы политологии и истории мировой политической мысли. Рассмотрено государство как институт политической системы. Охарактеризованы этапы развития политической мысли в Украине, а также современные идейно-политические течения. Уделено внимание проблемам государственного управления, парламентаризму, региональным структурам власти и местного самоуправления, партийным и избирательным системам, политическому лидерству и политической культуре.

Запропоновано й обгрунтовано ідею автотрофності енергозабезпечення. Визначено вимоги до енергоресурсного забезпечення в контексті парадигми сталого розвитку. Встановлено вектори трансформації енергоресурсного забезпечення людства, зумовленої необхідністю формування суспільства сталого розвитку.

Розглянуто підходи до розуміння поняття "національна енергетична безпека". Запропоновано ієрархію пріоритетів для найбільш ефективного гарантування енергетичної безпеки за сучасних умов. Визначено формоутворювальні рівні національної енергетичної безпеки, які детермінують її кінцевий стан, запропоновано індикатори оцінювання її стану на кожному із рівнів. Запропоновано ідею автотрофності енергозабезпечення як форму задоволення енергетичних потреб людства за умов формування суспільства сталого розвитку. Встановлено особливості енергетичної безпеки у суспільстві сталого розвитку. Окреслено напрями гарантування енергетичної безпеки в контексті реалізації ідей сталого розвитку. Визначено можливості та труднощі зміцнення енергетичної безпеки України.

Викладено теоретичні та науково-прикладні аспекти оцінювання еколого-економічної ефективності використання відновлюваних енергоресурсів та заміщення ними невідновлюваних у різних просторових масштабах. Обгрунтовано методологічні підходи для здійснення такого оцінювання, формалізовано критерії та розроблено методичні підходи еколого-економічного оцінювання доцільності заміщення. Досліджено просторові форми розвитку відновлюваної енергетики: регіональні енергетичні системи та кластери. Визначено алгоритми включення відновлюваних ресурсів у регіональні енергетичні системи.

Висвітлено актуальні питання історичного розвитку світової цивілізації від найдавніших часів до сучасності. Розглянуто основні тенденції та специфічні особливості виникнення світової цивілізації, соціокультурного розвитку людства.

Проаналізовано еволюцію розуміння поняття "енергетична безпека" держави у спосіб вивчення трансформації основних рис енергетичної політики окремих країн у відповідь на економічні, природні, технологічні й геополітичні зміни. Продемонстровано, що розуміння енергетичної безпеки змінювалося від тлумачення її як надійності постачання окремих енергоресурсів у країну з поступовим урахуванням екологічних і соціальних змін, технологій енергозабезпечення до нинішнього трактування цього поняття. Простежено історичну зміну усвідомлення переліку бенефіціарів гарантування енергетичної безпеки. Зроблено висновок про постійну динамічність змісту досліджуваного поняття відповідно до змінних умов енергозабезпечення.

Вивчено теоретичні та науково-прикладні аспекти гарантування енергетичної безпеки в умовах переходу на засади сталого розвитку. Досліджено генезу енергетичної безпеки держави, встановлено її роль у системі національної безпеки, формоутворювальні рівні та пріоритети гарантування. Сформульовано ідею сталості енергетичної безпеки, визначено стратегічні шляхи гарантування енергетичної безпеки у відповідності до засадничих принципів сталого розвитку. Досліджено просторові форми розвитку відновлюваної енергетики: регіональні енергетичні системи та енергетичні кластери як відповідні базиси досягнення сталості енергозабезпечення. Визначено алгоритми включення відновлюваних ресурсів у регіональні енергетичні системи.

Досліджено теоретико-методологічні та прикладні аспекти приведення гарантування енергетичної безпеки країни у відповідність із принципами сталого розвитку. Досліджено зміст і механізми формування стану енергетичної безпеки держави, встановлено детермінанти її трактування. Встановлено місце енергетичного убезпечення у системі національної безпеки, формоутворювальні рівні та ієрархію пріоритетів гарантування енергетичної безпеки. Визначено принципові відмінності моделі енергетичної безпеки суспільства сталого розвитку від сучасної парадигми. Обгрунтовано перехідну парадигму та стратегічні шляхи досягнення сталості енергетичної безпеки, досліджено організаційно-просторові базиси їх реалізації. Розроблено теоретико-методичні підходи до планування розвитку відновлюваної енергетики для досягнення сталості енергетичної безпеки.