Визначено пріоритетні завдання спеціальних економічних зон (СЕЗ), спрямовані на розв'язання проблем формування інституційної бази розвитку територій розміщення зон, активізацію підприємництва, інвестиційної діяльності. На підставі системного аналізу впливу спеціальних економічних утворень на зовнішньоекономічне становище підприємств Закарпаття, проектних рішень СЕЗ на Львівщині запропоновано підходи щодо вдосконалення методів проектування та оцінки ефективності функціонування зон і територій пріоритетного розвитку. Обгрунтовано головні цілі, типи, форми реалізації програм розвитку малого та середнього підприємництва у межах спеціальних економічних утворень як мережевих структур, окреслено послідовність вироблення стратегії програмних заходів, рішення та галузеві пріоритети та критерії стимулювання їх реалізації на Львівщині та Закарпатті.

Розглянуто динаміку та структуру імпортних товарних потоків в Україну. Оцінено розподіл імпортних надходжень на проміжне та кінцеве споживання за видами діяльності. Проаналізовано кількісні характеристики імпорту окремих країн і показник частки імпорту в експорті як ключовий індикатор міжнародної фрагментації виробництва.

Оцінено позиції Європейського Союзу як інтеграційного об'єднання в міжнародній торгівлі, досліджено систему нетарифного регулювання у країнах ЄС і визначено ключові проблеми гармонізації українського законодавства до європейського у сфері нетарифного регулювання міжнародної торгівлі. Для оцінки масштабів застосування нетарифних заходів у зовнішній торгівлі проаналізовано індекс покриття та частоти використання нетарифних обмежень, динаміку ініційованих нетарифних заходів і товарну структуру їх розподілу, а також виявлено причини застосування нетарифних обмежень. Охарактеризовано cистему технічного регулювання ЄС та оцінено основні кроки України на шляху до приведення вітчизняних стандартів у відповідність до європейських як необхідну умову для збільшення експорту вітчизняної продукції та підвищення її конкурентоспроможності. Перспектива подальших наукових досліджень у даному напрямку полягає у прогнозуванні впливу нетарифних обмежень на обсяги імпортних та експортних потоків у зовнішній торгівлі.

Визначено детермінанти застосування нетарифних заходів у зовнішній торгівлі, за результатами аналізу індексу покриття та частоти використання нетарифних обмежень оцінено масштаби охоплення зовнішньої торгівлі нетарифними обмеженнями у країнах ЄС та в Україні. Проведено кореляційний аналіз залежності кількості технічних і нетехнічних нетарифних заходів та ВВП на душу населення у країнах ЄС та в Україні.

Проаналізовано товарну структуру імпорту в Україну, оцінено масштаби імпортоспоживання за показниками імпортозалежності та експортоорієнтованості промисловості. Визначено причини та наслідки перевищення обсягів імпорту над внутрішнім виробництвом. Досліджено напрями використання імпорту на цілі проміжного, кінцевого споживання та валового нагромадження за окремими видами економічної діяльності. Проведено кореляційний аналіз розподілу частки продажу імпортних споживчих товарів у структурі роздрібного товарообороту.

Запропоновано авторську методику оцінки можливостей імпортозаміщення у харчовій, текстильній та хімічній промисловості на основі рівнянь і тотожностей системи національного рахівництва. Надано рекомендації щодо перспектив імпортозаміщення окремих товарних номенклатур.

Висвітлено актуальне питання формування ефективної системи регулювання імпорту товарів на основі вивчення й аналізу імпортозалежності та пріоритетів селективного імпортозаміщення в економіці України. Серед науковців ведуться дискусії щодо можливостей та наслідків імпортозаміщення для економіки країни. У переважній більшості обговорюються питання вибору векторів імпортозаміщення виходячи винятково з ресурсних можливостей виробництва продукції. Разом з тим потребують подальшого дослідження наслідки зростаючої імпортозалежності економіки України та пріоритети селективного імпортозаміщення в окремих видах економічної діяльності. Отже, мета - оцінка рівня імпортозалежності економіки України та визначення перспектив селективного імпортозаміщення в окремих видах економічної діяльності. Здійснено аналіз наукової літератури на предмет трактування поняття "імпортозаміщення". Проаналізовано індикатори імпортозалежності та імпортомісткості економіки України на основі таблиць "витрати - випуск" і визначено причини та наслідки перевищення обсягів імпорту над внутрішнім виробництвом. Досліджено перспективи селективного імпортозаміщення у окремих видах економічної діяльності. Зроблено висновок, що зростання обсягів імпортоспоживання призвело до поступового витіснення вітчизняного товаровиробника з внутрішнього ринку України. Зростання частка імпорту в проміжному споживанні підвищує залежність промисловості від імпортних комплектуючих, деталей і устаткування. Коливання обмінного курсу безпосередньо впливає на вартість імпортованого товару, а девальвація національної валюти за таких умов може стати фактором стимулювання цінової конкурентоспроможності вітчизняної продукції за окремими товарними позиціями у таких видах економічної діяльності, як виробництво харчових продуктів, напоїв і тютюнових виробів, текстильне виробництво, виробництво хімічних речовин і машинобудування. Практичне значення отриманих результатів полягає у можливості використання запропонованих теоретичних і практичних розробок для вдосконалення системи регулювання імпорту товарів в Україні.

Проаналізовано динаміку зовнішньої торгівлі України, товарну та географічну структуру імпорту і напрями його використання на цілі проміжного, кінцевого споживання та валового нагромадження. Визначено причини та наслідки перевищення обсягів імпорту над внутрішнім виробництвом та розраховано показники відкритості національної економіки. Проведено кореляційний аналіз зміни обмінного курсу національної грошової одиниці й обсягів експорту та визначено потенційні можливості селективного імпортозаміщення в економіці України.

Проаналізовано показники відкритості економіки України та європейських країн. Оцінено індикатори розвитку експорту до ЄС, його географічну і товарну структуру. Розраховано частку експорту у валовому випуску окремих видів економічної діяльності на основі таблиць "витрати-випуск". Проведено компаративний аналіз існуючих тарифних квот на експорт до ЄС з фактичними обсягами експорту. Охарактеризовано масштаби уніфікації українського законодавства у сфері технічного регулювання, стандартизації і метрології до європейських вимог. Визначено основні проблеми, з якими зіштовхуються українські товаровиробники при виході на європейський ринок.

Оцінено тенденції розвитку експорту України в умовах євроінтеграції. На основі вітчизняної та зарубіжної статистики проведено компаративний аналіз коефіцієнта участі в міжнародному поділі праці, коефіцієнта ефективності експорту України та основних її торговельних партнерів. Проаналізовано індикатори розвитку експорту товарів і послуг до країн ЄС. На основі статистики національних рахунків розраховано експортоорієнтованість та імпортозалежність окремих видів економічної діяльності. Здійснено порівняння обсягу наданих Україні тарифних квот на експорт окремих товарних номенклатур відповідно до умов Угоди про Асоціацію з фізичними обсягами експорту аналогічних товарів до ЄС. Обгрунтовано, що для України в умовах дестабілізації глобальних торговельних регуляторів ефективний експорт-промоушн є механізмом підвищення міжнародної конкурентоспроможності, а отже, модернізації національної стратегії розвитку. Перспективами подальших досліджень у даному напрямі є визначення факторів, які найбільшою мірою впливають на рівень експортної орієнтованості видів економічної діяльності.

Проведено компаративний аналіз темпів приросту експорту товарів і ВВП і розраховано коефіцієнт випереджання темпів приросту експорту над ВВП у розрізі економічно розвинених країн, країн, що розвиваються, та країн з перехідною економікою, що надало змогу дійти висновку про зменшення значущості експорту як ключового двигуна зростання світової економіки протягом останніх років. Охарактеризовано правові засади діяльності СОТ у частині державної підтримки експорту. Визначено основні причини виникнення конфлікту інтересів між країнами з різним ступенем економічного розвитку у питаннях використання окремих протекціоністських бар'єрів. Визначено потенційні довгострокові наслідки зростання експортної орієнтованості за умов відкритості національних економік. Досліджено заходи та інструменти експорт-промоушн країни на зарубіжних ринках. Обгрунтовано, що для України за умов дестабілізації глобальних торговельних регуляторів ефективний експорт-промоушн є механізмом підвищення конкурентоспроможності національної економіки. Перспективами подальших досліджень у цьому напрямі є визначення інструментів стимулювання експорту, які найбільшою мірою впливають на експортну орієнтованість окремих видів економічної діяльності.

Розглянуто актуальне питання місця сфери послуг в економіці України з метою ідентифікації напрямів просування вітчизняних послуг на зарубіжних ринках. Розгляд питання здійснюється на основі вивчення тенденцій зовнішньої торгівлі послугами в Україні в порівнянні із загальносвітовими тенденціями. Огляд наукових джерел у даному напрямку вказує на те, що серед науковців точаться дискусії щодо перспектив розвитку третинного сектора в розрізі груп країн за рівнем економічного розвитку. Охарактеризовано сучасні тренди розвитку світової торгівлі послугами, оцінено частку окремих груп країн у зовнішній торгівлі послугами. Проаналізовано географічну структуру експорту послуг України. Досліджено тенденції торгівлі інформаційно-комунікаційними послугами. Оцінено внесок окремих видів економічної діяльності у формування ВДВ. Визначено резерви розширення потенціалу сфери послуг в економіці України. Перспективним напрямом подальших наукових досліджень у цьому напрямі є ідентифікація інструментів просування експорту вітчизняних послуг на зарубіжні ринки.

Оцінено ключови тенденції експорту України в умовах євроінтеграції. Проаналізовано показники зовнішньої торгівлі України та країн ЄС. Оцінено товарну та географічну структуру вітчизняного експорту. Проаналізовано рівень використання тарифних квот на експорт до ЄС. Ідентифіковано основні проблеми при виході вітчизняних підприємств на європейські ринки. Обгрунтовано, що оскільки митні тарифи між Україною та ЄС будуть скасовані майже повністю, нетарифні бар'єри у подальшому залишатимуться ключовою перешкодою для розвитку торгівлі. Отже, вітчизняне законодавство потребує гармонізації з європейським, що може бути досягнуто через транспонування стандартів ЄС, скасування застарілих радянських норм, зміцнення інституціонального потенціалу та ін. Перспективами подальших досліджень у цьому напрямі є проблематика пошуку резервів зростання експортної орієнтованості окремих видів економічної діяльності, у тому числі за рахунок просування вітчизняного експорту на європейських ринках.

Розглянуто актуальне питання формування ефективної системи регулювання імпорту з метою стимулювання вітчизняної промисловості та розширення експортного потенціалу України. Дослідження здійснено на основі аналізу обсягів імпортоспоживання в економіці України. Огляд наукових джерел у цьому напрямку вказує на те, що серед науковців ведуться дискусії щодо впливу імпорту на економічний розвиток. У невеликій кількості серед наявних робіт досліджено питання впливу тарифних і нетарифних обмежень на конкурентоспроможність продукції вітчизняного виробництва. Водночас потребують подальшого дослідження тенденції та наслідки зростаючої імпортозалежності економіки України. Проаналізовано динаміку зовнішньої торгівлі України, товарну та географічну структуру імпорту і напрями його використання на цілі проміжного, кінцевого споживання та валового нагромадження. Визначено причини та наслідки перевищення обсягів імпорту над внутрішнім виробництвом і розраховано показники відкритості національної економіки. Оцінено можливості імпортозаміщення в окремих видах економічної діяльності. Обгрунтовано пріоритетність поєднання стратегії імпортозаміщення з експортною орієнтованістю промислового виробництва на основі ефективного експорт-промоушн на зарубіжних ринках.

Висвітлено загальнотеоретичні та практичні здобутки світової і вітчизняної думки у сфері міжнародних економічних відносин. Систематизовано основні показники оцінювання результативності й ефективності співпраці різних країн в умовах інтернаціоналізації та глобалізації і наведено їх розрахунки. Розкрито проблеми інтеграції України у світовий простір. Охарактеризовано функції міжнародних організацій, викладено основні їх положення щодо векторів взаємодії національних економік у світовій системі координат. Висвітлено еволюцію формування міжнародних економічних відносин. Проаналізовано міжнародну торгівлю товарами як провідну форму міжнародних економічних відносин. Досліджено міжнародні економічні організації у багатосторонньому економічному співробітництві та регулюванні міжнародних економічних відносин. Розглянуто проблеми інтеграції України до системи світогосподарських зв’язків. Проаналізовано економічну єдність світу та глобальні проблеми міжнародних економічних відносин.

Розглянуто питання ідентифікації детермінант експортної орієнтованості в умовах посилення відкритості національних економік. Мета роботи - дослідження детермінант експортоорієнтованого розвитку в умовах неопротекціонізму XXI століття та ідентифікація рівня експортної орієнтованості економіки України на основі комбінаторного підходу, який грунтується на розрахунку показників відкритості та товарної структури експорту. Досліджено ключові тенденції лібералізації зовнішньої торгівлі. Проаналізовано погляди провідних економічних шкіл у частині взаємозв'язку між зовнішньоторговельною політикою та економічним зростанням. Проведено компаративний аналіз показників відкритості економіки України та світу. Здійснено аналіз передумов і наслідків надвисокого рівня відкритості економіки України, а також товарної структури експорту України за широкими економічними категоріями. Обгрунтовано необхідність переорієнтації пріоритетів розвитку, які, поряд з існуючими, повинні включати відхід від односторонньої експортної орієнтації та одночасне посилення внутрішнього попиту. Отримані результати засвідчили: тенденцію розширення практики застосування регуляторних заходів з боку як урядів країн, так і міжнародних інституцій; координування і сприяння міжнародній співпраці у сфері лібералізації зовнішньої торгівлі; зростання практики використання нетарифних заходів з метою захисту вітчизняного ринку від іноземної конкуренції. Емпіричне підгрунтя одержаних результатів дозволило сформулювати пріоритети розширення експорту України з урахуванням детермінант експортоорієнтованості в сучасних умовах, які мають забезпечити поступ усіх галузей національної економіки на основі нарощення потенціалу вітчизняної пропозиції.

Розглянуто питання ідентифікації можливостей застосування інструментів просування вітчизняного експорту в умовах дії низки глобальних інституціональних регуляторів. Досліджено поняття "експорт-промоушн" у вимірі глобальних торговельних регуляторів. Розвиток світового господарства впродовж останніх десятиліть характеризується поглибленням інтернаціоналізації економічних відносин, що проявляється в посиленні взаємозв'язку та взаємозалежності національних економік, якісній зміні характеру торговельно-економічних відносин країн, появі нових форм міжнародної торгівлі та методів її регулювання (зокрема розвитку практики використання інструментів нетарифного регулювання як засобу захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції). Систематизація поглядів щодо вільної торгівлі дозволила виявити певні зрушення в частині розмивання безумовності судження про її вигідність. Обгрунтовано, що політика фритрейдерства може не бути "технічно оптимальною", але при цьому залишається "прагматично оптимальною", тобто в умовах нестачі інформації та проблем, притаманних будь-якій системі селективного протекціонізму, вільна торгівля залишається політикою, у результаті якої найімовірнішим є досягнення максимально можливого рівня економічної ефективності. Всупереч тенденції зростаючої відкритості національних економік політика фритрейдерства має свої особливості в різних групах країн і найімовірніше підпорядковується детермінантам, зумовленим специфікою національних і регіональних моделей економічного розвитку, які, своєю чергою, відображають пріоритети, обумовлені як об'єктивними факторами (зокрема, наявність природних ресурсів, розмір і географічне розташування країни та ін.), так і суб'єктивно встановленими орієнтирами.

Досліджено інтелектуалізацію капіталу з точки зору його впливу на посилення конкурентних позицій міжнародних компаній в умовах постіндустріальної економіки. Систематизація наукових праць у досліджуваному напрямі засвідчила, що в умовах економіки знань традиційні фактори формування конкурентних переваг, зокрема матеріальні ресурси, втрачають свою значущість. За умов, коли знання та інформація виступають двигуном розвитку, успіху досягають компанії, яким вдається їх повною мірою використовувати з метою досягнення конкурентних переваг на внутрішньому та міжнародному ринках. Нині ринкова вартість деяких міжнародних компаній, конкурентні переваги яких базуються на нематеріальних активах, майже у 6 разів перевищує їх балансову вартість. У цьому контексті формування сучасних підходів до управління інтелектуальним капіталом відбувається в умовах постіндустріальної доби, коли передумовою розвитку суспільства та компаній виступає ефективність використання нематеріальних активів. Обгрунтовано, що управління інтелектуальним капіталом з огляду на сферу діяльності міжнародної компанії вирізняється певною специфікою та диференціацією внеску різних його складових у підвищення рівня капіталізації компанії. Конкурентоспроможність міжнародної компанії в умовах постіндустріальної економіки визначається широким спектром критеріїв, серед яких: активізація інноваційної діяльності; активна комерціалізація структурних елементів інтелектуального капіталу; захист інтелектуального капіталу підприємства; використання законодавчо передбачених коштів для закріплення виключних прав на результати творчої діяльності та інтелектуальної праці; виокремлення процесу управління інтелектуальним капіталом як самостійної функціональної підсистеми.

Проаналізовано динаміку товарної та географічної структури імпорту товарів в Україну. Оцінено структуру використання імпорту в економіці України. Ідентифіковано ключові тенденції імпортозалежності вітчизняної економіки.

Інтенсифікація глобалізаційних процесів і перехід економічно розвинених країн до постіндустріальної стадії розвитку визначають сучасний вектор структурно-інституціональної трансформації внутрішнього ринку в цілому та торгівлі зокрема. Мета роботи - оцінка детермінант розвитку внутрішньої торгівлі в Україні. Проаналізовано індикатори розвитку внутрішньої торгівлі. Наведено регіональну структуру роздрібного товарообороту України. Охарактеризовано ризики та загрози зовнішньоторговельної лібералізації для вітчизняних товаровиробників. Розраховано частку імпортних продовольчих і непродовольчих товарів, проданих через торговельну мережу підприємств. Наведено товарну структуру імпорту за широкими економічними категоріями. Ідентифіковано ризики зростаючої імпортозалежності економіки України в товарах для кінцевого та проміжного споживання. Обгрунтовано, що одним із важливих векторів підвищення ефективності національної економіки є структурні зміни у сфері внутрішньої торгівлі. Узагальнено перспективи розвитку внутрішньої торгівлі в Україні, у тому числі зумовлені впливом пандемії COVID-19. Аргументовано, що коронакриза є одним із ключових викликів для бізнесу в сучасних умовах, що охопила всі його аспекти - від галузевих до глобальних ланцюгів постачань. Визначено пріоритетність цифрової трансформації підприємств задля захисту власних позиції від високих технологій конкурентів і можливості скористатися більшою функціональністю цифрових бізнес-моделей з їх адаптивністю та продуктивністю. Обгрунтовано, що процеси глобалізації в умовах коронакризи уповільнились, що може призвести до суттєвих змін у структурі ринку, вплинути на розподіл онлайн- та офлайн-торгівлі. Перспективою подальшіх досліджень у даному напрямі є прогнозування викликів і загроз постпандемічного розвитку для внутрішнього ринку України.