Індекс рубрикатора НБУВ: У9(4УКР)0-141 + Х839(4УКР)110.6

Рубрики:

Економіка окремих країн і частин світу

Цивільне і торгове право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж69299 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено проблеми ринкової трансформації підприємництва в Україні та постсоціалістичних країнах. Розкрито зміст інституціонального середовища бізнесу, визначено його основні складові та напрямки вдосконалення. Розглянуто основні закономірності мінімізації трансакційних витрат підприємництва та шляхи ефективної специфікації прав власності. Проаналізовано основні фактори розвитку і вплив чинників інституціонального бізнес-середовища на економічне зростання.

Освещены проблемы рыночной трансформации предпринимательства в Украине и постсоциалистических странах. Раскрыто содержание институциональной среды бизнеса, определены его основные составные и направления усовершенствования. Рассмотрены основные закономерности минимизации трансакционных расходов предпринимательства и пути эффективной спецификации прав собственности. Проанализированы основные факторы развития и влияние факторов институциональной бизнес-среды на экономический рост.

Досліджено сутність і динаміку інституційних змін, що відбуваються під впливом мотивів суб'єктів економічного і політичного процесів. Акцентовано увагу на першочергових завданнях державної політики щодо створення інституційного середовища, яке б мінімізувало негативні прояви під час інституційних перетворень.

Розроблено теоретико-методологічні засади інституційного середовища підприємства за умов економіки, що трансформується у контексті неінституціональної теорії. Розвинуто методологію дослідження основних сегментів інституційного базису ринкового бізнес-середовища на підставі оцінки динаміки трансформаційних перетворень у постсоціалістичних країнах, яка безпосередньо залежить від інститутів, що гарантують стабільність і прозорість ринкових правил і мінімізують впливи негативних чинників. Розроблено нові підходи й обгрунтовано напрями вирішення існуючих інституційних проблем у підприємницькому середовищі. Запропоновано концептуальні підходи до дослідження моделі "принципал - агент" і аналізу опортуністичної поведінки у контексті інституційних взаємовідносин та у аспекті трансакційних витрат підприємництва. Обгрунтовано нові підходи до проблеми соціальної відповідальності підприємців, а також до оцінки інституційних стимуляторів сталого економічного зростання та ролі підприємництва у цьому процесі.

Розглянуто основні складові міжнародного менеджменту в контексті функціонування міжнародних корпорацій (МК) у глобалізованій економіці. Описано методи аналізу середовища міжнародного корпоративного менеджменту. Розкрито сутність стратегічного планування. Подано інформацію про типи МК, особливості сучасного глобального ринку технологій, системи управління технологічними інноваціями в МК, механізми здійснення корпораціями торговельних трансакцій та їх ціноутворення. Увагу приділено питанням фінансового менеджменту в МК.

Розкрито негативні внутрішні аспекти вітчизняної монетарної політики, проаналізовано несприятливі зовнішні впливи глобальної фінансової кризи, визначено напрями вдосконалення грошово-кредитної політики в Україні.

Розглянуто теоретичні засади та практичні результати становлення та розвитку фінансових відносин в Україні. Досліджено особливості формування та використання бюджету розвитку держави, проаналізовано стан і перспективи розвитку фінансового потенціалу адміністративно-територіальних одиниць. Розкрито діяльність фінансових посередників на фінансовому ринку України, а саме: розвиток банківського кредитування інноваційно-інвестиційних проектів, проблеми підвищення взаємної довіри між суб'єктами фінансово-кредитних відносин, особливості розвитку системи медичного страхування та недержавних пенсійних фондів. Висвітлено питання підвищення рівня відповідальності органів контролю за фінансовим сектором в Україні. Викладено перспективи впровадження нових підходів до формування бюджетів розвитку на місцевому рівні.

Досліджено закономірності і тенденції сучасного етапу розвитку економічної системи України. Визначено пріоритетні цілі і найбільш ефективні інструменти економічної політики. Відображено певні вирішальні наукові проблеми соціально-економічного розвитку сучасного українського суспільства. Визначено ключові виклики стабільному і довготривалому економічному розвитку, які становлять загрозу національній безпеці країни. Обгрунтовано необхідність поєднання стратегії підтримки та стимулювання розвитку традиційних секторів економіки, як основи сучасної економічної системи України, одночасно зі стратегією формування нових сегментів економічного зростання, заснованих на інноваційних технологіях, переорієнтації економіки на створення та використання сучасних знань, перетворення їх на каталізатор розвитку ефективної вітчизняної системи конкурентних переваг у глобальній економіці. Сформульовано ряд конкретних пропозицій щодо перебудови чинної системи державного регулювання економіки, як інструменту мотивації та управління цілеспрямованою трансформацією національної економіки за умов сучасних глобалізаційних викликів.

Посткомуністична історія засвідчує: найгірші економічні наслідки трансформаційних процесів спостерігаються у країнах, де на базі клептократичного (КК) устрою державна влада використовує свій потенціал для довільного трактування прав власності та стримує конкуренцію, а представники її соціально-політичної псевдоеліти небезпечно порушують імперативи суспільних формальних інститутів і використовують свої владні повноваження для швидкого збагачення та зміцнення власних ключових позицій у суспільстві. На відміну від "побутових" форм корупції, "масштабна корупція" як основа КК економіки, глибоко укорінившись на рівні урядових структур, призводить до нелегітимного привласнення величезних активів, підриває законність і консервує соціально-економічну відсталість. За цих умов адміністративно-бюрократичний апарат постає як інститут залякування та репресій, якому підпорядковані всеохоплюючі адміністративні процедури. Надалі, після інституціональної адаптації, корупційні діяння стають стандартною та звичайною поведінкою, коли хабар набирає договірної або стандартизованої форми, за рамками торгів і угод. Одночасно систематична генерація ренти в умовах зазначеної "інституціональної пастки" є найважливішим засобом контролю за насильством у КК державі та функціонуванням її інститутів. Саме КК економіка створює квазіринкову систему для реалізації ключової мети перерозподілу активів і отримання ренти, не сприяючи примноженню суспільного добробуту за рахунок реального сектору економіки і подолання негативних екстерналій ринку. За таких обставин досліджувана інституціональна КК структура, що почала розбудовуватися в Україні з 1991 р., з президентством В. Януковича в умовах нестабільного і несприятливого інституціонального середовища, коли найприбутковіші галузі економіки стрімко переходили у володіння його клану, стала занепадати, тобто відбувся так званий "декаданс псевдоеліти", що привело до зміни влади. Але нинішнє місце України в рейтингу сприйняття рівня корупції засвідчує, що вона, як і раніше, є однією з найкорумпованіших. Для протидії КК факторам в економіці необхідно сформувати таке інституціональне середовище, яке б протидіяло корупційному устрою економічної діяльності, усунуло перешкоди для законослухняного бізнесу, забезпечило підприємництву законні гарантії, надало у приватні руки відповідальність та ініціативу, монополізовані державним бюрократичним апаратом. Для цього, у першу чергу, слід вирішити такі інституціональні проблеми: ліквідація перешкод, які заважають консолідації легального і тіньового секторів економіки; забезпечення їх інституціональної формалізації; "прозоре" призначення на посади до сектору державного управління тільки на підставі професійних якостей, а не з огляду на "кумівство" і "політичний фаворитизм"; запровадження такої системи оплати праці державних службовців і працівників бюджетної сфери в цілому, що дозволила б їм отримувати конкурентоспроможний дохід, який би мотивував їх до якісного виконання службових обов'язків і ефективного державного управління. Також ключовим стримуючим засобом, який унеможливить корупційні наміри державних службовців, є надійна і незаангажована система постійно діючого моніторингу їх доходів і витрат, яка паралельно передбачає невідворотність жорсткого покарання за корупційні діяння.

Проаналізовано збройні конфлікти в їх взаємовпливі і взаємозв'язку з економікою. Конкретизовано основні економічні концепції воєн у контексті історії економічної думки і запропоновано, з урахуванням терористичної загрози, авторську - як результат релігійної та світоглядної нетерпимості. При цьому в цілому підставою цієї систематизації є економічні мотиви і наслідки війни. Акцентовано увагу на взаємозв'язку війни і економіки, виділені специфічні особливості аналізованих взаємовідносин на певних етапах розвитку суспільства. Розглянуто ймовірності ризику виникнення збройних конфліктів згідно з глобальними проблемами, а також економічних, соціальних і військових чинників еволюції держав. Зроблено висновок про необхідність забезпечення військової безпеки України за сучасних умов як ключового мотиву розвитку економіки.

Мета роботи - дослідження проблеми економічної примітивізації (ЕП) у контексті євроінтеграції. ЕП розглядається як процес витіснення видів економічної діяльності з високою доданою вартістю та заміщення їх видами діяльності з низькою доданою вартістю. За результатами дослідження встановлено, що проблема ЕП знайшла широке висвітлення в працях опозиційного до неокласичного "мейнстріму" норвезького вченого Е. Райнерта. Так, учений критично переосмислює теорію порівняльних переваг як основу міжнародної спеціалізації країни, наводячи негативний досвід європейських країн, які в процесі євроінтеграції зіштовхнулися з проблемою занепаду традиційних галузей економіки (в першу чергу важкої промисловості). На основі опрацювання аналітичних звітів із дослідження конкурентоспроможності ЄС та його регіонів визначено, що неокласичний підхід до регіональної конкурентоспроможності потребує розширення, яке досягається поєднанням неокласичних факторів конкурентоспроможності (здатність фірм ефективно використовувати ресурси та підвищувати продуктивність виробництва) з такими факторами, як зростання рівня доходів населення та формування сприятливого середовища для мешканців і бізнесу. Акцентовано увагу на актуальності для України проблематики ЕП у світлі реалізації євроінтеграційного курсу: в межах теорії порівняльних переваг, яка використовується як основа розробки експортної стратегії нашої держави, наголос робиться на розвитку експортних галузей із низькою доданою вартістю - особливо чітко це простежується у сфері машинобудування. В межах дослідження наголошено на інституціональній природі економічної примітивізації, оскільки вона не є предметом неокласичного, традиційного економічного аналізу. Аргументовано необхідність врахування якісного (квалітативного) - а не лише кількісного - аспекту аналізу економічної діяльності: окрім теоретико-методичного підходу "мінімізація витрат - максимізація прибутку" необхідно використовувати підходи, запропоновані І. фон Тюненом, Ф. Лістом і Й. Шумпетером, засновані на диференціації галузей діяльності за рівнем економічної віддачі та силою синергетичного ефекту.

Проаналізовано євроінтеграційні виклики України, які розглядаються з позиції ефективності зовнішньої торгівлі, а також у світлі інституціональних викликів євроінтеграційного курсу. За результатами дослідження проаналізовано динаміку та структуру зовнішньоторговельних відносин України з країнами ЄС, СНД та Азії. Визначено, що орієнтованість на ринок Європейського Союзу не дозволила вітчизняним експортерам досягти докризового рівня 2013 р. Акцентовано увагу на ресурсному характері вітчизняного експорту до країн ЄС. Наголошено на високому рівні взаємозалежності у сфері зовнішньоторговельних відносин з колишніми партнерами України по СНД - Російською Федерацією та Білоруссю, особливо в галузі імпорту паливно-енергетичних ресурсів, та експорту ядерних реакторів, котлів, машин, залізничних локомотивів, продукції неорганічної хімії. Встановлено, що рівень виконання Україною Угоди про Асоціацію Україна-ЄС знаходиться на низькому рівні - 43 %. Охарактеризовано основні тенденції в країнах Європи щодо якості життя населення на основі двох показників - частка домогосподарств, що ледве зводять кінці з кінцями (Болгарія, Греція, Хорватія, Кіпр, Португалія, Румунія), а також мають незадовільні житлові умови (Кіпр, Латвія, Угорщина, Португалія, Словенія) - значення яких значно вищі порівняно із середнім рівнем по ЄС. Зроблено загальний висновок щодо неоднозначності питання про ефективність орієнтованості вітчизняної економіки на ринок Європейського Союзу. Аргументовано необхідність урахування багатовекторності сучасного глобалізованого світу в процесі дослідження впливу євроінтеграції на економічний розвиток України.