Досліджено погляди І. Франка щодо проблеми суб'єкта історичного процесу. Показано, що центральним в історії мислитель вбачав суб'єкт колективний - націю як органічну єдність, а у разі вирішення проблеми рушійних сил розвитку засновувався на "поліфакторності", визначаючи двигуном поступу матеріальні та духові чинники. Це дозволило уникнути однобічності й упередженості, притаманних багатьом тогочасним теоріям, більш повно осягнути закономірності історичного процесу у межах реалізму.

Сакралізація не може виникати "випадково" чи "безпідставно", вона лише виявляє суттєву потребу і значимість сакралізованих об'єктів. На основі аналізу форм сакралізації можна формувати сучасну мету діяльності та ідеал суспільства, який дасть змогу врахувати помилки попередніх епох, ліквідує ідеологічну беззмістовність споживацько-інфантильного способу існування без мети, без усвідомленої дії, без сакральності.

Здійснено історико-філософський аналіз розв'язання проблеми суб'єкта історії українською філософією кінця XIX - першої половини XX ст. Суб'єкт історії аналізується як цінність українських суспільно-політичних та історіософських систем зазначеного періоду - народницької, націоналістичної, консервативної парадигм, цінність суб'єкта історичного процесу розкривається шляхом виявлення місця, ролі та значення, які він має у суспільному бутті. Обгрунтовано тісний взаємозв'язок між тлумаченням українськими мислителями проблеми сенсу історії та її суб'єктів. З'ясовано шляхи залучення філософсько-історичних ідей дослідженого періоду до теоретичного моделювання сучасних процесів розбудови української держави.

Розкрито теоретичні засади та шляхи формування сучасної системи державної служби та служби в органах місцевого самоврядування в Україні. Висвітлено проблеми управління персоналом у контексті реформування державної служби та служби в органах місцевого самоврядування, акцентовано увагу на професійно-етичній складовій реформування державної служби та стратегічній цінності іміджу публічних службовців.