Значний внесок у збереження відомостей про народні танці Тернопільщини зробив В. Гнатюк, комплексно підійшовши до фіксації гаївок словесним, а почасти й графічним способом, обмежившись лише загальними вказівкам щодо розміщення учасників гаївки, драматургії, переміщення, залишивши поза увагою лексику народного танцю, стилістику виконання рухів. Попри недоліки фіксації, можна стверджувати, що саме весняний цикл календарно-річної обрядовості був найнасиченішим обрядовими та позаобрядовими танками. Дослідження В. Гнатюка свідчить про широку палітру гаївок, що побутували в краї: за тематикою - вегетативні, анімалістичні, соціально-побутові та ін.; за малюнком - коло, ланцюг, два ряди, ключі тощо; за рівнем зв'язку з текстом гаївки - ілюстративні, імітаційні і не пов'язані з сюжетом.

Виявлено основні етапи розвитку аматорського мистецтва регіону за радянських часів та в умовах незалежної України. Розглянуто фестивально-конкурсний рух у сфері народно-сценічного танцю в Тернопільській області. Охарактеризовано діяльність хореографічного відділення Теребовлянського коледжу культури і мистецтв та його роль у культурі Тернопільщини та України. Досліджено вплив мистецько-педагогічної школи кафедри хореографії Київського державного інституту культури ім. О. Є. Корнійчука на викладачів-хореографів Теребовлянського культосвітнього училища. Проаналізовано діяльність одного з провідних митців народно-сценічної хореографії України І. Николишина, виявлено основні етапи становлення та розвитку його балетмейстерської та педагогічної майстерності. Проаналізовано творчість професійного Ансамблю танцю "Надзбручанка".

Значний внесок у збереження відомостей про народні танці Тернопільщини зробив В. Гнатюк, комплексно підійшовши до фіксації гаївок словесним, а почасти й графічним способом, обмежившись лише загальними вказівкам щодо розміщення учасників гаївки, драматургії, переміщення, залишивши поза увагою лексику народного танцю, стилістику виконання рухів. Попри недоліки фіксації, можна стверджувати, що саме весняний цикл календарно-річної обрядовості був найнасиченішим обрядовими та позаобрядовими танками. Дослідження В. Гнатюка свідчить про широку палітру гаївок, що побутували в краї: за тематикою - вегетативні, анімалістичні, соціально-побутові та ін.; за малюнком - коло, ланцюг, два ряди, ключі тощо; за рівнем зв'язку з текстом гаївки - ілюстративні, імітаційні і не пов'язані з сюжетом.

Представлено погляди сучасних українських дослідників на методологію наукових розвідок з хореографічного мистецтва. Розкрито бачення концептуальних підходів до дослідження проблем народно-сценічної хореографічної культури Тернопільщини (А. Підлипський), чоловічого танцю в балеті (О. Карандєєва), балетного театру України 1950 - 70-х років (К. Лук'яненко), інтерпретації балетів класичної спадщини наприкінці XX - на початку XXI століття (М. Коростельова). Репрезентовано широку палітру наукового інструментарію з різних галузей гуманітарного знання в проєкції на хореографічне мистецтво.