Рассмотрен трехлетний опыт использования системы "МОСТ" для стабилизации оперированного сегмента при заболеваниях и травмах позвоночника. Проведен анализ оперативного лечения 27 больных, которым выполнены операции в Хмельницкой областной и Хмельницкой городской больницах. Результаты лечения свидетельствуют о высокой эффективности оперативных вмешательств с использованием стабилизирующей системы "МОСТ" на основе транспедикулярно введенных винтов.

Проведен проспективный анализ оперативного лечения 50 больных с поясничным остеохондрозом. Доказано, что использование полиаксиальных транспедикулярных винтов позволяет минимизировать количество ошибок и осложнений при проведении стабилизирующих оперативных вмешательств и улучшить результаты лечения данной категории больных.

Дисертацію присвячено питанням обгрунтування та впровадження до практичної медицини нового методу комплексної інтенсивної терапії хворих на гострий інфаркт міокарда з використанням перфторану на підставі вивчення стану системи перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) клітинних мембран на моделі еритроцитів і системи їх антиоксидантного захисту. Вперше доведено, що застосування перфторану хворим на гострий інфаркт міокарда, які надійшли до стаціонару у перші 6 годин від початку больового приступу, призводить до зменшення проявів гіпоксемії та тканинної гіпоксії, сприяє зменшенню дії ушкоджуючих процесів ПОЛ і компенсаторному підвищенню активності антиоксидантної системи, поліпшенню клінічного перебігу захворювання, зниженню частоти рецидивування та інтенсивності больового синдрому, зниженню сегмента ST на ЕКГ і формуванню підгострої стадії інфаркту міокарда вже на 2 добу захворювання.

  Скачати повний текст

Проаналізовано результати лікування 182 хворих з приводу перелому довгих кісток нижніх кінцівок у випадку політравми у травматологічних відділеннях Волинської та Рівненської обласних клінічних лікарень у 2006 - 2012 рр. Встановлено значну ефективність застосування блокуючого інтрамедулярного остеосинтезу у разі переломів стегнової та велико-гомілкової кісток за умови політравми у порівнянні з такою з використанням компресійних динамічних пластин.

Проспективно проаналізовано оперативне лікування 50 хворих на поперековий остеохондроз. Доведено, що застосування поліаксіальних транспедикулярних гвинтів дозволяє мінімізувати кількість помилок та ускладнень у разі проведення стабілізувальних оперативних втручань.

Проведено огляд літератури щодо стабілізувальних оперативних втручань у випадку дегенеративно-дистрофічних захворювань поперекового відділу хребта.

Приведен аналитический обзор научной информации о хирургическом лечении дегенеративного поясничного кифоза. В нем отражены основные этапы истории развития этого направления вертебрологии, который связан с коррекцией кифотической деформации поясничного отдела позвоночника, а также эволюция спинальных имплантатов и хирургических подходов в лечении пациентов с такой патологией. Освещена информация о нормальных величинах сегментарного и тотального поясничного лордоза, а также распространенных хирургических вмешательств, которые проводят для коррекции поясничного кифоза. Выявлена взаимосвязь пояснично-тазового баланса и поясничного контура. Намечены перспективы научного поиска в этом направлении.

Цель работы - проанализировать современные лабораторные маркеры структурно-функциональных нарушений мышечной ткани, которые могут отражать энергетический обмен и повреждения паравертебральных мышц при физиологических и патологических процессах. Рассмотрена активность фермента креатинфосфокиназы как биохимического маркера состояния мышц в норме и при патологии. Его активность в сыворотке крови может повышаться в зависимости от степени и длительности физической нагрузки как у пациентов, страдающих мышечными нарушениями, так и во время тренировок, т. е. служить показателем тренированности организма. Отмечено, что увеличение активности креатинфосфокиназы при оценке состояния мышц является благоприятным прогностическим признаком. Описана роль креатинина для оценки функциональной активности мышц. Проанализировано его клинико-диагностическое значение как маркера состояния нарушений мышечной ткани при ее патологии. Подчеркнуто, что уровень экскреции креатинина с мочой зависит от характера питания. Продемонстрировано клинико-диагностическое значение активности аспарагиновой аминотрансферазы как показателя деструкции мышечной ткани при миолизе и миопатиях. Рассмотрена активность лактатдегидрогеназы как маркера прогрессирующей мышечной дистрофии. Часть работы посвящена миоглобину как лабораторному маркеру состояния мышечной ткани при травмах скелетных мышц, миозитах, миодистрофии, а также в качестве критерия миолиза при хирургических вмешательствах на скелетных мышцах. Показано, что лактат может служить показателем метаболизма мышечной ткани при нагрузках и гипоксии. Определено направление исследований по широкому применению наиболее информативных биохимических маркеров для оценки состояния паравертебральных мышц при дегенеративных заболеваниях поясничного отдела позвоночника с целью диагностики метаболических нарушений и эффективности консервативного и хирургического лечения пациентов.

Проведено огляд літератури щодо хірургічного лікування гриж міжхребцевих дисків поперекового відділу хребта. Вивчено ключові напрямки розвитку та проблеми хірургічного лікування гриж міжхребцевих дисків у осіб старшої вікової категорії.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р458.25-29

Рубрики:

Деформації і функціональні порушення хребта

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.54 + Р458.25-59

Рубрики:

Прийоми і методи оперативних втручань в ділянці спини. Топографічна анатомія

Деформації і функціональні порушення хребта

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р636.750.541

Рубрики:

Грижі міжхребцевих дисків

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведено аналіз результатів хірургічного лікування гриж міжхребцевих дисків поперекового відділу хребта у 78 людей старшої вікової категорії з різними показниками попереково-тазового балансу. Виявлено тісний взаємозв'язок між попереково-тазовими параметрами: рelvic incidens (PI) - величиною нахилу таза, sacral slop (SS) - величиною нахилу верхньої поверхні S1 та global lumbar lordosis (GLL) - величиною глобального поперекового лордозу - та результатами хірургічного лікування гриж міжхребцевих дисків поперекового відділу хребта. Зменшення параметрів PI, SS і GLL сприяє збільшенню навантаження на передній опорний комплекс, що призводить до збільшення кількості рецидивів гриж та появи гриж у суміжних сегментах. Збільшення параметрів PI, SS і GLL веде до перевантаження заднього опорного комплексу, що клінічно проявляється процесами гіпертрофії фасеток і явищами стенозування.

Цель работы - изучить изменения напряженно-деформированного состояния элементов поясничного отдела позвоночника человека в зависимости от динамики величин, характеризующих сегментарный и полный поясничный лордоз. Применен программный комплекс Workbench, который использует методы механики сплошной среды в связке с численными методами анализа, в частности, методом конечных элементов. Для построения параметрических трехмерных геометрических моделей применена система автоматизированного проектирования SolidWorks. В исследовании рассмотрено 4 расчетные схемы, 2 из которых описывали "интактное" состояние поясничного отдела позвоночника, а остальные учитывали патологические изменения в сторону увеличения и уменьшения угловых показателей сегментарного и полного поясничного лордоза. Все 4 схемы имели идентичную структуру, а различия заключались в величинах сегментарного и полного поясничного лордоза. Выяснено, что в условиях нормальных величин пояснично-тазовых параметров (анатомического константного PI (pelvic incidens) и производных от него SS (sacral slop) и GLL (global lumbar lordosis)) распределение напряжения происходит равномерно на передний и задний опорные комплексы позвоночно-двигательного сегмента. При увеличении PI, SS и GLL напряжение снижается в переднем опорном комплексе и увеличивается в заднем. При уменьшении PI, SS и GLL напряжение уменьшается в заднем опорном комплексе и увеличивается в переднем. Выводы: рост напряжения в переднем опорном комплексе положительно коррелирует с уменьшением PI и производных от него малых значениях SS и GLL (гиполордоз). При больших величинах PI, SS и GLL (гиперлордоз) увеличивается напряжение в задних структурах позвоночно-двигательного сегмента.

Мета роботи - оцінити ефективність трансфорамінальної ендоскопічної мікродискектомії, виявити недоліки та переваги даного методу в порівнянні зі стандартними методиками, на основі одержаних даних визначити основні показання та протипоказання до даної процедури. Проаналізовано 290 історій хвороб пацієнтів з грижами поперекового відділу хребта, які перебували на лікуванні в Обласному центрі ортопедії, травматології та вертебрології Рівненської обласної клінічної лікарні та відділенні хірургії хребта Інституту травматології та ортопедії НАМН України з квітня 2016 по квітень 2018 рр. Серед пацієнтів було 156 жінок та 134 чоловіки віком від 20 до 84 років. Усім хворим в передопераційному періоді було проведено магнітно-резонансну (МРТ) або комп'ютерну (КТ) томографію поперекового відділу хребта, функціональну рентгенографію, загально-клінічні обстеження. В післяопераційному періоді відповідно до міжнародного опитувача якості життя Oswestry середній показник щодо досліджуваних хворих становив 21,1 %, що відповідає доброму результату. Больовий синдром перед операцією за візуально-аналоговою шкалою був оцінений у 8,5 бала, а через 6 міс після операції - у 1,5 бала (переважала люмбалгія і майже не було корінцевого болю). Накопичений значний практичний досвід виконання ендоскопічної трансфорамінальної мікродискектомії засвідчив, що хірург може зіткнутися з певними технічними труднощами у разі краніальної або каудальної міграції секвестру, в ряді спостережень доступ на рівні L5 - S1 затруднений через високе розташування гребеня клубової кістки, але все-таки за наявності правильних показань ця методика надає змогу в короткі строки позбутися компресійного корінцевого синдрому.

На сьогодні при остеопоротичних переломах тіл хребців найпоширенішими процедурами є черезшкірна вертебропластика й черезшкірна балонна кіфопластика. Кістковий цемент, який використовують для цих процедур, стабілізує тіло хребця з остеопоротичним переломом і сприяє підвищенню міцності. Мета роботи - визначити мінеральну щільність кісткової тканини (МЩКТ) у тілах хребців, які прилягають до тіла хребця з вертебропластикою і суміжних, за даними обстеження пацієнток з остеопорозом на кістковому денситометрі. Матеріали та методи. На кістковому денситометрі Explorer QDR (Hologic) проведено дослідження МЩКТ хребців поперекового відділу хребта у 20 жінок постменопаузального періоду через 6 міс., 1 і 2 роки після проведення черезшкірної вертебропластики. Кістковий цемент вводили в тіла хребців із низькою МЩКТ за наявності компресійного перелому для його консолідації або маніфестного остеопорозу, встановленого за показниками рентгенографії, денситометрії, комп'ютерної й магнітно-резонансної томографії. Аналіз МЩКТ пацієнток з остеопорозом після черезшкірної вертебропластики, виконаної на 1 - 3 хребцях поперекового відділу хребта, показав, що за наявності компресійних переломів при призначенні антиостеопоротичної терапії показники МЩКТ не знижуються. Однак у всіх пацієнтів у хребцях без вертебропластики в різні строки дослідження (від 6 міс. до 2 років) зберігаються остеопоротичні прояви. Принципових відмінностей за показниками МЩКТ на рівні хребців, розташованих вище або нижче від хребця з кістковим цементом, а також між хребцями з вертебропластикою, не встановлено. Отримані дані слід враховувати при необхідності установки фіксуючих конструкцій у хребетних рухових сегментах. Висновки: незалежно від рівня виконання вертебропластики в пацієнтів з остеопорозом при призначенні антиостеопоротичної терапії не відбувається істотних змін показників МЩКТ у хребцях, прилеглих до оперованих і суміжних з ними. Пацієнтам після вертебропластики необхідно призначати остеотропну терапію на тривалий період.

Надано ретроспективний аналіз причин, що призводять до негативних результатів хірургічного лікування людей літнього віку з грижами міжхребцевих дисків на рівні поперекового відділу хребта. Мета роботи - визначення причин негативних результатів хірургічного лікування гриж міжхребцевих дисків у людей літнього і старечого віку порівняно з молодими пацієнтами, що дозволить у подальшому вибрати правильну хірургічну тактику та запобігти виникненню ускладнень. Проведено ретроспективний аналіз хірургічного лікування гриж міжхребцевих дисків поперекового відділу хребта у 170 пацієнтів. Група молодих людей становила 92 пацієнти, група осіб літнього і старечого віку (60 років і старше) - 78 пацієнтів. Першу операцію з приводу грижі міжхребцевого диска було проведено у термін від 3 місяців до 7 років до дослідження в різних лікувальних закладах України. Рецидив грижі диска на тому самому рівні виявлено у 61 % молодих пацієнтів і майже в 4 рази рідше (14,1 %) у старших. Грижа диска на суміжному рівні виявлена також частіше у молодих пацієнтів (10,0 %), ніж у старшої вікової категорії (3,8 %). Цей факт пов'язано з тим, що з віком міжхребцевий диск більш дегідратований, а висота міжтілового проміжку значно зменшується, тоді як у молодих людей об'єм матеріалу диска значний, що збільшує ризик утворення нових секвестрів. Висновки: результати проведеної роботи вказують на те, що причини повторних оперативних хірургічних втручань з приводу гриж міжхребцевих дисків залежать від віку пацієнта; найчастішою причиною повторних оперативних втручань у старших пацієнтів є нестабільність на оперованому та суміжному рівнях, що спонукає хірургів до більш широкого застосування стабілізуючих оперативних втручань та більш детального передопераційного планування щодо вибору рівня стабілізації; у старшої вікової категорії переважають процеси стенозування, отже, у них необхідно застосовувати більш широку декомпресію.

Мета роботи - визначити причини негативних результатів хірургічного лікування гриж міжхребцевих дисків (ГМХД) у людей похилого і старечого віку у порівнянні з молодими пацієнтами, що надасть можливість в подальшому вибрати правильну хірургічну тактику та запобігти виникненню ускладнень. Проведено ретроспективний аналіз хірургічного лікування ГМХД поперекового відділу хребта у 190 пацієнтів. В усіх хворих в анамнезі зазначено терміни, коли проведено першу операцію з приводу ГМХД - від 3 міс до 7 років у різних лікувальних закладах України. Найчастішою причиною повторних оперативних втручань у пацієнтів старшого віку є нестабільність на оперованому та суміжному рівнях, що спонукає хірургів до ширшого застосування стабілізувальних оперативних втручань і детальнішого передопераційного планування щодо вибору рівня стабілізації. У старшої вікової категорії переважають процеси стенозування, отже, в них необхідно застосовувати ширшу декомпресію. Для запобігання розвитку епідурального фіброзу необхідно застосовувати атравматичні хірургічні прийоми з мінімальною інтраопераційною крововтратою. Хворі старшої вікової групи, окрім дискектомії, часто потребують корекції дегенеративних деформацій. У разі виявлення критичного остеопорозу з метою профілактики неспроможності металоконструкції необхідно застосовувати спеціальні імпланти з цементною аугментацією для посилення контакту імплант - кістка. Зроблено висновки, що серед основних причин для проведення повторних оперативних втручань у пацієнтів старшого віку є нестабільність на оперованому та суміжному рівнях, а також рецидив грижі на тому самому рівні.

Мета дослідження - оцінити ефективність трансфорамінальної ендоскопічної мікродискектомії, виділити недоліки та переваги даного методу порівняно з традиційними методиками, на підставі отриманих даних визначити основні показання та протипоказання до проведення даної процедури. Проаналізовано 190 історій хвороби пацієнтів з грижами поперекового відділу хребта, які лікувалися в Обласному центрі ортопедії, травматології та вертебрології КЗ "Рівненська обласна клінічна лікарня" з 04.2016 по 04.2018. Проводилася кількісна та якісна оцінка больового синдрому за візуальною аналоговою шкалою болю (ВАШ), оцінка якості життя за анкетою Оswestry. Застосування трансфорамінальної ендоскопічної мікродискектомії в лікуванні пацієнтів з грижами міжхребцевих дисків (МХД) підтвердило досить високу ефективність даної методики. Так, за даними міжнародного опитувальника якості життя Oswestry, середній показник у групі прооперованих становив 21,1 %, що відповідає доброму результату. Відмічено позитивну динаміку больового синдрому за ВАШ: у передопераційному періоді цей показник становив 8,5 бала, а через 6 місяців після операції - 1,5 бала з переважанням люмбалгії та майже повною відсутністю корінцевого болю. Дана методика дозволяє малоінвазивно під місцевою анестезією ввести ендоскоп у хребетний канал і під візуальним контролем провести декомпресію нервового корінця шляхом видалення грижового випинання. Однак методика не є універсальною та не може бути застосована в усіх пацієнтів. Висновки: значний практичний досвід показав, що хірург може зустрітися з певними технічними труднощами у випадках краніальної або каудальної міграції секвестру грижі МХД, у низці випадків доступ на рівні L5-S1 є складним через високе розташування гребеня клубової кістки. Але при наявності правильних показань методика мікродискектомії дозволяє в короткий термін ефективно лікувати пацієнтів з компресійним корінцевим синдромом.