Увагу зосереджено на екологічній оцінці поверхневого стоку з водозборів міських і сільських селитебних територій. Досліджено особливості формування поверхневого стоку різного походження та показники його якості з водозборів у м. Житомир та с. Стрижівка Любарського району, який потрапляє в гідрографічну мережу та у водойми. Встановлено коефіцієнти поверхневого стоку з різних за структурою міських водозборів, територій приватних забудов з присадибними ділянками, свинокомплексу СФГ "Едельвейс" і доріг з твердим та ущільненим покриттям у межах населеного пункту. Систематизовано склад талої та дощової води з поверхні водозборів міських і сільських селитебних територій різної інфраструктури залежно від антропогенного навантаження та гідрологічних параметрів поверхневого стоку. Визначено перелік основних забруднюючих речовин у складі зливових вод поверхневого стоку. Досліджено вплив поверхневого стоку на гідрографічну мережу. Визначено його внесок у забруднення з поверхонь селитебних територій у водні об’єкти.

Відомо, що в Україні сільське господарство розвинуте значно більше, ніж промисловість. Це зумовлено наявністю на території нашої держави високопродуктивних земель, зокрема чорноземів, які є національним багатством та захищені конституцією України. Саме це і зумовлює належність України до аграрних держав світу. Як наслідок, рівень розорюваності земель нашої країни є доволі високим, а посівні площі займають значну частку сільськогосподарських угідь. З іншої сторони, інтенсивне залучення земель до виробництва аграрної продукції призводить до погіршення стану грунтів, зниження їх природної родючості. Відсутність жорсткого контролю з боку держави за використанням угідь товаровиробниками лише підсилює наслідки антропогенного впливу на якість грунту. Житомирська область територіально знаходиться в зоні Полісся та Лісостепу. Переважаючим типом грунтів на її території є дерново-підзолисті (понад 60 %) із вмістом гумусу до 1,5 %. Такі грунти характерні для північних районів області. Лісостепова частина Житомирщини вирізняється більш родючими грунтами із вмістом гумусу понад 2,5 %. Посівні площі Житомирської області становлять 648,1 тис. га. Сільськогосподарські підприємства мають переважно зерновий напрям, оскільки у структурі посівних площ основну частку займають зернові та зернобобові, кукурудза на зерно, а також соняшник, соя і ріпак. До районів із найбільшою часткою орних земель належать Андрушівський, Бердичівський, Ружинський, Попільнянський, Чуднівський, Черняхівський та Брусилівський із площею орних земель 38,2 - 53,6 % загальної території району. У системі землеробства аграрії області недостатньо використовують мінеральні й органічні добрива. Про це свідчить від'ємний баланс поживних речовин, який становить 35,5 т усієї посівної площі. Щодо мінерального удобрення, то воно використовується товаровиробниками більш інтенсивно, ніж органічне під час вирощування сільськогосподарських культур. Удобрені площі в розрізі районів Житомирщини показано на відповідних картосхемах. За проведеними дослідженнями найвищим середньозваженим показником гумусу у грунті характеризуються Чуднівський (2,54 %), Андрушівський (2,62 %), Житомирський (2,63 %) та Ружинський (2,9 %) райони. Саме на цій території використання земель з екологічної точки зору можна назвати таким, що не суперечить чинному законодавству України. В цілому по області під культурами сформувалось 838 888 т гумусу на площі 607,1 тис. га. Проте основна частка у процесі гуміфікації належить саме рослинним решткам, а не органічним добривам. Отже, низький рівень використання добрив сільськогосподарськими підприємствами зумовлює дефіцит поживних речовин у грунті посівних площ і свідчить про нераціональне використання земель у сільськогосподарському виробництві.