Приведены результаты изучения видового состава мохообразных прибрежной зоны некоторых водоемов г. Львова. Обнаружены 37 видов мохообразных, принадлежащих к 2-м классам, 10-ти порядкам, 13-ти семействам. Дан список видов и их экологические характеристики.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е522.22*990.3(4УКР)

Шифр НБУВ: Ж69957 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено визначення 676-ти найуживаніших бріологічних термінів - від класичних - анатомії, морфології, систематики, до найновіших - ультраструктури, генетики, біохімії. Подано англо-український словник 1 265-ти термінів, покажчик латинських назв таксонів та їх синонімів.

Даны определения 676-ти наиболее употребляемых бриологических терминов - от классических - анатомии, морфологии, систематики, до наиболее новых - ультраструктуры, генетики, биохимии. Представлены англо-украинский словарь 1 265-ти терминов, указатель латинских названий таксонов и их синонимов.

Досліджено стан бріофітного покриву на девастованих територіях сірчаного видобутку. Встановлено динаміку видового складу бріофітів на відвалі № 1 (окол. с. Ліс Яворівського р-ну): зміну структури бріофітних угруповань і показників біомаси мохів залежно від експозиції та висоти схилу відвалу. Одержані дані свідчать про значну роль мохоподібних у формуванні рослинного покриву на девастованих територіях після видобутку сірки, що є важливим для розробки оптимальних заходів відновлення антропогенно трансформованих земель.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е522.2*801.1 + П032.505

Рубрики:

Bryophyta Мохоподібні (бріофіти)

Флора ґрунтів

Шифр НБУВ: Ж28852/б. Пошук видання у каталогах НБУВ 

Одержані результати свідчать про позитивну роль піонерних видів мохів у поліпшенні умов едафотопу на території, де здійснюється підземна виплавка сірки. Відзначено важливість домінантного виду Dicranella cerviculata (Hedw.) Schimp. як ініціатора утворення зародкового гумусового горизонту на техногенних субстратах. Виявлено залежність рівня накопичення органічного Карбону в моховій підстилці D. cerviculata від маси її відмерлої частини та характеристик едафотопу (рН і вологості). Встановлено, що під бріофітним покривом виникають умови, сприятливі для розвитку грунтової біоти та швидшого відновлення рослинного покриву завдяки підвищенню вологості, вмісту органічного карбону та зниженню кислотності техногенного субстрату. Таким чином, оцінка мохів на території, де здійснюється підземна виплавка сірки, свідчить про важливу роль цих рослин у відновленні техногенних ландшафтів сірчаних родовищ.

Докладно представлено матеріали щодо історії дослідження вітчизняними та закордонними вченими мохоподібних Українського Розточчя, розглянуто критерії екологічних класифікацій, біоморфологічної структури, проаналізовано сучасні дослідження щодо участі бріофітного компоненту у формуванні рослинного покриву природних і девастованих екосистем. Виявлено вплив бріофітних угруповань на стійкість екосистем бореальних лісів, а саме до змін клімату та порушень (пожеж, вирубок та ін.), завдяки участі мохів у формуванні гідротермічного режиму ґрунту. Проаналізовано публікації щодо бріофітів, які сприяють швидшому відновленню рослинного покриву, створюючи сприятливі мікрокліматичні умови. Визначено, що у США досліджували формування ґрунту та рослинності на територіях, зруйнованих добуванням вугілля, в Україні – участь мохоподібних у відновленні техногенних субстратів на девастованих територіях видобутку сірки та вугілля та адаптивні пристосування мохів до нафтового забруднення. Обґрунтовано доцільність дослідження участі мохоподібних в екосистемах Українського Розточчя та використання їх індикаторних властивостей для діагностики стану середовища.

Наведено результати досліджень видового складу, еколого-біоморфологічної структури та репродуктивної стратегії бріофітів залежно від екологічних умов на антропогенно змінених територіях Язівського, Немирівського та Подорожненського сірчаних родовищ, Бориславського нафтогазоконденсатного родовища, породних відвалів вугільних шахт Червоноградського гірничопромислового району та хвостосховища Стебницького гірничо-хімічного підприємства "Полімінерал". Встановлено сезонну динаміку бріофітного покриву, спектр життєвих форм та життєвих стратегій мохоподібних на техногенно змінених територіях. Виявлено особливості статевої структури та репродуктивної стратегії мохів залежно від впливу екологічних чинників техноекотопів. Визначено участь бріофітів у ревіталізації антропогенно трансформованих територій: зміні водно-температурного мікрорежиму, кислотності, нагромадження макро- та мікроелементів, у верхньому шарі техногенних субстратів.

Представлено рекомендації з оцінки характеру й тенденцій кліматичних змін за біокліматичними показниками, оцінки кліматогенних змін ареалів ентомофауністичних комплексів, заходи зі збереження різноманіття ентомофауністичних комплексів у західних регіонах України. Подано рекомендації поводження з мертвою деревиною для створення стійких лісів і збереження біорізноманіття. Для територій високогір’я Українських Карпат наведено рекомендовані заходи зі збереження популяцій загрожених холодолюбних видів рослин. Виділено індикаторні ознаки оцінки стану і перспектив популяцій рідкісних видів рослин. Опрацьовано заходи збереження зоорізноманіття і раритетних оселищ. Описано способи застосування бріофітів для моніторингу змін структурно-функціональної організації фітосистем в умовах кліматичних змін. Доведено, що сучасна швидка кліматогенна трансформація біоти зумовлює загрозу для численних популяцій і угруповань видів флори і фауни. Серед рівнинних територій Заходу України найбільш відчутні кліматичні зміни у 1991-2021 роках спостерігалися на Західному Поліссі; На Волино-Поділлі вони менше виражені, а найслабше - в передгірних районах Карпат.

Подано результати оцінки та прогнозування стану природних біосистем різного рівня організації на територіях Західного Полісся, Волино-Поділля та Карпат за сучасних кліматичних змін. Описано особливості змін клімату в регіоні, їх вплив на різноманіття ентомофауністичних комплексів. Проведено аналіз біогеоценотичного покриву території. З'ясовано роль запасів мертвої деревини в лісових екосистемах у пом'якшенні кліматичних змін. Розкрито принципи активного природоохоронного менеджменту домінантних і раритетних типів оселищ. Досліджено кліматогенну трансформацію популяцій і угруповань високогір'я Українських Карпат. Встановлено роль адаптивної стратегії мохів у збереженні функцій і різноманіття природних біосистем в умовах кліматологічних змін.

На території Івано-Франківської обл. виявлено 66 видів регіонально рідкісних мохоподібних. Серед них переважають мохи, однак вагомою є частка печіночників. На основі аналізу їх таксономічної структури встановлено, що печіночники (відділ Marchantiophyta) належать до 2 класів, 4 порядків, 13 родин, 16 родів, 19 видів; мохи (відділ Bryophyta) - до 3 класів, 12 порядків, 20 родин, 38 родів, 47 видів. За кількістю видів родини мохоподібних розподіляються так: Pottiaceae - 11 видів (16,8 %); Brachytheciaceae - 5 (7,6 %); Cephaloziaceae і Splachnaceae - по 3 (4,6 %), решта родин є оліго- та моновидовими. Переважають мохоподібні, які належать до бореального географічного елементу (27 видів, 41,0 %), на другому місці аридні (11 видів, 16,7 %), на третьому - неморальні (10 видів, 15,1 %). Проведено аналіз екологічних груп мохів і печіночників за типом, хімізмом, вологістю, трофністю й освітленістю субстрату. Виявлено, що найбільше рідкісних видів належить до епігейних геліофітів. За хімізмом субстрату переважають ацидонейтрофіли, які ростуть на субстратах зі значеннями pH від 3 до 7. За трофністю домінують види, що трапляються на відносно багатих на поживні елементи субстратах; за вологістю місцевиростань переважають мезофіти, значною є гігрофітна група видів. Серед рідкісних мохоподібних переважають види з життєвими формами низьких дернинок, які трапляються переважно на грунті та скелях. Більшість рідкісних видів з біоморфами плетив, високих дернинок і сланевих килимків приурочена до заболочених ділянок (боліт і берегів водойм), значна частина мохів і печіночників з біоморфами нитчастих та шерехатих килимків і низьких дернинок - до скельних відслонень. Визначено статеві типи видів мохоподібних і наявність у них спеціалізованих органів вегетативного розмноження. Рідкісні види, приурочені до вологих і перезволожених екотопів, є особливо чутливими до будь-яких змін гідротермічних умов.