Здійснено системний аналіз розвитку загальнолінгвістичної теорії фонеми у світовій лінгвістиці та в її складовій частині - українському мовознавстві. Розглянуто теорію фонеми Яна Бодуена де Куртене, а також концепцію провідних лінгвістичних шкіл XX ст., які інтерпретували теорію фонеми у контексті досягнень лінгвістики, психології, психолінгвістики, фізики. З'ясовано внесок українських учених до розвитку загальнонаціональної теорії фонеми, виділено й охарактеризовано психологічний напрямок української фонології 1920 - 1940 рр. Установлено, що розвиток даної теорії в Україні відбувався у контексті актуальних пошуків та інтерпретацій провідних лінгвістичних шкіл. Визначено основні напрямки її розвитку та найпоширеніші підходи до визначення фонеми у світовій та українській лінгвістиці. Виділено два провідні підходи до інтерпретації теорії фонеми - психологічний і лінгвістичний. Запропоновано класифікацію концепцій, які інтерпретують цю теорію. На підставі цієї класифікації установлено, що психологічний підхід до інтерпретації теорії фонеми переважає і на першому етапі становлення, і на сучасному - розвитку.