Досліджено особливості реформування пенсійної системи з огляду на сутнісні й інституціональні зміни. Виявлено механізм впливу, основні трансформаційні фактори та сукупність оціночних показників, що характеризують наслідки цього процесу. Досліджено сукупність оцінювальних показників та удосконалено науково-методичні підходи до оцінювання результатів пенсійного реформування та системи індикаторів, що характеризують наслідки пенсійних трансформацій. Проведено кореляційно-регресійний аналіз і визначено зв'язки між трансформаційними факторами реформування та результувальними показниками соціально-економічного розвитку, виявлено їх якісні характеристики.

Висвітлено концептуальні засади становлення та розвитку пенсійної системи (ПС) України. Визначено місце, суттєві ознаки та функціональне навантаження окремих економічних категорій (пенсії, пенсійної системи, пенсійних відносин, механізму впливу пенсійного реформування, пенсійної інституціональної матриці) в сучасній організації суспільства. Проаналізовано особливості розвитку вітчизняної ПС та встановлено етапи її формування за період незалежності держави. Зроблено оцінку реформаторських змін у ПС України та суспільстві в інституціональному контексті. Вивчено зарубіжний досвід функціонування ПС і показано доцільність його запровадження в Україні. Удосконалено науково-методичний підхід до оцінювання соціально-економічного розвитку під впливом пенсійного реформування за допомогою запропонованої системи оцінювальних показників. Розроблено науково-методичні рекомендації щодо удосконалення концепції пенсійного реформування в Україні та визначення наслідків від його впливу.

Досліджено сучасний стан і проблеми фінансового забезпечення соціально-економічного розвитку країни. Охарактеризовано фіскальні та монетарні важелі державного регулювання економіки. Розглянуто інвестиційні аспекти вирішення соціально-економічних проблем на макро- та мікрорівнях. Увагу приділено пошуку ефективних напрямів удосконалення фінансово-кредитного механізму.

Досліджено окремі питання формування сучасної пенсійної системи України і відповідність цього процесу стратегічним напрямкам державного розвитку. Підкреслено, що солідарна та накопичувальна системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і система недержавного пенсійного забезпечення для реалізації закладеного в них соціального та інвестиційно-іноваційного потенціалу потребують узгодженостіз іншими соціально-економічними трансформаціями. Дослідження сфокусовано на виявленні основних умов і тенденцій реалізації механізму пенсійної системи. Встановлено, що однією з основних причин виникнення проблем функціонування різних форм пенсійного страхування є демографічні дисбаланси, від сталість в економічній та нестабільність у фінансово-банківській сфері та ряд інших. А прийняті за основу стратегічні орієнтири перетворень у вітчизняному суспільному середовищі не носять комплексного та послідовного характеру. В ході дослідження була застосована сукупність загальнонаукових методів: узагальнення, групування, аналізу досліджуваних категорій. Теоретичні узагальнення та висновки будувались на підставі абстрактно-логічного методу. В результаті дослідження відмічено, що існуючі стратегічні вектори соціально-економічного розвитку не в змозі вирішувати проблеми функціонування вітчизняної пенсійної системи. Механізм пенсійної системи сьогодні також не реалізує закладений в ньому потенціал для вирішення соціальних завдань та активізації економічних відносин. Запропоновано напрямки удосконалення концепції пенсійної системи в контексті стратегічних напрямків та особливостей соціально-економічного розвитку країни.