Наведено основні характеристики обладнання для визначення параметрів злитків термоелектричних матеріалів. Розглянуто похибки методів виміру електропровідності та термоелектрорушійної сили ерс, яких базується конструкція обладнання. Наведено конструктивні особливості вимірювального обладнання.

Розглянуто принцип дії та конструкцію пірометра з високочутливими плівковими піроелектричними приймачами випромінювання, призначеного для діагностики стану вугільних пластів. Показано, що запропонований варіант пірометра дозволяє одержувати достовірну інформацію про зростання напруженості вугільних пластів. Така інформація дає можливість з високим ступенем вірогідності прогнозувати ймовірність аварійних ситуацій у шахтах, пов'язаних з метановими та вугільними викидами.

Досліджено технологічні особливості нанесення антидифузійних нікелевих покриттів на потрійні сполуки на основі телуриду вісмуту за допомогою методу електродуги. Здійснено модернізацію конструкції електродуги металізатора і визначено оптимальні режими одержання нікелевих шарів товщиною 80 - 100 мкм. Для зазначених шарів одержано значення контактного і питомого електричного опору, досліджено адгезійні характеристики.

Комп'ютерно змодельовано та розраховано конструкцію термоелектричного сенсора для вимірювача потужності лазерного випромінювання; відпрацьовано технологію його виготовлення та наведено основні параметри.

Наведено експериментальні результати, що підтверджують можливість одержання методом екструзії матеріалів з необхідною дискретною неоднорідністю термоелектричних параметрів.

Наведено результати математичного моделювання нормальної кристалізації і зонного плавлення твердих розчинів телуридів вісмуту і сурми. Наведено розподіл компонентів уздовж довжини злитка для випадків зонної перекристалізації та зонного вирівнювання.

Досліджено можливість використання тепла тіла людини для живлення малопотужної медичної апаратури на прикладі термоелектричного браслету, встановлюваного на руці людини. Виконано проектування та розробку термоелектричного мікрогенератора для такого браслета. Наведено конструкцію, технічні характеристики та результати експериментальних випробувань розробленого термоелектричного браслета.

Індекс рубрикатора НБУВ: З252.4

Рубрики:

Теплоелектричні генератори. Термопари

Шифр НБУВ: Ж23042 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Матричний приймач електромагнітного випромінювання призначений для роботи в ультрафіолетовому, видимому, інфрачервоному й терагерцовому діапазонах спектра. Розміри вхідного вікна приймача - 20 x 20 мм. Кількість елементів матриці - 36. Чутливість приймача - 8 В/Вт в оптичному діапазоні й 2 - 4 В/Вт в терагерцовому діапазоні. Максимальна інтенсивність випромінювання - 4 Вт.

Шляхом розв'язання рівняння теплопровідності для циліндричного та щілинного контейнерів показано, що за однієї і тієї ж питомої потужності нагрівника і однієї і тієї ж температури зовнішніх стінок контейнера поперечний градієнт температури у розплаві тим більший, чим більшим є діаметр циліндричного або ширина щілинного контейнера. Окрім того показано, що в ідеалізованому випадку фронт кристалізації в разі застосування циліндричного контейнера має форму параболоїда обертання, а в разі застосування щілинного контейнера - форму параболічного циліндра з твірними, паралельними до довгої сторони поперечного перерізу контейнера, яка істотно ближча до плоскої. Але діаметр циліндричного контейнера різко зменшити не можна, в той час, як ширину щілини щілинного контейнера можна зменшити до мінімальної величини, яка є технологічно прийнятною для подальшого розрізання отриманої монокристалічної пластини у вигляді прямокутного паралелепіпеда на гілки. Ця обставина разом з можливістю обертання печі Бріджмена навколо вертикальної вісі з оптимальною кутовою швидкістю з метою згладжування поперечного градієнту температури дає можливість за умови застосування щілинних контейнерів максимально наблизити форму фронту кристалізації до плоскої, і, отже, домогтися максимальної паралельності площин спайності монокристалу до широких граней контейнера та максимальної однорідності розподілу легуючих домішок в отриманому монокристалі.