Проведено вивчення імунологічної реактивності в 120-ти хворих на защемлені грижі (ЗГ) залежно від наявності (I група пацієнтів) або відсутності ознак гострої кишкової непрохідності (II група пацієнтів). Виявлено, що зміни з боку гуморальної ланки імунітету характеризуються зниженням кількості імуноглобулінів класів G та A на третю добу післяопераційного періоду, що пов'язано не тільки з кількісним і функціональним дефіцитом B-клітин, але й з недостатньою активністю цитокінів, які виділяються T-клітинами. Одержані дані надають змогу зробити висновок про те, що за ускладненого перебігу гострою кишковою непрохідністю ЗГ відбуваються значні порушення в системі імунологічної реактивності організму, які проявляються зниженням показників як клітинної, так і гуморальної ланки імунітету та підвищенням активності системи неспецифічної імунологічної реактивності організму. Дані зміни більш глибокі та стійкі, ніж у пацієнтів з неускладненим перебігом ЗГ. Імуносупресія найбільш виражена на 1-шу та 3-тю добу післяопераційного періоду і в міру клінічного одужання хворих за позитивного перебігу захворювання досліджувані показники поступово нормалізуються і, навіть до 7-ї доби післяопераційного періоду, контрольних величин не досягають.

Проведено вивчення імунологічної реактивності в 120-ти хворих із защемленими грижами, які поступили у клініку в ранні терміни після защемлення гриж без суттєвих клінічних ознак гострої кишкової непрохідності, зміни з боку імунної системи, в першу чергу мали відношення до клітинної ланки імунітету. Більш суттєві зміни імунологічної реактивності організму було виявлено у хворих, які поступали в пізні терміни з моменту захворювання з клінічними ознаками гострої кишкової непрохідності. У хворих з ознаками гострої кишкової непрохідності на першу добу післяопераційного перебігу кількість загальних T-лімфоцитів була меншою на 14,4 %, T-активних лімфоцитів на 12 %, T-хелперів на 16,8 %, T-супресорів на 13,2 %, імунорегуляторний індекс знизився на 8,7 %. Дослідження показали, що зниження рівня лімфоцитів відбувається за рахунок дефіциту T-клітин, про що засвідчило зниження співвідношення T-хелпери/T-супресори, в основному за рахунок суттєвого зменшення кількості субпопуляції T-хелперів.

Симультанні хірургічні втручання, у тому числі з приводу гриж, становлять 0,5 - 16 % від загальної кількості операцій. Проаналізовано результати симультанних герніопластик за поєднаної хірургічної патології. Серед 216 хворих, у 58 (26,85 %) випадках симультанні операції виконували з комбінованого доступу, у 158 (73,15 %) випадках симультанні операції виконувались відкритим способом. Дослідження доводять доцільність виконання симультанних герніопластик за умов комбінованої хірургічної патології. Це не призводить до тяжких специфічних ускладнень, супроводжується позитивним медико-соціальним ефектом та економічністю у порівнянні з проведенням двох або трьох окремих хірургічних втручань.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р456.144

Рубрики:

Запалення м'яких тканин

Шифр НБУВ: Ж24001 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Симультанні хірургічні втручання, у тому числі з приводу гриж, становлять 0,5 - 16 % від загальної кількості операцій. Проаналізовано результати симультанних герніопластик за поєднаної хірургічної патології. Серед 216 хворих, у 58 (26,85 %) випадках симультанні операції виконували з комбінованого доступу, у 158 (73,15 %) випадках симультанні операції виконувались відкритим способом. Дослідження доводять доцільність виконання симультанних герніопластик за умов комбінованої хірургічної патології. Це не призводить до тяжких специфічних ускладнень, супроводжується позитивним медико-соціальним ефектом та економічністю у порівнянні з проведенням двох або трьох окремих хірургічних втручань.

Наведено результати хірургічного лікування хворих із защемленими грижами передньої черевної стінки, ускладненими гострою кишковою непрохідністю, уточнено показання й обгрунтовано вибір оптимальних їх параметрів із метою зменшення кількості післяопераційних ускладнень. У динаміці вивчено порушення гомеостазу у хворих із защемленими вентральними грижами, ускладненими гострою кишковою непрохідністю, проаналізовано співвідношення між морфологічними змінами защемленої ділянки петлі тонкої кишки й ефективністю використання запропонованої методики визначення її життєздатності. Патогенетично обгрунтовано схему передопераційної підготовки та післяопераційного ведення хворих на защемлені вентральні грижі, ускладнені гострою кишковою непрохідністю. Запропоновано критерії вибору раціональної хірургічної тактики у хворих із защемленою грижею. Вперше запроваджено у клінічну практику розроблений зонд для інтубації кишечника й апробовано раціональний метод пахвинної герніопластики з попередженням виникнення гнійно-запальних процесів м'яких тканин у ділянці грижового мішка, що дозволяє оптимізувати результати лікування. Дотримання етапів рекомендованої патогенетично обгрунтованої схеми лікування хворих із защемленими грижами, ускладненими гострою кишковою непрохідністю, дозволило знизити ліжко-день на 3,8 доби та зменшити кількість післяопераційних ускладнень.