Досліджено функціонування символів і образів у китайській народній ліриці періоду Південних династій. Виокремлено базові для народних пісень юефу Південних династій теми любові, воєн і гармонії з природою; наголошено на інтимному характері народнопоетичних творів цієї групи (відповідно класифіковано домінантні тематичні групи: про закоханих жінок, про ошуканих жінок, пісні, де авторки хотіли показати своє принизливе гендерне становище). Виділено в аналізованих текстах домінантні образи-символи: вітер, осінь, думки, фіранки, весна, квіти і місяць.

Досліджено лінгвокультурний концепт ЛЮБОВ на матеріалі китайських народних пісень, а також теоретичні засади лінгвокультурології та когнітивної лінгвістики. Виділено такі засадничі складники, як мовна картина світу та концепт, вивчення яких дозволяє декодувати культурну й історичну інформацію, що міститься у мовних структурах. Досліджено пісенну традицію Китаю, зокрема народні пісні на різних етапах їх існування. Дослідницьку увагу зосереджено на важливій когнітивній функції китайських народних пісень, а також на їх естетичній і комунікативній функціях (розважального інструменту та "соціального дзеркала" в суспільстві епохи Чжао, Хань та Південних і Північних династій). Виокремлено основні етапи становлення та побутування китайських народних пісень, окреслено притаманні їм характер і тематику. Одним з основних морально-етичних концептів, що мали вплив на формування поведінкових реалій китайського етносу, визначено лінгвокультурний концепт ЛЮБОВ. Окреслено склад цього концепту та його місце в концептосфері етноментальності китайців, проаналізовано його лексичний та образно-символічний складники.