Індекс рубрикатора НБУВ: Е0*441.221.2

Рубрики:

Загальна біологія

Шифр НБУВ: Ж60216 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е50*441.221.2

Рубрики:

Загальна ботаніка

Шифр НБУВ: Ж60216 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Ключ. слова: радионуклид, "горячие частицы", растения, Cs-137, Sr-90
Індекс рубрикатора НБУВ: Е0*801.1-652.152

Рубрики:

Загальна біологія

Шифр НБУВ: Ж61831 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Ключ. слова: Phaseolus vulgaris L., клиностатирование, отток фотоассимилятов, распределение фотоассимилятов, донорно-акцепторные отношения, дыхание на свету
Індекс рубрикатора НБУВ: Е522.926.13Fab*723.115 + Е522.926.13Fab*550.723

Рубрики:

Fabaceae Бобові

Шифр НБУВ: Ж61831 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Дозовые зависимости частоты хромосомных аберраций в меристеме корня проростков гороха через 48 ч после облучения в диапазоне доз от 4 до 8 Гр характеризуются нелинейностью. Выход дозовой кривой на плато отражает активизацию восстановительных процессов. С увеличением дозы сокращаются размеры меристемы, возрастают частота инактивации клеток, нарушений пакетирования и деформаций клеточных рядов в меристеме и зоне растяжения. Однако топология клеточных рядов меристемы при 33 %-ном уровне аберраций в большинстве случаев сохраняется. Поддержание и восстановление топологии клеточных рядов осуществляются через репопуляцию и замещение на ее основе поврежденных клеток и рядов. Новые клеточные ряды продвигаются в поврежденной ткани путем интрузивного роста. Продвижение аберрантных полицитов в зону растяжения замедляется или блокируется прерыванием симпластического роста. В новых субпопуляциях клеток хромосомный мутагенез сохраняется, и эффективность восстановления во многом определяется клеточной конкуренцией между нормальными и аберрантными клетками, а также их клонами. Пределы восстановительного потенциала апекса корня ограничиваются "критической массой" пролиферативного пула и степенью поражения зоны растяжения. При достижении 50 %-ного порога частоты аберрантных ана-телофаз восстановление меристемы переключается на более радикальный механизм - регенерацию, которая приводит к полной замене тканей апекса, включая зону растяжения.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е50*723.4 + Е50*801.1-652.334

Рубрики:

Загальна ботаніка

Шифр НБУВ: Ж22412/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розроблено модельну систему для вивчення механізмів світлопровідності вищих рослин. Підібрано оптимальне джерело світла. Зібрано металеву конструкцію, яка дозволяє змінювати кут нахилу та інтенсивність освітлення рослин. На базі приладу ХЛМЦ-1С створено систему кювет із світлофільтрами, яка дозволяє виділяти вузькі спектральні смуги світла, що проходить через рослину. Визначено співвідношення інтенсивності джерела освітлення та показників ФЕП-130.

Установлено, что дозовые зависимости частоты хромосомных аберраций в меристеме корня гороха через 48 ч после облучения характеризуются нелинейностью и наличием плато в области 6 - 8 Гр, что отражает активизацию восстановительных процессов на клеточно-популяционном уровне. В диапазоне плато уровень повреждений составляет для данного генотипа 33 % ЧАА, 2,3 и 0,74 Аб/К. Разрыв между значениями Аб/АК и Аб/К, а также характер дозовых зависимостей при 6 Гр свидетельствуют об индукции мультиаберрантных повреждений, с одной стороны, и репопуляции, с другой. При 10 Гр дозовая кривая формирует следующую экспоненту, обусловленную вовлечением в мутационный процесс большого числа новых клеток с нерепарируемыми повреждениями. Возрастание Аб/К до 1,1 свидетельствует о "критичности" повреждения меристемы.

Установлено, что острое облучение индуцирует в меристеме корня проростков гороха возрастание гетерогенности клеточных популяций, вакуолизацию и паренхиматизацию отдельных клеток и полицитов. Степень нарушения топологии клеточных рядов коррелирует с дозой облучения. Пропорционально дозе облучения сокращаются размеры меристемы, возрастает частота инактивации клеток и деформаций клеточных рядов, изменяется порядок клеткообразования и линейность расположения клеток внутри пакетов. При 33 %-й частоте аберрантных анафаз (ЧАА) структурная архитектоника меристемы деформируется, но все же сохраняется. По достижении 50 % ЧАА топология клеточных рядов и зональность апекса разрушаются, а размеры меристемы сокращаются до "критического" уровня.

Отмечено, что поддержание и восстановление топологии клеточных рядов при радиационном повреждении меристемы осуществляются через репопуляцию и замещение на ее основе поврежденных клеток и рядов. Новые клеточные ряды продвигаются в поврежденной ткани, по-видимому, путем сочетания симпластического и интрузивного роста. Продвижение аберрантных клеток и полицитов в зону растяжения замедляется или блокируется через прерывание симпластического роста. Локальные процессы восстановления сопровождаются изменением линейности пакетирования клеток. По достижении 50 %-го уровня частоты хромосомных аберраций указанные механизмы восстановления оказываются неэффективными и восстановление следует более радикальному механизму - регенерации, которая приводит к полной замене тканей апекса. Восстановительный потенциал апекса корня ограничивается, по-видимому, "критической массой" меристематических клеток и степенью поражения зоны растяжения.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е0*801.4 в641.0 + З352.704

Рубрики:

Загальна біологія

Шифр НБУВ: Ж100193 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Ефективна репарація індукованих опроміненням пошкоджень ДНК є важливим фактором радіостійкості рослин. З огляду на те, що роль репарації помилково спарених нуклеотидів (MMR) у системній реакції рослин на дію сублетальних доз іонізувальної радіації ще недостатньо вивчена, проведено дослідження впливу випромінювання з низькою іонізувальною здатністю в дозах до 21 Гр включно на накопичення біомаси рослинами Arabidopsis thaliana Atmsh2-/-, дефектними за одним із ключових компонентів MMR-репарації, білком MSH2. Встановлено, що мутант Atmsh2 SALK_002708 є більш чутливим у порівнянні з рослинами дикого типу до дії сублетальних доз радіації як за гострого, так і фракціонованого опромінення. Зміни радіочутливості мутантних рослин за дії різних доз та їх фракціонування можуть бути пов'язані з транскрипційною відповіддю на опромінення генів, що кодують білки репарації ДНК.

Протягом XX ст. селекцією і вирощуванням тополі (Populus sp.) та верби (Salix sp.) займалися багато дослідників. Роботи переважно передбачали довгоротаційний період вирощування рослин (до 20 років) і використання деревини в лісозаготівельній або паперово-целюлозній промисловостях. В Україні раніше увагу не приділяли випробуванню сортів тополі та верби на придатність вирощування на плантаціях із коротким ротаційним періодом (3 - 5 років). Тому особливої актуальності набувають дослідження, пов'язані з випробуванням різних клонів тополі та верби на ранніх етапах росту й розвитку з метою впровадження надінтенсивної технології культивації для отримання біомаси. Мета роботи - попередня оцінка ростових показників однорічних клонів тополь і верб на короткоротаційній плантації в Харківській області. На дослідній ділянці у Харківській області в 2014 р. було висаджено 10 клонів тополі та 3 клони верби. Аналіз рослин проводили в жовтні, після завершення вегетаційного періоду. Визначено приживлюваність живців (%), виміряно товщину пагонів (см), їх висоту (м), середню кількість пагонів на рослину, оцінено загальний стан рослин і приріст біомаси (г). Як свідчать результати, приживлюваність живців різних клонів значно відрізнялась і була достовірно вищою від середньої у тополь "Стрілоподібна", "Дружба" та "Гулівер" (76 - 84 %). Найнижчі рівні приживлюваності (48 - 51 %) виявлено у тополь "Константа", "Роганська" і верби "Прибережна". Клони також значно відрізнялися між собою за інтенсивністю росту. Серед клонів, що показали найкращі показники росту в перший рік, варто відзначити тополі "Гулівер", "Слава України", "Стрілоподібна", "Дружба" та верби "Олімпійський вогонь" і "Лісова пісня". Посередні ростові показники в кінці першого вегетаційного сезону продемонстрували тополі "Новоберлінська-3", "Торопогрицького" та "Роганська", тоді як тополі "Константа", "Львівська" та "Ноктюрн" і верба "Прибережна" показали найнижчі ростові показники.

Мета роботи - вивчити за допомогою морфометричних вимірювань модифікуючу дію гострого іонізуючого випромінювання на формування реакції рослин на дію інших стресових факторів: засолення та підвищеної температури. Для виявлення явища точок перехресної взаємодії сигнальних систем рослин порівняно середню швидкість росту кореня проростків гороху з теоретично очікуваною, обчисленою виходячи з адитивної взаємодії стресових чинників. Проаналізовано комбінації стресорів і виявлено, коли модифікуючий вплив одного з факторів на прояв іншого є найбільшим. Встановлено, що за умови спільної дії стресових чинників можливі кілька варіантів розвитку подій. Стресори можуть послаблювати негативний вплив один одного (антагонізм), посилювати його (синергізм) або ж результат їх взаємодії на рослинний організм буде дорівнювати сумі впливів кожного з факторів (адитивність). З'ясовано, що рівень відхилення від адитивності в бік синергізму або антагонізму найбільш яскраво спостерігають через 2 та 8 діб після дії стресорами. Обговорено ймовірні механізми виявлених ефектів. Низькі дози іонізуючої радіації можуть сприяти збільшенню експресії генів, що регулюють активність антиокси-дантних ферментів, концентрацію осмолітів і вторинних метаболітів, які беруть участь у роботі сигнальних систем. Попереднє іонізуюче опромінення проростків може активізувати захисні механізми рослин, вмикає перехресну взаємодію сигнальних систем, що надає рослинам змогу легше перенести подальші впливи іншими стресорами та підвищує стійкість до них. Водночас перемикання між різними сигнальними шляхами клітини може відбуватися протягом тривалого часу після закінчення безпосереднього впливу стресових чинників на рослинний організм.

Обговорено різні методологічні підходи для дослідження трансгенераційних змін метаболічних шляхів в насінні сої та льону в процесі адаптації до хронічного опромінення в Чорнобильській зоні відчуження. Поєднання традиційних і новітніх методів, таких як геноміка, протеоміка, цитогенетичні методи, мутагенез, надає змогу проаналізувати системну відповідь організму та виявити приховані ефекти хронічного опромінення у рослин Чорнобильської зони. Особливо ефективні підходи протеоміки, які варіюють від ідентифікації синтезу і фолдингу окремих білків до характеристики посттрансляційних модифікацій, профілів експресії, синтезу протеїнів у період заповнення насіння після цвітіння до повної зрілості або білкових взаємодій за зростання та розвитку рослин під постійним впливом стресових факторів. Застосування протеоміки відкриває нові горизонти в розумінні прихованих механізмів дії малих доз хронічного опромінення на живі клітини та надає змогу візуалізувати метаболічні зміни незалежно від їх транскрипційної, трансляційної або епігенетичної природи.

Наведено результати вивчення впливу низьких доз іонізувального випромінювання на активність генів фотоперіодичного механізму детермінації цвітіння. Опромінення рослин рентгенівськими променями здійснювалося на четвертому тижні вегетації (стадія стрілки 5,0 згідно з класифікацією Boyes, 2001) дозами 3, 6, 9 і 15 Гр з енергією фотона 6 МеВ і потужністю 89 сГр/с. Дослідження проведено на ключових генах, що регулюють фотоперіодичні механізми рослин AP1, GI, FT, CO. Аналіз експресії генів проведено методом полімеразно-ланцюгової реакції (ПЛР) у реальному часі. Статистичний аналіз результатів кількісної ПЛР проведено за допомогою програми REST 2009. Відносну експресію розраховано шляхом порівняння часу перетину лінії порога кривою флуоресцентного сигналу експериментального та контрольного зразків. Проведені дослідження вказують, що рослини, опромінені рентгенівськими променями в дозі до 15 Гр, вступали у фазу цвітіння раніше у порівнянні з контрольною групою. Крім того, у дослідних рослинах спостерігалося підвищення експресії ключових генів цвітіння. Виявлено нелінійну залежність зміни експресії генів фотоперіодичного механізму детермінації цвітіння опромінених рослин. Відповідь механізму детермінації цвітіння рослин на низькі дози радіації не є специфічною у порівнянні з реакцією на інші абіотичні стресові фактори.

Узагальнено результати дослідження епігенетичних факторів формування адаптації рослинних організмів. Акцент у дослідженнях зроблено на використанні сучасних ''омік'' - технологій у біологічному експерименті, що дозволяє розглянути процес формування адаптованості з різних рівнів її формування - починаючи від епігенетичних факторів, що визначають перші етапи потенційних змін в експресії генів на рівні хроматину до виникнення змін у протсомі та метаболомі.