Досліджено природу регіоналізації валютних криз та їх трансмісійного механізму як результату фінансово-економічної конвергенції національних економік за умов глобалізації. Здійснено класифікацію валютної нестабільності як складової економічної та фінансової криз. Удосконалено її типологізацію у контексті хронологічного й історичного виокремлення основних етапів її розвитку. Розкрито суть валютної кризи як власне кризи платіжного балансу, а також аргументованість гіпотези про неоднозначність впливу ефектів міжнародного співробітництва на розвиток регіональних криз. З'ясовано взаємозв'язок між ступенем інтегрованості до світового ринку й адаптивними кризовими очікуваннями у фінансовому секторі та масштабністю валютних потрясінь. Досліджено теоретико-методологічні засади трансмісійності валютних потрясінь у аспекті аналізу причин і шляхів їх поширення. Наведено рекомендації щодо розробки стратегії запобігання регіональній валютній кризі в Україні у процесі формування її зовнішньоекономічної політики.

Досліджео діалектику залежності та розвитку в глобальних орієнтирах економічної взаємодії. Концептуалізовано процес міжкраїнового об'єднання як імперативу економічного розвитку. Розглянуто теоретичні конструкти залежності в асиметрії міжкраїнової взаємодії. Вивчено фактори поглиблення центропериферійної фрагментації світу за умов економічного експансіонізму. Приділено увагу феноменології неозалежності за умов екологічної глобалізації. Проаналізовано міжнародне економічне співробітництво у термінах залежності й суверенітету. Охарактеризовано торговельну інтеграцію у конструкті нової парадигми інтеррегіоналізму.

Розглянуто відмінності між категоріями фінансової та валютної кризи на підставі аналізу літератури з даної проблематики; наголошено на визначенні ролі та місця валютної кризи у структурі кризи фінансової.

Розкрито питання теоретичного обгрунтування феномену розповсюдження валютних криз. На основі проведеного дослідження запропоновано основні характеристики та форми масових ефектів у поширенні валютних потрясінь.

Здійснено теоретичну інтерпретацію глобальної кризи сучасності в контексті світ-системного підходу. Досліджено рушійні сили трансформаційних зрушень у контексті "нової" хвилі глобалізаційної взаємодії.

Поглиблено теоретичні та методологічні засади виявлення системних детермінант і домінант економічної неозалежності як об'єктивної реальності функціонування світової економіки на сучасному етапі глобалізації, що виступила імперативом формування нових конструктів залежності внаслідок трансформаційних зрушень в формах прояву міжнародних економічних відносин (МЕВ) та особливостях взаємодії суб'єктів МЕВ. Інтерпретовано сутність економічної неозалежності як форми прояву фундаментальних зрушень в глобальному домінуванні. Сформульовано основні положення авторської теоретико-концептуальної моделі економічної неозалежності країн як еволюційної домінанти глобальної співпраці. Прослідковано, що досягнення економічного розвитку суміжне з продукуванням різних форм залежності, взаємозалежності та реконфігурацією полюсів глобального зростання. Економічну неозалежність виокремлено як новий етап розвитку МЕВ.

Визначено цілі та завдання екологічної політики глобальних акторів міжнародних відносин та досліджено її соціально-екологічні наслідки. Окреслено потенційні можливості та ризики глобального екологічного світоустрою. Простежено виникнення та еволюцію еколого-політичного дискурсу. Проаналізовано вплив екологічних конфліктів та екологічного тероризму на геополітичну ситуацію у світі. Запропоновано альтернативний погляд на природні ресурси як джерело регіональної напруги та воєн.

Наукову мету даного дослідження являє те, що автори пропонують поглянути на проблему допомоги не лише в регіональному розрізі – з певним набором стартових умов запровадження і наслідків освоєння, а більш глобально – з акцентом на боротьбі з бідністю та неефективним розподілом доходів як одними із Цілей розвитку тисячоліть ООН. У статті проаналізовано економічну сутність офіційної допомоги і механізми її надання з наголосом на зв’язку останньої з Цілями розвитку тисячоліття ООН. Надана критична оцінкавпливу офіційної допомоги цілям розвитку на просування у вирішенні проблеми бідності та неефективного розподілу доходів.

Научную цель данного исследования представляет то, что авторы предлагают взглянуть на проблему помощи не только в региональном разрезе – с определённым набором стартовых условий внедрения и последствий освоения, а более глобально – с акцентом на борьбе с бедностью и неэффективным распределением доходов как одними из Целей развития тысячелетий ООН. В статье проанализирована экономическая сущность официальной помощи и механизмы ее предоставления с ударением на связи последней с целями развития тысячелетия ООН. Представлена критическая оценка влияния официальной помощи целям развития на продвижение в решении проблемы бедности и неэффективного распределения доходов.

The article contains analysis of the economic essence of the official development assistance (ODA) and mechanisms for its rendering, with emphasis on its relation with the Millennium Development Goals (MDG). The problem of assistance, as seen in the article, is not confined to the regional dimension, with a set of starting conditions and implications, but covers the global perspective, with emphasis on eliminating poverty and alleviating ineffective distribution of incomes. The goals are highlighted,which were unanimously recognized by the countries that are ODA donors as a guideline for financial transactions to less developed countries burdened by debt. This study devoted to the ODA efficiency is a contribution in long-drawn out and controversial debates about its efficiency enhancement. Results of the study go contrast to optimistic views that the ODA can be an effective means in eliminating poverty in recipient countries, if even it fails to have visible effects for medium-term growth. The analysis covers overall effects that cannot be attributed to any individual mechanism for rendering the ODA. This, accordingly, has important implications. While previous studies were focused on widening the inequality gap due to abuses of local elites in recipient countries or use of the ODA for private benefits, the proposed approach is focused on enhancing the ODA in a way that would enable to prevent resources misuse due to better control over their flows, and on undertaking and supporting meaningful and transparent actions pertaining to the ODA, which would consider benefits of the poor population strata. The analyzed empirical data give clear evidence that income measures in developing countries have not changed since 90s of the past century. Adequacy of the strategies implemented by ODA donors in the recipient countries is questioned. Subjects to criticism are privatization strategies, which, while failing to push up internal capital construction, transferred resources and enterprises to foreign investors on affordable prices. Repatriation of income received by foreign investors to home (developed) countries is interpreted by the authors as pumping the resources out of underdeveloped economies, which but aggravated the long-standing government debt. The ODA capability to cope with problems of inequality in income distribution and poverty elimination is challenged. Several patterns of the relationship between ODA and poverty elimination are highlighted. Critical judgment of ODA effects for MDG from the perspective of poverty elimination and unequal distribution of incomes is given.

Запропононовано авторський підхід до аналізу міжкраїнової взаємодії в площині множинних координат, де акторами формування нео-залежності стають рейтингові агентства, ТНК, офшорні центри, міжнародні організації, регіональні торговельні угоди й сама по собі економічна й політична інтеграції. Проаналізизовано спосіб, в який вони унеможливлюють продукування власне національної економічної політики, адже тиск від діяльності окремих з акторів часом перекроює під лекала глобального ринку потреби внутрішньодержавні.

Розкрито методологічні підходи до дослідження ролі долара США в розгортанні фінансової кризи та в існуючій міжнародній валютній системі. Наведено потенційні сценарії трансформації міжнародної валютної системи. Аналізуються перспективи збереження домінуючого статусу американської валюти в багатополярній фінансовій архітектурі.

Проведено оцінку ефективності застосування фенспіриду й антигомотоксичних препаратів у комбінації зі стандартною терапією у хворих на хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ) I - II стадії у період загострення з урахуванням стану реології крові та імунної системи. Порушення реологічної характеристики крові відмічено у 2/3 хворих на ХОЗЛ I - II стадії у фазі загострення. У хворих на ХОЗЛ виявлено 3 типи реакцій системного імунітету: гіперергічний (5 показників та більше збільшені на >>= 20 %), гіпоергічний (5 показників та більше зменшені на >>= 20 %), деякі імунні порушення (від 1 до 4 показників зменшені на >>= 20 %), що надає змогу диференційовано проводити терапію фенспіридом і антигомотоксичними препаратами.

Досліджено стан і сучасні тенденції соціального розвитку села як детермінуючої складової механізму управління його економічним розвитком. Виявлено його основні проблеми, у тому числі пов'язані з демографічними процесами, міграцією, наявністю робочих місць, добробутом, доступністю до послуг соціальної інфраструктури. Доведено доцільність розроблення та реалізації інноваційної моделі соціального розвитку села, яка передбачає застосування комплексного підходу до розв'язання наявних проблем і ставить вимогу здійснення перетворень у системі та структурі механізмів державного регулювання цим процесом як на центральному, так і місцевому рівнях. Систематизовано стратегічні напрями щодо подолання негативних тенденцій соціального розвитку села в контексті формування інноваційної економіки, серед яких: не просто створення нових робочих місць, а місць, привабливих перш за все для молоді; формування суспільної думки щодо важливості та престижності аграрної праці шляхом гарантування дійової системи її соціальної мотивації та захисту; всебічне сприяння відновленню та подальшому розвиткові соціальної інфраструктури села, зокрема таких важливих сфер, як культурно-побутове обслуговування, медичне забезпечення, будівництво впорядкованого та облаштованого житла; подолання диспропорцій на рівні обслуговування сільських жителів; розширення владних повноважень і можливостей громад у здійсненні процесу контролювання та стимулювання раціонального ресурсокористування на сільськогосподарських підприємствах усіх форм власності, залучення інвестицій у виробничу, соціальну та екологічну сфери сільських територій, тобто з міста в село мають прийти нові технології, нові нестандартні форми управління, нові підходи до організації розподілу місцевих доходів і соціальних послуг; дотримання обсягів мінімального фінансування розвитку села; створення фонду підтримки розвитку соціального розвитку села за рахунок відрахувань господарських суб'єктів усіх форм власності в розмірі 1,5 % від їхніх доходів; упровадження пільгового оподаткування для новостворених підприємств на селі в разі інноваційного характеру їхньої виробничої діяльності, надання соціально-необхідних послуг або здійснення інфраструктурного забезпечення цих територій та ін.

Розглянуто особливості розвитку глобальної цифрової економіки. Висвітлено теоретичні основи та практику використання цифрових технологій у розвитку міжнародної торгівлі товарами та послугами, міжнародного капіталообміну, міжнародної міграції робочої сили, міжнародних валютно-фінансових відносин. Досліджено розвиток Цифрового союзу країн - членів ЄС.

The fundamental changes taking place in modern socio-economic and political life indicate the creation of the necessary preconditions for the beginning of a new era of human development characterized by the formation of a global worldview, strengthening economic interdependence and supranational regulatory framework. This actualizes the rethinking of the most significant trends and patterns of development of the world economy and world economic relations in terms of their ability to promote economic development at the level of nation states. The uniqueness of the reviewed textbook lies in the study of international economic relations as a holistic system and their consideration in three planes. First, the identification of the most general patterns of universal nature, reflecting the historical genesis and structure of the world economy. Second, determination of the forms of manifestation of existing patterns at different historical stages in the civilizational, regional and transcontinental dimensions, which allows the author to significantly specify the subject and method of studying international economic relations. Third, consideration of international economic relations in the context of creating an adequate institutional mechanism for regulating and managing them at the national and international levels. The author's approach "history - theory - practice" contributes to the awareness of the importance of compliance with the historical context of the promoted ideas, which, being framed in the form of hypotheses and theories, can determine both international economic relations and business practices. A deep understanding of the historical basis of the modern system of international economic relations and its theoretical support will protect against the confession of formatted, justified by the conjuncture "truths", will give a chance to choose the best policy that can bring practical benefits to the state.

Встановлено, що, хоча в окремих випадках економічні теорії можуть ставати дієвим знаряддям у боротьбі за заангажовані інтелектуальні аргументи на користь прийняття тих чи інших політичних рішень, сучасна міжнародна економічна політика не передбачає механістичного втілення результатів теоретичних узагальнень, демонструючи гнучкість використання її фіскально-монетарного інструментарію.

Базуючись на ревізії змістовних положень неокласичного синтезу і нового макроекономічного консенсусу з метою висвітлення особливостей інтерпретації їх адептами макроекономічних процесів, природи циклічних коливань і способів їх нівелювання та коригування, проведено аналіз урядових програм макроекономічної стабілізації обраних країн на предмет встановлення їх відповідності науковим підходам.

Розглянуто теоретичні основи аналізу, види, особливості прояву та наслідки ризиків для основних форм міжнародних економічних відносин. Розкрито практичні механізми виникнення та розвитку ризиків у міжнародних економічних відносинах. Сучасний етап розвитку світового господарства характеризується високим рівнем турбулентності та невизначеності економічних відносин між країнами. На початку XXI ст. для міжнародних економічних відносин притаманним є, з одного боку, поступовий розвиток міжнародної торгівлі товарами, послугами, робочої сили, капіталообміну, що сприяло зростанню світової економіки в цілому, з іншого боку, цей процес не є прямолінійним, він супроводжується економічними суперечками та війнами, кризовими явищами, зростанням ролі неекономічних факторів. Сучасна теорія і практика виникнення та наслідків глобальних економічних ризиків потребує подальшого розвитку, оскільки їхній розвиток вже є невід'ємною рисою світової економіки в цілому. У цьому зв'язку для ризикології міжнародних економічних відносин важливим та актуальним є аналіз економічної природи, чинників, критеріїв ідентифікації ризиків, співвідношення економічних і неоекономічних факторів їх виникнення та розвитку. Такий концептуальний аналіз має бути доповнений практичними аспектами прогнозування та менеджменту ризиків у сферах міжнародного обміну товарами, послугами, капіталом, робочою силою, знаннями міжнародних валютно-фінансових та кредитних відносин, міжнародних інтеграційних процесів, впливу глобальних пандемій.

Цифровізація суспільства та економічних процесів у цілому суттєво вплинула на формування сучасного ринку праці, що привело до появи нових суспільних потреб і необхідності нових фахівців і нових ринкових ніш. Розглянуто особливості сучасного ринку праці з точки зору демографічних вікон та особливостей сприйняття сучасних поколінь. З початку ХХ століття виділяють шість поколінь, на теперішній час найбільш задіяні в трудових відносинах три покоління. Покоління Х звикло покладатися передусім на себе. Можливість реалізуватися, проявити цю саму самостійність важлива для таких людей і в кар'єрі. Представники покоління Х охочіше займуться роботою, яка дає простір для творчості та широти думки. Якщо не давати їм такої можливості, то вони втрачають інтерес. Для таких людей важливо завжди мати можливість вибору, відкриту перспективу. Одна з найпомітніших рис покоління Y - залежність від знань, які вони знаходять не у книжках з бібліотек, а на Інтернет-ресурсах. Це покоління, яке обожнює вчитися, адже навчання для міленіалів - це щось цікаве та самобутнє. Те, що раніше можна було дізнатися виключно від вчителів та викладачів, для "ігреків" стає легкодоступним. Це зумовлює ще одну рису цього покоління - надмірну довіру до інформації, що подана на онлайн-сервісах, особливо без наявності будь-якої цензури на неї. Для цього покоління самореалізація виходить на перший план. Не можна сказати, що їх не цікавить сім'я, однак на першому місці все ж залишається кар'єрне зростання. Покоління Z відрізняється абсолютною відсутністю чітко визначеної життєвої позиції. На відміну від усіх їх попередників, "зетів" не мотивують ані гроші, ані будь-яке кар'єрне зростання. Більше того, вони геть не самостійні та постійно потребують, аби хтось вказував їм на те, чим вони мають займатися. Люблять вчитися, швидко засвоюють нові знання. Великі обсяги інформації не становлять для них жодних труднощів. "Зети" відрізняються своєю неймовірною багатозадачністю та креативністю. Вони обожнюють знаходити рішення у складних ситуаціях і розв'язувати найскладніші задачі. Визначивши основні риси поколінь, можна зазначити, що формування сучасного ринку праці залежить від багатьох обставин формування сучасного цифрового світу. Так, на цей процес суттєво впливає стратегія цифровізації, яка впроваджуються національними урядами для забезпечення конкурентоспроможності національних економік. При цьому цифрова економіка із суттєвою орієнтацією на інклюзивність може посилити вплив природних монополій та сприяти концентрації, що в умовах відсутності дієвих і прозорих інститутів у суспільстві може призвести до посилення державного контролю та підпорядкування політики інтересам відповідних еліт.