Висвітлено методичні та практичні аспекти формування системи управління якістю у галузі торгівлі споживчої кооперації України. Розглянуто економічну сутність, сучасний зміст і теоретико-методичні підходи до визначення категорій системи управління якістю. Розкрито основні тенденції й особливості розвитку торгівлі споживчої кооперації. Здійснено оцінку реалізації функцій управління якістю, документаційного забезпечення на підприємствах і в організаціях галузі.

Освещены методические и практические аспекты формирования системы управления качеством в сфепе торговли потребительской кооперации Украины. Рассмотрены экономическая сущность, современное содержание и теоретико-методические подходы к определению категории системы управления качеством. Раскрыты основные тенденции и особенности развития торговли потребительской кооперации. Осуществлена оценка реализации функций управления качеством, документационного обеспечения на предприятиях и в организациях отрасли.

Викладено методичні та практичні аспекти процесного підходу до управління в галузі торгівлі споживчої кооперації. Розглянуто теоретичні засади застосування процесного підходу в управлінні торговельним обслуговуванням, обгрунтовано особливості застосування такого підходу в системі споживчої кооперації. Розкрито прикладні аспекти удосконалення процесного підходу - інформаційно-методичне забезпечення управліня в споживчій кооперації, формування Карти процесів управління якістю, методологію моделюванння процесів торгівлі споживчої кооперації, створення методичних рекомендацій щодо розробки стандартів торговельного обслуговування для підприємств системи споживчої кооперації.

Досліджено взаємозв'язок категорій "ефективність", "розвиток" і "якість" у процесі оцінювання діяльності закладу вищої освіти з метою створення передумов для вдосконалення методичних підходів до управління освітніми закладами. Процес оцінки ефективності та рівня розвитку закладу вищої освіти вимагає від суб'єктів управління ЗВО постійного моніторингу тактики та стратегії розвитку для підвищення конкурентоспроможності в умовах складного та динамічного зовнішнього середовища. Мету дослідження було реалізовано за рахунок обгрунтування існуючих підходів до змісту та економічної сутності категорій "ефективність закладу вищої освіти", "розвиток закладу вищої освіти", "якість освіти", візуалізації взаємозв'язку основних категорій такого підходу. Доведено, що сучасні підходи до оцінки ефективності та рівня розвитку ЗВО знаходять відображення в нормативно-правових актах держави, де головним критерієм ефективності освіти визначено якість, а основними інструментами реалізації цього підходу можна вважати процедури ліцензування та акредитації. Обгрунтовано висновки про відсутність універсального та досконалого методу оцінювання ефективності та рівня розвитку закладу вищої освіти, результати застосування якого комплексно та системно відображали б усі сильні сторони та можливості організації. Результати оцінки, їх аналіз та коригування служать умовою забезпечення необхідних вимог ліцензування, акредитації, а також участі ЗВО в рейтингуванні. Якість процесів, їх побудова, реалізація і моніторинг визначають ефективність діяльності ЗВО; від ефективності залежить рівень розвитку, який, своєю чергою, грунтується на якості досягнутої мети, що веде до якісно нового рівня розвитку закладу вищої освіти.

Узагальнено теоретико-методологічні засади організаційно-економічного механізму управління та логістики на підприємствах у системі економічної безпеки держави, обгрунтовано необхідність його вдосконалення. Охарактеризовано концептуалізацію процесів трансформації систем управління на сучасних підприємствах. Проведено аналіз механізмів забезпечення та розвитку інвестиційно-інноваційного потенціалу суб'єктів підприємницької діяльності як складової національної інноваційної системи. Особливу увагу зосереджено на методологічних, теоретичних і методичних засадах управління інноваційним розвитком системи економічної безпеки. Досліджено особливості стратегічного управління інноваційним розвитком підприємств України в умовах євроінтеграції та механізмів реалізації їх науково-технологічного розвитку. Розглянуто актуальні питання з формування організаційно-економічних механізмів активізації розвитку суб'єктів господарювання в регіональних інноваційних системах, моделювання системи управління фінансово-економічною безпекою суб'єктів підприємництва та методології інноваційної адаптивності підприємств у системі суспільних стратегічних потреб європейської спільноти.

Мета роботи - аналіз структури й індикаторів функціонування ринку інтелектуальної власності в Україні, виявлення основних проблем і перспектив щодо їх вирішення. Ринок об'єктів інтелектуальної власності (ОІВ) формується в процесі їх комерціалізації та являє собою систему економічних взаємовідносин із приводу їх купівлі або продажу. Результати оцінки основних індикаторів функціонування ринку ОІВ дозволили дійти нижченаведених висновків. Так, спостерігається позитивна динаміка зростання інноваційної діяльності шляхом освоєння нових видів продукції на промислових підприємствах за суттєвого відставання впровадження прогресивних технологічних процесів, зокрема ресурсозберігаючих технологій. Здебільшого впроваджуються поліпшуючі та часто "запозичені" інновації. Рівень фінансування досліджень і розробок є вкрай низьким і не досягає навіть 0,5 % валового внутрішнього продукту. Винахідницька активність вітчизняних розробників має негативну тенденцію, натомість зростає кількість зареєстрованих ОІВ від іноземних заявників. Для забезпечення дієвості ринку інтелектуальної власності в Україні необхідним є створення сприятливих умов усім його учасникам для максимально прозорого здійснення всіх операцій та отримання вигоди за мінімальної участі органів державного управління та контролю. Держава має забезпечити інвестування науково-технічної та інноваційної сфери діяльності завдяки збільшенню фінансового забезпечення, використанню механізмів приватизаційної, податкової, амортизаційної та фінансово-кредитної політики.

Мета роботи - виявлення проблем на ринку праці України у складних умовах сьогодення, знаходження ефективних напрямів їх вирішення й умов оптимізації попиту та пропозиції робочої сили. Для вирішення поставлених завдань було використано загальнонаукові та спеціальні методи дослідження, такі як: узагальнення, аналіз і синтез, порівняння та систематизація, спостереження. Розглянуто чинники, які впливали на виникнення диспропорцiї на ринку праці до війни, та розширено перелік факторів за рахунок тих, що додалися до зазначених після початку повномасштабного вторгнення РФ і негативно впливають на ринок праці України. Перераховано низку функцій, які ринок праці виконує під час становлення та функціонування. Визначено проблеми, які виникли в ситуації з роботою та стажуванням у населення України з моменту повномасштабної війни. Розглянуто труднощі, з якими зіткнулися респонденти під час пошуку нової роботи; зазначено пріоритетність дій для можливості подальшого працевлаштування. Вказано на нерівномірні показники попиту та пропозиції вакансій на ринку праці. Проаналізовано показники діяльності Державної служби зайнятості після початку війни та проведено порівняння з показниками минулого періоду. Обгрунтовано важливість швидкої реакції держави, роботодавців і населення на неконтрольовані фактори зовнішнього середовища. Запропоновано напрями вирішення проблем для скорочення рівня безробіття, досягнення балансу між попитом і пропозицією вакансій, налагодження системи працевлаштування.

Бізнес-середовище суб'єктів господарювання є складним, динамічним і мінливим, тому суб'єкти управління повинні швидко реагувати на такі зміни, зокрема через упровадження процесного підходу до управління, який дозволяє підприємствам зберігати конкурентоспроможність. Дослідження розглянутої проблематики свідчить про необхідність упровадження новітніх технологій оптимізації й управління процесами підприємства через застосування інформаційних технологій. Розроблено алгоритм процедури прийняття рішення щодо вибору сучасних інформаційних технологій у концепції процесного підходу до управління підприємством. Доведено актуальність процесного підходу до управління підприємством на сучасному етапі розвитку суспільства; проведено аналітичний огляд сучасних платформ програмних засобів, використання яких значно підвищує ефективність процесного підходу до управління підприємством; обгрунтовано комплексний підхід до встановлення послідовних етапів вибору інструментів підтримки інформаційних технологій у процесному управлінні підприємством для кожного конкретного випадку. Мету дослідження було досягнуто за допомогою застосованої методики, яка включала загальнонаукові прийоми та методи дослідження, зокрема аналізу та синтезу, індукції та дедукції (з метою з'ясування сутності та особливостей об'єкта та предмета дослідження); наукової абстракції, логічного аналізу (з метою встановлення причин, факторів впливу, наслідків для об'єкта та предмета дослідження); комплексного та системного підходу (з метою побудови алгоритму процедури прийняття рішення щодо вибору сучасних інформаційних технологій у концепції процесного підходу до управління підприємством). Подальші наукові розвідки із запропонованої проблематики будуть зумовлені тим, що швидкий розвиток сучасних технологій, в умовах прогресуючої інформатизації суспільства, вимагає перегляду основних принципів управління процесами на підприємстві.

В умовах постійного загострення конкурентної боротьби, коли швидкість реакції всіх підсистем підприємства та ефективність діяльності мають особливе значення, одним із дієвих інструментів, спрямованих на вдосконалення функціонування підприємства, є реінжиніринг бізнес-процесів, оскільки він кардинально змінює існуючу процесну модель бізнесу на інноваційну модель, що є більш адаптивною до існуючих реалій господарюючого суб'єкта. Ефективне використання технологій та інструментів реінжинірингу бізнес-процесів дозволяє підприємству стати більш гнучким та адаптивним до змін зовнішнього середовища, а як наслідок - і більш конкурентоспроможним у бізнес-середовищі. Тому дослідження наукової проблеми застосування концепції реінжинірингу та його впровадження підприємствами в умовах сьогодення є актуальним завданням науковців і практиків. Мета статті - розробка алгоритму процедури оцінки процесу реінжинірингу бізнес-процесів підприємства. Доведено актуальність концепції реінжинірингу бізнес-процесів підприємства за допомогою аналізу еволюції, становлення та сучасного розвитку цієї сфери знань; визначено значення інформаційних технологій в управлінні системою процесів та моделювання бізнес-процесів підприємства; обгрунтовано етапи процедури проведення реінжинірингу бізнес-процесів підприємства та визначено роль і статус персоналу в цих змінах; обгрунтовано комплексний організаційний підхід до оцінки процесу реінжинірингу бізнес-процесів підприємства. Мету дослідження було досягнуто за допомогою системи методів, зокрема аналізу та синтезу, індукції та дедукції - для визначення сутності та особливостей об'єкта та предмета дослідження, наукової абстракції, логічного аналізу, порівняння - для встановлення причин, факторів і наслідків впливу на об'єкт і предмет дослідження; комплексного та системного підходу - для оцінки процесу реінжинірингу бізнес-процесів підприємства. Подальші наукові розвідки щодо предмета дослідження будуть виходити зі швидкого розвитку сучасних технологій за прогресуючої інформатизації суспільства, що зумовить нові концепції та підходи як до організації реінжинірингу, так і до оцінки його результатів.