Досліджено парадигму перфективів сучасної української мови з урахуванням їх структурних, семантичних особливостей та функціонування у аспектуальній ситуації різних типів. Охарактеризовано корелятивність семантики дієслівної лексеми з відповідними засобами перфективації в межах видових пар, лексико-граматичних пар та акціональних родів дієслова. Проаналізовано формально-граматичну специфіку перфективних утворень, співвідношення засобів словотвору і словозміни під час утворення видової кореляції. Розглянуто локативні, фазові та інтенсивні значення у парадигматичному та синтагматичному аспектах. Визначено статус акціональних родів дієслова в системі аспектуальності, охарактеризовано функціонально-комунікативну природу перфективів.

Досліджено історію розвитку теорії та практики перекладу та перекладознавства. Розглянуто зв’язок теорії перекладу з іншими лінгвістичними дисциплінами. Наведено визначення перекладу як двомовної комунікації, акцентовано увагу на його адекватності й еквівалентності. Особливу увагу приділено перекладознавчим помилкам.