Рассмотрены современные данные об этиологии и патогенезе многоформной экссудативной эритемы (МЭЭ). Описаны ее клинические проявления и осложнения, в частности, синдром Стивенса - Джонсона, тотальный эпидермальный неролиз. Раскрыты методы диагностики (в том числе общелабораторной и специфической аллерго- и иммунодиагностики), а также системного и местного лечения, профилактики рецидивов МЭЭ. Уделено внимание вопросам морфологической верификации заболевания.

Проведено аналіз позитивних і негативних сторін традиційних бюгельних протезів і протезів із телескопічною системою фіксації. На основі клінічного досвіду розроблено власну систему оцінки успішності лікування через опитування пацієнтів, а також систему клінічного спостереження за станом конструкції протягом строку експлуатації. Спостереження проілюстровані власними клінічними прикладами.

Мета роботи - дослідити в експерименті вплив механічного сухого тертя на зношування пари "первинна коронка - фрикційний елемент вторинної коронки" у частковому знімному протезі з телескопічною системою кріплення, порівняти динаміку зміни цього показника залежно від кількості робочих циклів для різних типів фрикційних елементів. Зусилля навантаження й кількість циклів знімання-насаджування ініціювали зворотно-поступальним рухом вторинної коронки по нерухомо зафіксованій первинній коронці за допомогою спеціально розробленої й виготовленої у Фізико-механічному інституті ім. Г. В. Карпенка Національної академії наук України установки СМЩ-1 для циклічного навантаження. Розглянуто й описано механізми стирання, які виникають у цих парах тертя. Здійснено порівняльну оцінку зношування фрикційних елементів телескопічних коронок в експерименті. Визначено фрикційні елементи, які мають кращі фрикційні характеристики.

Зауважено, що аналіз етіології і патогенезу, причинно-наслідкових взаємодій у разі дисфункцій СНЩС є важливим для розуміння процесів, що відбуваються в ураженому зубощелепному комплексі. Наведені дані дозволяють лікареві визначити мету під час проведення обстежень та планування мети і обсягу лікування, а також спрогнозувати результати лікування та реабілітацію хворого.

Визначення стану зубо-суглобового комплексу пацієнтів із комбінованими ураженнями, що включають множинну втрату зубів, пародонтопатії і м'язово-суглобові дисфункції та особливості їхнього лікування із застосуванням покривних протезів з фіксацією на телескопічних коронках. Наявність скронево-нижньощелепної патології потребує обов'язкового ретельного обстеження пацієнтів із застосуванням сучасних методів діагностики та лікування, спрямованих на нормалізацію м'язово-суглобового комплексу та відновлення функціональних оклюзійних співвідношень.

Мета роботи - визначити частоту комбінацій різних типів патології в ортодонтичних пацієнтів із м'язово-суглобовою дисфункцією та опрацювати послідовність заходів лікування. Після клінічного обстеження усіх пацієнтів отримали контрольні моделі щелеп, виконали ортопантомографію, зонографію СНЩС у закритому та відкритому положеннях, ультрасонографію СНЩС, м'язів та навколишніх м'яких тканин, а також комп'ютерну томографію та магнітно-резонансну томографію СНЩС за показаннями. Функціональне дослідження із реєструванням рухів шарнірної вісі суглобових головок виконували з використанням апарата CADIAX compact. Оклюзійні співвідношення аналізували в індивідуально налаштованому артикуляторі Artex CR ("Amann Girrbach"). Зі 175 пацієнтів, які звернулися за допомогою та у яких діагностували м'язово-суглобові дисфункції, у 44 (24,14 %) виявили ортодонтичну патологію. Суглобово-нижньощелепні розлади діагностували у 17 пацієнтів (38,6 %). У 31 пацієнта (70,5 %) з м'язово-суглобовою дисфункцією виявили ортодонтичну патологію без поєднання з іншими захворюваннями порожнини рота, у 9 (20,46 %) спростерігали супутню патологію порожнини рота - патологічне прорізування третіх молярів. Серед інших захворювань діагностували дефект зубного ряду, ятрогенну патологію та патологічну стертість зубів в 1 пацієнта, а також пародонтит I - II ступенів - у 3 пацієнтів (6,81 %). Висновки: виявлені особливості стану зубощелепної системи у дорослих пацієнтів з ортодонтичною патологією, асоційованою із м'язово-суглобовими дисфункціями та іншими патологіями, потребують виваженого підходу до діагностики та лікування, його послідовності та прогнозування очікуваного результату.

Складові скронево-нижньощелепного суглоба (СНЩС) можуть бути відображені в ультразвуковому дослідженні. Ультрасонографія - добре відтворюваний метод, який може бути використаний для оцінки структур СНЩС. Методика ультрасонографії СНЩС є основою для створення сонографічних критеріїв за ушкоджень та дисфункцій СНЩС.

Мета роботи - визначити частоту комбінацій різних типів патології в ортодонтичних пацієнтів із м'язово-суглобовою дисфункцією та опрацювати послідовність заходів лікування. Після клінічного обстеження усіх пацієнтів одержано контрольні моделі щелеп, виконано ортопантомографію, зонографію СНЩС у закритому та відкритому положеннях, ультрасонографію СНЩС, м'язів та навколишніх м'яких тканин, а також комп'ютерну томографію та магнітно-резонансну томографію СНЩС за показаннями. Функціональне дослідження із реєструванням рухів шарнірної вісі суглобових головок виконували з використанням апарата CADIAX compact. Оклюзійні співвідношення аналізували в індивідуально налаштованому артикуляторі Artex CR ("Amann Girrbach"). Зі 175 пацієнтів, які звернулися за допомогою та у яких діагностували м'язово-суглобові дисфункції, у 44 (24,14 %) виявили ортодонтичну патологію. Суглобово-нижньощелепні розлади діагностували у 17 пацієнтів (38,6 %). У 31 пацієнта (70,5 %) з м'язово-суглобовою дисфункцією виявили ортодонтичну патологію без поєднання з іншими захворюваннями порожнини рота, у 9 (20,46 %) спростерігали супутню патологію порожнини рота - патологічне прорізування третіх молярів. Серед інших захворювань діагностували дефект зубного ряду, ятрогенну патологію та патологічну стертість зубів в 1 пацієнта, а також пародонтит I - II ступенів - у 3 пацієнтів (6,81 %). Висновки: виявлено особливості стану зубощелепної системи у дорослих пацієнтів з ортодонтичною патологією, асоційованою із м'язово-суглобовими дисфункціями та іншими патологіями, потребують виваженого підходу до діагностики та лікування, його послідовності та прогнозування очікуваного результату.

Представлено теоретичне узагальнення та нове вирішення науково-практичної проблеми медицини, зокрема, стоматології - підвищення ефективності діагностики та лікування хворих зі скронево-нижньощелепними розладами (СНР) у випадку порушеної функціональної оклюзії шляхом розпрацювання діагностичних і лікуваних заходів, спрямованих на відновлення та нормалізацію оклюзійних співвідношень та функції скронево-нижньощелепних суглобів (СНЩС). Визначено особливості клінічних ознак та їх поширеність, характерних для хворих з оклюзійною патологією та з різними формами СНР. На підставі клінічних досліджень представлено комплексну схему діагностики СНР, що дозволило здійснити їх якісне та кількісне оцінювання. Поряд з клінічним і променевим обстеженням, запропоновано застосування електронної аксіографії та ультразвукового дослідження стану СНЩС. Удосконалено алгоритм лікування хворих зі СНР у випадку порушеної функціональної оклюзії, який включає: терапевтичну та хірургічну підготовку; оклюзійну терапію; ортодонтичне лікування; корекцію та збалансування функціональної оклюзії шляхом вибіркового пришліфовування, пряму реставрацію зубів; стабілізацію оклюзії тимчасовими ортопедичними конструкціями; ортопедичне лікування шляхом реставрації та реконструкції оклюзії. Науково доведено ефективність запропонованого комплексного лікування СНР у випадку порушеної функціональної оклюзії, що підтверджено достовірним покращенням клінічного стану хворих від 52,3 % до 96,3 % та порівняльною оцінкою клінічних показників, асіографічних і ультразвукових досліджень, залежно від виду патологій та їх комбінацій.

Мета роботи - підвищення ефективності стоматологічної реабілітації пацієнтів з посиленим стиранням зубів і скронево-нижньощелепними розладами (СНЩР) шляхом розробки комплексу заходів їх ортопедичного лікування. У загальну групу дослідження увійшли 68 хворих, з них 31 (45,6 %) чоловік і 37 (54,4 %) жінок у віці від 21 року до 70-ти років. Хворих піддали дослідженню й поділили на дві групи: групу порівняння й основну групу. У групу порівняння увійшов 31 хворий, в яких було діагностовано тільки посилене стирання зубів у комбінації з можливими іншими оклюзійними розладами. В основну групу увійшли 37 хворих з посиленим стиранням зубів, можливими іншими оклюзійними розладами та різними формами СНЩР: м'язовими, суглобовими, комбінованими. Застосовано клінічні методи для визначення стану зубощелепного комплексу хворих з посиленим стиранням зубів і СНЩР; променеві - для вивчення та візуалізації структурних частин зубощелепного комплексу; аксіографічні - для визначення функціонального стану скронево-нижньощелепних суглобів та аналізу функціональної оклюзії в індивідуально налаштованому артикуляторі; статистичні - для оцінки вірогідності отриманих результатів. Стоматологічну реабілітацію хворих з посиленим стиранням твердих тканин зубів проведено з урахуванням задіяного в патологічному процесі скронево-нижньощелепного суглоба і була спрямована на повне або часткове відновлення функціональних порушень у жувальних м'язах і скронево-нижньощелепних суглобах і компенсацію втрачених функцій уражених органів або систем (відновлення зубів, зубних рядів). Висновки: ефективність лікування хворих з посиленим стиранням зубів та СНР досягається шляхом індивідуалізації лікувальних і реабілітаційних заходів, які повинні включати в себе використання лікувально-діагностичних апаратів (жорстких кап, каппротезів, тимчасових ортодонтичних конструкцій). Метою цих заходів є позиціонування в оптимальне положення суглобових головокнижньої щелепи з наступною обов'язковою реставрацією або реконструкцією функціональної оклюзії, що є обов'язковою умовою повної морфофункціональної реабілітації. За відсутності індивідуального підходу залишається високий ризик розвитку різного роду ятрогеній, а також збільшуються строки адаптації або неповної адаптації до зубних протезів, що є ознакою неповної морфофункціональної реабілітації.

Не дивлячись на певні успіхи, які досягнуті у справі вдосконалення діагностики і впровадження у стоматологічну практику новітніх комплексних методів і тактики лікування дисфункцій скронево-нижньощелепних суглобів (СНЩС) на тлі оклюзійної і м'язевої інтерференції, основне питання клінічної пародонтології у сполученні з різними патологічними станами щелепно-лицевих сегментів не втрачає своєї актуальності дотепер і потребує подальших комплексних досліджень, спрямованих на оптимізацію лікувально-профілактичних заходів нейром'язової і суглобової дисфункції. Попри багаточисленні публікації, що присвячені дисфункції СНСЩ, відомості про етіологію, діагностику і патогенез цих симптомокомплексів залишаються вельми суперечливими. Мета роботи - огляд джерел науково-медичної інформації щодо впливу оклюзійних чинників на розвиток м'язево-суглобової дисфункції СНЩС. З різних концепцій виникнення дисфункції СНЩС виділяють дві базові: міогенну і оклюзійно-артикуляційну теорії. Прихильники міогенної теорії провідну роль у потогенезі захворювань СНЩС відводять парафункціональним станам жувальних м'язів. Проте серед представників міогенної концепції розвитку дисфункції СНЩС, немає єдиної думки щодо етіології парафункціональних порушень, також залишається до кінця не вирішеною діагностика функціональних змін СНЩС, ускладнених гіпертонусом жувальних м'язів на тлі травматичної оклюзії. Розглядаючи джерела науково-методичної інформації, що стосуються методів обстеження хворих з дисфункцією СНЩС, слід констатувати, що постійно відбувається їх вдосконалення, зумовлене як потребою клініки, так і розробкою чутливіших і сучасніших апаратів. Висновки: сучасні методи дослідження, що з'явилися і активно упроваджувалися останніми роками, вимагають систематизації і оцінки їх ефективності для розробки алгоритмів діагностики у хворих зі скронево-нижньощелепними розладами.