Визначено сутність, зміст, особливості принципу верховенства права в адміністративному судочинстві, обгрунтовано напрями розвитку адміністративного процесуального законодавства щодо реалізації у ньому положень принципу верховенства права. На цій підставі сформульовано пропозиції щодо вдосконалення цього законодавства. Простежено еволюцію принципу верховенства права в англо-саксонській та романо-германській правовій системах. Виявлено тенденції його запровадження в адміністративне судочинство, на підставі, насамперед, змісту ст. 8 КАС України та відповідної практики Європейського суду з прав людини. Визначено місце принципу верховенства права у системі принципів адміністративного судочинства. Доведено, що цей принцип займає особливе місце у системі принципів адміністративного судочинства та має щодо них первинний і формувальний вплив. Визначено співвідношення принципів верховенства права та законності в адміністративному судочинстві. Доведено, що співвідношення принципів законності та верховенства права можна умовно порівнювати зі співвідношенням форми та змісту законодавства відповідно. Принцип верховенства права має істотне значення щодо адміністративного судочинства як в аспекті правотворення, так і в аспекті правозастосування. Охарактеризовано реалізацію принципу верховенства права під час провадження в адміністративному суді першої інстанції, а також у ході процедур перегляду судових рішень.

Обгрунтовано необхідність формування сучасного соціального конструкту публічної дипломатії шляхом реформування в Україні системи дипломатичної служби на всіх її організаційно-структурних рівнях за допомогою впровадження повсюдного цифрового врядування, а також налагодження успішних комунікацій між інститутами держави та громадянського суспільства. Запропоновано ухвалити регулюючі нормативно-правові акти, за допомогою яких стимулюватиметься опанування цифрових компетенцій у дипломатичній сфері із залученням недержавних організацій, які формально та неформально представляють Україну на міжнародній арені. Доведено, що відсутність єдиного стратегічного підходу та неузгодженість у здійсненні цифрових трансформацій на всіх організаційно-структурних рівнях дипломатичної служби значно знижує результативність упровадження будь-яких новацій. Визначено, що брак професійних кадрів, які володіють цифровими навичками та ефективно використовують свій креативний потенціал, призводить до формалізму, малоефективності та статичності дипломатичних процедур, а також спричинює стагнацію розвитку нових комунікативних практик зовнішньополітичного дискурсу. Рекомендовано запровадити в МЗС України посаду заступника міністра з цифровізації (CDTO) для здійснення інституційного управління сферою впровадження інструментарію цифрової дипломатії.