Досліджено актуальні теоретичні та практичні проблеми міжнародно-правового регулювання інвестиційної діяльності за сучасних умов на підставі аналізу міжнародно-правових документів, вивчення процесу зародження та розвитку міжнародних інвестиційних правовідносин, теоретико-методологічних особливостей норм міжнародного права в інвестиційній сфері, аналізу теоретичних і практичних питань, пов'язаних з імплементацією даних норм у внутрішнє законодавство України. Проаналізовано етапи становлення та розвитку системи міжнародно-правового регулювання іноземних інвестицій. Розглянуто форми та методи регулювання іноземних інвестицій на дво- та багатосторонній основі. Досліджено міжнародний арбітражний механізм вирішення інвестиційних спорів. Узагальнено теорії співвідношення міжнародного та внутрішнього права та теорії реалізації норм міжнародного права у межах внутрішньодержавного правопорядку у контексті специфіки норм міжнародного інвестиційного права. Проаналізовано проблеми взаємодії міжнародного та національного інвестиційного права у даній сфері. Встановлено ефективність створеного в Україні конституційного механізму імплементації норм міжнародного інвестиційного права у внутрішнє законодавство. Розкрито особливості участі України у системі багато- та двосторонніх договорів в інвестиційній сфері з метою визначення шляхів їх ефективної імплементації у систему вітчизняного законодавства.

Розкрито зміст основних інституціональних понять, здійснено систематичний аналіз базових складових політичного інституту та їх сутнісних характеристик. Доведено, що побудова узагальненої дослідницької схеми вивчення політичних інститутів та їх зміни можлива за умови врахування різних інституціональних вимірів (формального, неформального) та рівнів (звичаєвого, організаційного, макро-, мезо-, мікрорівнів), конкретного етапу розвитку інституту (інституціалізації, пошуку рівноваги, еволюційних чи революційних змін, деінституціалізації тощо), а також застосування певної сукупності методологічних інструментаріїв. Виділено основні характеристики, критерії та елементи комплексного аналізу інституціональних трансформацій.

Сучасні тенденції комплексного та міждисциплінарного інституціонального аналізу спричинили відхід від однобічного розгляду політичних інститутів лише як формальних правил та державних органів. Перед неоінституціоналістами гостро постало питання вивчення неформальних, "тіньових", позаправових та нелегальних інститутів і правил, які хоча тривалий час й залишалися поза увагою і взагалі не визнавались такими, що об'єктивно існують, однак завжди справляли значний вплив на політичну поведінку і процес прийняття рішень. Проаналізовано сучасні підходи до визначення сутності поняття "неформального" інституту, його різновидів та місця в інституціональній системі.

Проблема інституціонального розвитку і трансформацій залишається однією з найменш розроблених аспектів інституціональних теорій. Окрім того, теоретичні підходи, що практикуються в межах "старого" і "нового" інституціоналізму, значно відрізняються за багатьма параметрами, зокрема за способами вирішення засадничих питань щодо динаміки інститутів. Розглянуто основні концепції інституціональної зміни, які пропонують різні "інституціоналізми" ("старий", нормативний, раціонального вибору, соціологічний, історичний). Їх аналіз дозволяє засвідчити поліморфність природи і сутності процесу трансформації політичних інститутів і дає змогу окреслити основні варіанти його пояснення.

Розглянуто підходи до вивчення проблеми інституціональної зміни, яка залишається одним із найменш розроблених аспектів інституціональних теорій. Аналіз моделей інституціональної зміни та низки методологічних принципів, що використовуються різними неоінституційними підходами до вивчення інституціональної динаміки, надав змогу виявити оптимальні критерії та параметри, які варто враховувати під час аналізу трансформацій політичних інститутів.