Розглянуто питання відповідальності за шкоду, завдану незаконними діями (бездіяльністю) органів місцевого самоврядування або їх посадових осіб під час здійснення повноважень, інституту відповідальності держави перед особою та визначено підстави відповідальності за завдану моральну шкоду. Заподіяння шкоди державними органами, органами місцевого самоврядування, а також їх посадовими особами належить до спеціальних деліктів і є окремим видом відповідальності.

Основним інструментом механізму правового регулювання виступає встановлення обов'язку. Це неминуче приводить до виділення двох способів правового регулювання " встановлення обов'язку певних осіб або пасивного обов'язку необмеженого кола осіб. Звідси виникає і традиційний поділ правовідносин на абсолютні та відносні. Оскільки основні положення класифікації цивільних правовідносин пов'язані саме з дихотомією "абсолютні - відносні", і ця дихотомія вважається важливою для практики, розумно виходити з такого поняття правовідносин, яке може бути об'єктом такої класифікації. Поняття правовідносини не може бути однозначно виведене з юридичних текстів чи доправових явищ.

Субсидіарна відповідальність належить до низки зобов'язань, ускладнених множинністю осіб, поряд із частковою і солідарною відповідальністю. Незважаючи на наявність у цивілістичній літературі думки про відсутність множинності в субсидіарних зобов'язаннях така позиція видається неспроможною, в силу неможливості відірвати зобов'язання основного боржника від зобов'язання субсидіарного. Тож субсидіарна відповідальність - це обов'язок зазнати негативних наслідків суб'єктом права (фізична, юридична особа чи держава), який виникає внаслідок невиконання або неналежного виконання зобов'язань чи порушення приписів закону не ним безпосередньо, а іншим суб'єктом, який із порушником перебуває у різних правових зв'язках.

Розглянуто історичні аспекти формування кримінально-процесуального доказового права від минулих часів до сьогодення. Проаналізовано положення основних нормативно-правових актів, які були чинними у ті часи, в частині, де розвинено правові ідеї доказування.

Мета роботи - огляд поняття принципу змагальності та доведення як розумного співвідношення змагального початку, рівності сторін і активності суду з метою забезпечення рівності доказових можливостей сторін, що має відповідати тенденціям до соціалізації функцій правосуддя.

Досліджено законодавство, яке регулює участь адвоката у цивільному процесі України. Проаналізовано діяльність адвокатів як правового інституту, який стоїть на захисті прав громадян і відображає стан і рівень демократії в країні. Від того, наскільки він стабільний, має чітку організацію, керується законами та є захищеним, значною мірою залежить упевненість кожного члена суспільства у своєму добробуті, в успішності підприємницької діяльності.

Проаналізовано проблему охорони авторських прав у цифровому середовищі, оскільки захист авторських прав не обмежується захистом друкованих видань. Новітні технології надали нові цифрові засоби для зберігання та передавання інформації, до яких потрібно застосовувати законодавчі акти, щоб сприяти їх захисту. Значна частина наукових видань основана на змісті, який визначають науковці щодо використання авторських прав без оплати. Саме цей зміст "викуповується" системою вищої освіти та стає предметом власності бібліотек і навчальних закладів. Саме тому останні зусилля щодо розроблення альтернативи. Моделі публікацій привертають все більше уваги в наукових групах і навчальних закладах.

Проаналізовано позиції науковців щодо визначення змісту кримінально-процесуальних функцій. Досліджено питання стосовно змісту, моменту виникнення та етапів реалізації кримінально-процесуальної функції обвинувачення. Акцентовано, що функція обвинувачення є рушійною силу кримінального процесу і сприяє виникненню інших кримінально-процесуальних функцій захисту і судового розгляду.

На процес змін у законодавстві впливають міжнародні глобальні процеси, включаючи уніфікацію правових систем і сімей, індивідуальність яких раніше була абсолютизована, не допускалася можливість імплементації норм законодавства однієї системи національного права в систему іноземного права. Тому трансформація суспільних відносин безпосередньо визначає та характеризує, як специфіку виникнення та подолання соціальних конфліктів, так і вимагає переосмислення засобів їх подолання. Важливість аналізу трансформації суспільних відносин зумовлена змінами ціннісних орієнтирів сучасного пострадянського суспільства, розв'язанням завдань щодо переходу до ринкових відносин, побудови правової держави тощо; оновленням політико-правових процесів у суспільстві; необхідністю підвищення авторитету державної влади в суспільстві; потребою забезпечити солідарність та взаємозв'язок у суспільстві; вирішення питань транснаціонального характеру, в тому числі вирішення проблем охорони навколишнього природного середовища, встановлення світового порядку, уніфікації права, захисту прав і свобод людини та громадянина тощо. В умовах трансформації суспільних відносин постає важливе завдання оновлення змісту, переорієнтації на дослідження державно-правової реальності під кутом загальновизнаних взірців демократії, функціонування соціальної та правової державності, механізмів забезпечення та захисту прав і свобод людини. Розбудова державності в Україні вимагає також переосмислення та концептуалізації наукових ідей, які стосуються сутності інститутів правової держави та громадянського суспільства, що зумовлено перехідним етапом розвитку країни, перетворенням багатьох сфер життєдіяльності суспільства. Завдяки проведеним дослідженням установлено, що уніфікація законодавства різних правових систем і сімей обумовлена єдиними об'єктивними законами становлення та розвитку цивілізації.

Зазначено, що одним із основних елементів цивільного права є його принципи. Система принципів цивільного права зазнає постійних змін. Його кількість, як і кількість інших цивільно-правових інститутів, стає ширшою та розширеною. Можна знайти науково-теоретичну дискусію про формування принципу співробітництва та принципу партнерства в цивільних та інших видах відносин. Правові форми взаємодії суб'єктів суспільних відносин різні і вони відомі в усіх галузях права. Це може бути підприємницька діяльність у межах певної юридичної особи, різні види договорів, а також фідуціарні відносини. Цілі принципу партнерства також слугують зобов'язання кредитора. Цивільний кодекс України встановлює правила взаємодії та взаємодії сторін договору підряду та договору будівництва. Наведено один із моментів судової практики. Крім того, враховуючи те, що в законодавстві щодо всіх цивільних відносин немає єдиного прямого визначення та окреслення принципу товариства, імперативний принцип товариства можливий серед норм Цивільного кодексу України. Питання легалізації принципу партнерства в національному законодавстві, як правило, не розглядається поряд із зарубіжним досвідом інших країн щодо встановлення та розвитку принципів соціального партнерства. Наприклад, у всьому світі існує проблема дрібних крадіжок на роботі, які здійснюють особи в державних і приватних установах. Наприклад, у США щорічний розмір таких крадіжок становить приблизно 100 млрд доларів США. У деяких державах під час вирішення цієї проблеми, зокрема, трудові підрозділи отримали право безпосередньо керувати своїми підприємствами, аж до права визначати розмір коштів, що спрямовуються на виплату заробітної плати, і право заміщувати керівників підприємств. Це запровадило поняття громадського контролю за управлінням підприємствами, а, з іншого боку, працівник зацікавлений у збільшені прибутку та підвищенні ефективності самого підприємства. Підстав для масового зловживання матеріальними ресурсами та іншими цінностями не було. Нині трудові підрозділи позбавлені будь-яких прав на участь в управлінні підприємствами. Багато підприємств навіть не мають профспілок. Місцева законотворчість і правозастосування не враховують той факт, що саме в межах такої реальності та права ідеї соціального партнерства отримали належне наукове обгрунтування в правовій сфері.