Досліджено проблеми синтезу мистецтв у творчості видатних письменників періоду порубіжжя - Лесі Українки, М.Коцюбинського, О.Кобилянської, М.Вороного, Олександра Олеся, Б.Лепкого, М.Яцкова, В.Винниченка, Марка Черемшини. Велику увагу приділено осмисленню процесів освоєння естетичного простору за рахунок словесного моделювання несловесних мистецтв.

Зроблено спробу по-новому осмислити вершинні здобутки Л.Українки - драматичні поеми "У пущі", "Кассандра", "Камінний господар". Акцентовано увагу на проблемах конфлікту особистості, функціонування митця "в часи глухонімії", трагедії правди та невідворотності долі, спокуси владою тощо. Розглянуто характер і специфіку художніх засобів, їх функціональні особливості.

Розкрито проблеми синтезу мистецтв у творчості видатних українських письменників - Лесі Українки, М.Коцюбинського, О.Кобилянської, М.Вороного, Б.Лепкого, М.Яцківа, В.Винниченка, О.Олеся, Марка Черемшини. Розглянуто специфіку консолідації мистецтв, їх образних і жанрових компонентів у процесі зародження художніх образів, мотивів, композиції та стилю української літератури кінця XIX - початку XX ст., осмислено форми взаємодії літератури з образотворчим мистецтвом і музикою. Проаналізовано аналоги словесних і музично-малярських прийомів, які виконують цілий ряд функціональних завдань: неперервності художнього мотиву, його внутрішньої мелодики, різнопланової перспективи, "об'ємності" зображення, більш повного проникнення у сфери художнього езотеризму, збагачення поетичної семантики, розширення естетичного простору за рахунок словесного моделювання несловесних мистецтв.