Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(4УКР)624-21 + Т3(4УКР)624-7

Рубрики:

Історія

Шифр НБУВ: Ж68307 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано генезис культури, закономірності та тенденції її розвитку в контексті філософських, соціологічних та історичних аспектів. Висвітлено аполлонійську та діонісійську засади європейської культури, співвідношення культури і цивілізації. Вивчено світоглядні та художньо-естетичні особливості культури Месопотамії та Єгипту, традиції культури Стародавнього Риму, духовно-культурну спадщину Візантійської імперії, світоглядні засади культури Ренесансу, бароко та Просвітництва, головні напрями розвитку європейської культури ХІХ ст. Розкрито роль інтелігенції в національно-культурному відродженні України першої половини ХІХ ст. Розглянуто питання національного культуротворення від періоду подолання тоталітаризму до незалежності.

Проанализирован генезис культуры, а также закономерности и тенденции её развития в контексте философских, социологических и исторических аспектов. Освещены аполлонийская и диониссийская основы европейской культуры, соотношения культуры и цивилизации. Изучены мировоззренческие и художественно-эстетические особенности культуры Мессопотамии и Египта, традиции культуры Древнего Рима, духовно-культурное наследие Византийской империи, мировоззренческие основы культуры Ренессанса, барокко и Просветительства, главные направления развития европейской культуры ХІХ ст. Раскрыта роль интеллигенции в национально-культурном возрождении Украины первой половины ХІХ ст. Рассмотрены вопросы национального культурообразования от периода преодоления тоталитаризма до независимости.

Розглянуто способи самореалізації митця за умов тоталітарного режиму.

Досліджено історичну обумовленість параметрів соціальної моралі.

Комплексно досліджено життя та наукову діяльність українськоо зоолога О.М.Нікольського (1858 - 1942 рр.). З використанням широкої джерельної бази з'ясовано процес становлення особистості О.М.Нікольського як дослідника та науковця. Проаналізовано основні принципи та результати його наукової діяльності. З'ясовано основні напрями наукових досліджень О.М.Нікольського. Установлено, що вчений уперше здійснив повну систематизацію плазунів, земноводних і риб Російської імперії, зокрема України. Доведено, що науковий і педагогічний доробок вченого є базою для розвитку нових ідей і задумів щодо подальших біологічних досліджень.

Розроблено філософсько-етичну концепцію традиційного етосу західноєвропейської моральної культури, яка значно розширює проблематику етики, обумовлює її принципово нові засади розуміння безпосереднього буття моральності - приналежності людини до соціокультурної цілісності, дотримання звичаїв, системи набутих загальних значень. Зазначено, що, зважаючи на цю систему значень, людина інтерпретує свій досвід і свою поведінку. Розглянуто аспект моральності в життєвій програмі кожної окремої особистості. Досліджено історичні апріорі моральнісної культури сучасного західноєвропейського світу та форми моральної самореалізації особистості в Модерні та Постмодерні, обгрунтовано значущість і дієвість даної культури в контексті соціокультурної динаміки.

Висвітлено генезис культури, закономірності та тенденції її розвитку в контексті філософських, соціологічних та історичних аспектів. Розкрито сутність культури, її структуру та функції, сучасні концепції, засади європейської та української культури. Визначено співвідношення культури та цивілізації, роль культури у розвитку суспільства. Увагу приділено прадавній, античній, середньовічній культурі, епохи Ренесансу, доби бароко та Просвітництва, а також культурі ХІХ - ХХ ст.

Освещены генезис культуры, закономерности и тенденции её развития в контексте философских, социологических и исторических аспектов. Раскрыты сущность культуры, её структура и функции, современные концепции, основы европейской и украинской культуры. Определены соотношения культуры и цивилизации, роль культуры в развитии общества. Внимание уделено древнейшей, античной, средневековой культуре, эпохи Ренессанса, барокко и Просветительства, а также культуре ХІХ - ХХ ст.

Проведено філософське визначення суспільної моралі (СМ) як історичних систем норм і цінностей. Особливу увагу приділено СМ, сформованій у громадянському суспільстві доби Модерну (ДМ) і обгрунтованій у режимі реального часу в етиці британського Просвітництва. Проаналізовано передумови та наслідки впровадження мінімалістської СМ ДМ як ефективного практичного механізму горизонтальної взаємодії. Доведено, що СМ як продукт англо-американської просвітницької соціальної етики нечутлива до проголошеного континентальними філософами краху Просвітницького проекту і складає основу суспільної взаємодії та "незавершеність проекту Модерну".

Проведено философское определение общественной морали (ОМ) как исторических систем норм и ценностей. Внимание уделено ОМ, сформированной в гражданском обществе эпохи Модерна (ЭМ) и обоснованной в режиме реального времени в этике британского Просветительства. Проанализированы предпосылки и последствия внедрения минималистской ОМ ЭМ как эффективного практического механизма горизонтального взаимодействия. Доказано, что ОМ как продукт англо-американской просветительской социальной этики нечувствительна к провозглашенному континентальными философами краху Просветительского проекта и составляет основу общественного взаимодействия и "незавершенность проекта Модерна".

Висвітлено сутнісні відмінності моралі Модерну від домодерних форм моральної регуляції, визначено критерії розмежування в її рамках індивідуальної моралі вдосконалення та суспільної моралі. Виявлено особливу форму суспільної моралі - соціальну мораль громадянського суспільства. Доведено, що соціальна мораль є праксеологічним знанням, яке формується живим досвідом громадянської взаємодії та коригується моралістами в режимі реального часу. Обгрунтовано, що праксеологічна спрямованість соціальної моралі визначає її функціоналізм і розкривається у принципах конвенційності, контекстуальності, модульності, мінімалізму.

Розглянуто вплив соціокультурного середовища на розвиток зоогеографії в Україні, їх взаємозв'язок і взаємозалежність. Загальна сукупність чинників зовнішньої політики та внутрішнього життя держави визначали зміст і спрямованість зоогеографічних досліджень, мотивацію діяльності вчених-природослідників, визначали чинники суспільного розвитку, їх відповідність до суспільних запитів і потреб. Увагу сфокусовано на діяльності тих вчених, які у своїх дослідженнях зосереджувалися на вивченні тварин українських земель, залишили вагомий слід у розвитку зоогеографії України та ініціювали інтерес до вивчення природи рідного краю.

Простежено розвиток демократії в Першій Чехословацькій Республіці, висвітлено роль першого Президента Томаша Гарріга Масарика у становленні країни. Досліджено вплив Першої Чехословацької Республіки на розвиток українського та чеського народів.

Рассмотрен вклад украинских ученых в проведение исследовании животного мира, преимущественно позвоночных, на территории России. Подчеркнуто, что наметившаяся дифференциация естествознания с выделением биологии, а из нее - зоологии, явилась следствием поступательного развития человеческой мысли, осознанием необходимости проведения изучения животных для получения новых знаний, понимая, что речь идет о едином научном пространстве. Исследовательская деятельность рассмотрена с точки зрения общенаучных задач, соединила в себе сведения фундаментального и прикладного характера знания, вместе с тем интернациональна, общеевропейская, цивилизационная.

Наведено відомості про пам'ятники та пам'ятні знаки у селах Уманського району (записано зі слів очевидців їх встановлення, чи переповідано представниками наступних поколінь).

Проведено джерелознавчий аналіз комплексу щоденникових записів Василя Андрійовича Симоненка (1935 - 1963), як одного з джерел особового походження історії українського шістдесятництва, досліджено їх історичну, інформаційну та громадянську складові. Виокремлено коло творчої молоді Києва та України кінця 50 - початку 60-х років ХХ століття, згаданих у записах, і ставлення до них поета. Висвітлено погляди Василя Симоненка, на політичну, соціокультурну та морально-етичну ситуацію в Україні, викладені в процесі міжособистісного спілкування в роки студентського та кореспондентського життя, еволюцію його творчості під впливом згортання для хрущовської "відлиги" та наростання авторитаризму.

Концептуально розглянуто політику партійних органів стосовно політичних, економічних і соціальних перетворень українського села. Встановлено, що різні підходи щодо подальшої долі українського села були припинені вольовими рішеннями союзного верху. Українське село з його працьовитим населенням насильно було колективізовано, спротив колективізації було зломлено. Останню крапку спротиву колективізації поставив Голодомор 1932 - 1933 рр. За колективізації селяни фактично втратили право розпоряджатися засобами виробництва та результатами своєї праці. Органи влади одноосібно встановлювали ціни на зерно та іншу продукцію сільського господарства. Відсутність паспортів фактично закріплювала селян у колгоспах, позбавляла права самостійно реалізовувати можливість пошуку кращих умов життя, праці та гідної її оплати. Війна різко зменшила кількість населення. Розвиток соціальної сфери у післявоєнний час фінансувався за залишковим принципом. Партійне рішення середини 50-х років ХХ ст. щодо укрупнення та спеціалізації колгоспів створило передумови для виникнення т. з. неперспективних (бригадних) сіл. Водночас, від'їзд великої кількості молоді на підняття цілинних земель Казахстану, комсомольські будови сприяли втраті національної пам'яті та зв'язку поколінь, розмивався і розбавлявся генетичний код аграрної нації, руйнували ментальність. У "неперспективних" селах йшло згортання інфраструктури соціальної сфери, що пришвидшувало їх зникнення. Оскільки тенденція зберігається, потрібна невідкладна система заходів з протидії цьому негативному процесу.

Наявний інтелектуальний спадок видатного громадського діяча, мецената та публіциста Євгена Харлампійовича Чикаленка (1861 - 1929) дозволив провести контекст-аналіз оригінального за змістом та формою оприлюднення видання "Розмова про сільське хазяйство" (1897, Одеса, перевидання в 1910 - 1912, Санкт-Петербург) у п'яти книжках. Воно підготовлене на основі власного досвіду господарювання у формі діалогу із співбесідником. Підкреслено, що "Розмови..." за своїм значенням вийшли за межі аграрного сектору, набули загальноісторичного значення, оскільки виявляли популяризаторську та просвітницьку домінанти внутрішньої сутності Є. Чикаленка; його бажання допомогти своєму народу не тільки матеріально, але й думкою, порадою та дією. Водночас, вони сприйняті як конструктивне та продуктивне джерело з історії України, відомостей про розвиток економіки, шляхи сполучення, якими вивозили зерно та іншу сільгосппродукцію на експорт. Ввозилися високопродуктивні породи коней, великої рогатої худоби, овець і свиней, а також сорти рослин. У підсумку варто підкреслити, що "Розмови..." сприйняті як джерело відомостей про "матеріальну тканину нашої історії".

Розкрито тривалий і складний процес становлення та розвитку зоогеографії, її орнітологічного аспекту в Україні як складової європейського та світового природознавства. Часово-просторовий континуум становлення і розвитку орнітологічного аспекту зоогеографії наведено з огляду якісних і кількісних змін в інституціональній та організаційній структурах, взаємовпливу університетської, громадської й наукової складових соціокультурного простору. Встановлено цілісність і наступність процесу виникнення зоогеографії як соціокультурного феномену, його подвійну природу, яка виявлялася у впливові на соціум і зустрічному від соціуму через політичні, соціальні й економічні чинники. Показано внесок вчених-зоогеографів у розвиток науки в контексті морально-етичних цінностей суспільства.

Зміст поняття "феномен" сприйнято як пояснення незвичного, доступного на чуттєвому рівні, потім прийнятого розумом, що забезпечує осягнення його та вироблення чуттєвого досвіду, спрямованого на подальшого пізнання оточуючої дійсності та себе в ній. Для підготовки статті про біографії відомих особистостей на основі наявних і необхідних даних використовує методи просопографії. Спираючись на теоретичні узагальнення відомого історика Я. Дашкевича, побудовано виклад матеріалу статті за п'ятьма "блоками питань", відповідно їх диференціюючи. Вибір відомих в українській історії та науці персоналій (Євгена Харламповича Чикаленка (1861 - 1929), Олександра Михайловича Нікольського (1858 - 1942), Гната Єрмиловича Порохівського (1888 - 1950?), Миколу Івановича Гавриленка (1889 - 1971) обумовлений необхідністю охопити різні соціотопи, вважаючи представників достатньо репрезентативними. Виділено в їх іпостасях загальне й окремого, спільне й одиничне, індивідуальне кожного з них. Їх перехід до соціокультурного простору доби національно-визвольної боротьби був причинно обумовленим, - за радянського періоду - вимушеним. Частина з них зазнала гіркоти поразки боротьби, відступу, інтернування, еміграції... Інша залишилася в уже радянській Україні, зазнала зневажливого замовчування, підозр, політичних переслідувань, репресій, таборів.

Розглянуто досвід формування просопографічного портрета генерала-хорунжого Армії УНР В. М. Сварики на тлі його особистої участі та керованих ним військових підрозділів у національно-визвольних змаганнях українського народу впродовж 1917 - 1921 рр., виконаного засобами просопографії. Відзначено, що його перехід на службу українській державі був свідомим і виваженим, діяльність на командирських посадах сприяла вирішенню завдань командування. Виніс на собі всю гіркоту поразок, перебування в еміграції, але вірив у кінцеву перемогу.

Досліджено створення та діяльність сільськогосподарських дослідних установ на Херсонщині за участі К.І. Архова. Увагу приділено науковим дослідженням з питань механізації виробничих процесів на Кіровоградщині у 2000-х роках. Охарактеризовано історію розвитку селекції кукурудзи в Інституті зрошуваного землеробства НААН. Здійснено історіографію досліджень розвитку ветеринарної медицини в Україні. Досліджено історіографію регулювання браконьєрства та права власності на тваринний світ у Галичині XIX - початку XIX ст. Висвітлено основні концепції формування української елітарності на початку XX ст. Встановлено передумови виникнення та становлення процесу розповсюдження сільськогосподарської науково-технічної інформації (ХVIII - початок ХХ ст.).