Висвітлено історію демографічного розвитку українського села як специфічного субнаселення протягом ХХ ст. Проаналізовано основні фактори та функціональний механізм сільського типу демовідтворення, основні риси його територіальної структури. Проведено зонування за особливостями демографічної ситуації та її змінами в останній чверті ХХ ст. Обгрунтовано структурну модель механізму формування медико-демографічної ситуації в українському селі, а також можливі медико-демографічні наслідки кількох вірогідних сценаріїв аграрного реформування в Україні.

Освещена история демографического развития украинского села как специфического субнаселения на протяжении ХХ ст. Проанализированы основные факторы и функциональный механизм сельского типа демовоспроизведения, основные черты его территориальной структуры. Проведено зонирование по особенностям демографической ситуации и ее изменениям в последней четверти ХХ ст., показана устойчивость территориальных отличий ситуации на селе на протяжении этого периода. Обоснованы структурная модель механизма формирования медицинско-демографической ситуации в украинском селе, а также возможные медицинско-демографические последствия нескольких вероятных сценариев аграрного реформирования в Украине.

Розкрито наукові засади державної інноваційної політики. Проаналізовано досвід розвинутих країн світу в організації інноваційної діяльності. Запропоновано інноваційні критерії входження до європейського інноваційного простору. Показано ключову роль національних інноваційних систем в інноваційному процесі. Описано державні системи формування інноваційних пріоритетів та організації технологічного форсайту. Висвітлено умови та особливості інноваційної діяльності в Україні.

Раскрыты научные основы государственной инновационной политики. Проанализирован опыт развитых стран мира в организации инновационной деятельности. Предложены инновационные критерии вхождения в европейское инновационное пространство. Показана ключевая роль национальных инновационных систем в инновационном процессе. Описаны государственные системы формирования инновационных приоритетов и организации технологического форсайта. Освещены условия и особенности инновационной дятельности в Украине.

Розглянуто проблеми і перспективи розвитку людини та підвищення її безпеки в контексті наслідків Чорнобильської катастрофи. Визначено вплив чинників постчорнобильської ситуації у різних сферах життєдіяльності особистості, зокрема, медико-соціальній, освіти та інформації, виробництва, управління. Викладено основні теоретико-методологічні положення емпіричного дослідження з питань сприяння розвитку та безпеки людини в усіх зазначених сферах її життєдіяльності на основі статистичного аналізу, контент-аналізу регіональної преси та експертного опитування.

Рассмотрены проблемы и перспективы развития человека и повышения его безопасности в контексте последствий Чернобыльской катастрофы. Определено влияние факторов постчернобыльской ситуации в разных сферах жизнедеятельности личности, в частности, медико-социальной, образования и информации, производства, управления. Изложены основные теоретико-методологические положения эмпирического исследования по вопросам способствования развития и безопасности человека во всех указанных сферах его жизнедеятельности на основе статистического анализа, контент-анализа региональной прессы и экспертного опроса.

Проведено аналіз регіональних особливостей структурних і динамічних характеристик населення та просторової специфіки його відтворення. Розкрито теоретико-методологічні засади демографічного районування у контексті сучасних тенденцій соціально-економічної регіоналізації. Показано регіональні відмінності статевого та вікового складу населення, розглянуто особливості просторової організації формування шлюбно-сімейної структури.

Выполнен анализ региональных особенностей структурных и динамических характеристик населения и пространственной специфики его воспроизводства. Раскрыты теоретико-методологические основы демографического районирования в контексте современных тенденций социально-экономической регионализации. Показаны региональные отличия полового и возрастного состава населения, рассмотрены особенности пространственной организации формирования брачно-семейной структуры.

Висвітлено проблеми формування та побудови національних інноваційних систем (НІС). Розкрито теоретичні засади інновації та системних інноваційних процесів. Проаналізовано зарубіжний досвід створення ефективних механізмів управління науково-технічним прогресом. Особливу увагу приділено європейській політиці конкурентоспроможності у межах Лісабонської стратегії, особливостям інноваційної політики скандинавського макрорегіону. В контексті дослідження проблем управління та сприяння інноваціям викладено історію формування НІС США. Показано роль інститутів і елементів інноваційної інфраструктури.

Освещены проблемы формирования и построения национальных инновационных систем (НИС). Раскрыты теоретические основы инновации и системных инновационных процессов. Проанализирован зарубежный опыт создания эффективных механизмов управления научно-техническим прогрессом. Особое внимание уделено европейской политике конкурентоспособности в рамках Лиссабонской стратегии, особенностям инновационной политики скандинавского макрорегиона. В контексте исследования проблем управления и содействия инновациям изложена история формирования НИС США. Показана роль институтов и элементов инновационной инфраструктуры.

Обгрунтовано сутність, структурні компоненти та функціональний зміст життєдіяльності поселенських спільнот у соціальній динаміці. Висвітлено проблеми розробки соціального паспорта населення. На підставі аналізу багаторічних моніторингових досліджень розкрито теоретико-методологічні засади соціального виміру поселенських структур. Проаналізовано світовий та вітчизняний досвід соціальної паспортизації. Запропоновано методологічні підходи до формування системи соціальних показників з метою оптимізації трансформації спільнот різного типу поселення.

Розглянуто теоретико-методологічні питання моделювання механізму відтворення населення. Визначено основні фактори та компоненти функціонального механізму сільського типу демографічного відтворення, запропоновано структурну модель механізму формування медико-демографічної ситуації в українському селі. Проаналізовано досвід імітаційного моделювання та прогнозування за методологією QSIM. Досліджено можливі медико-демографічні наслідки кількох вірогідних сценаріїв аграрного реформування в Україні.

Рассмотрены теоретико-методологические вопросы моделирования механизма воспроизводства населения. Определены основные факторы и компоненты функционального механизма сельского типа демографического воспроизводства, предложена структурная модель механизма формирования медико-демографической ситуации в украинском селе. Проанализирован опыт имитационного моделирования и прогнозирования по методологии QSIM. Исследованы возможные медико-демографические последствия нескольких вероятных сценариев аграрного реформирования в Украине.

Розроблено методологічний підхід до здійснення економіко-демографічного аналізу сільського населення на основі кейнсіанської функції споживання. Встановлено закономірність стабільності основних регіональних відмінностей демографічної ситуації та незмінність "ядер" районів, на які з середини 1970 - х рр. розподіляється сільська місцевість України за демографічними показниками. Ідентифіковано функціональну та територіальну структури теоретичної моделі механізму відтворення сільського населення, доведено, що вона має значний ресурс саморегулювання. Визначено зовнішні фактори та канали управлінського впливу на цей механізм. Параметризовано регіонально-розподілену структурно-динамічну імітаційну модель механізму відтворення сільського населення, відлагоджено під задачу довгострокового прогнозування показників його природного відтворення та міграції на рівні оцінки основних тенденцій.

Висвітлено досвід імітаційного моделювання соціально-економічного механізму відтворення сільського населення України в пострадянський період. Відпрацювання структурно-динамічної моделі цього механізму на статистичному матеріалі 1990 - 2008 рр. дало змогу досягти задовільної прогнозної здатності її рівнянь на рівні якісних тенденцій довготермінових змін низки основних показників відтворення населення. Це дає підстави стверджувати, що модель адекватно відображає основні структурні особливості механізму формування демографічної ситуації в сільській місцевості України.

На основі зарубіжних наукових і інформаційних джерел здійснено порівняльний аналіз міжнародного досвіду науково-аналітичної підтримки інноваційної діяльності у складі сучасних національних інноваційних систем розвинутих і "наздоганяючих" країн.

An approach to formalising some tasks of spatial analysis involving regional division of territory, that allows to formulate such tasks in terms of "computing geometry", is offered in the article. The method of tasks reducibility is applied to the problem of formal definition of conditional "cores" in zones of allocating values of demographic indexes; the complex of effective algorithms of "computing geometry" is approved on the basis of Voronov's diagrams.

It is shown, that the method of self-organizing of mathematical models, in contrast to other algorithms of interpolation, can be successfully applied for the spatial analysis of demographic information. To construct the cartographical models of the state of demographic situation in the countryside of Ukraine the integrated parameter has been proved: a share of people of the pension age in the age structure of rural population. The analysis of these models has allowed identifying the basic territorial features of a situation which appeared to be almost constant during 1979 - 2001. The time-stable local extremes and "plateau" of the least variation of values of the field of spatial distribution of the parameter are interpreted as territorial "nuclei" of demographic zones. The zoning executed by traditional methods has given an analogous result, despite of instability of the external contours of the zones.

Досліджено методологічні підходи до визначення показників-індикаторів соціального капіталу. На основі аналізу фахових публікацій систематизовано особливості позитивного та негативного соціальних капітала, визначено роль сили мережевих зв'язків, розглянуто взаємозалежність інститутів, соціального капіталу та нерівності, економетричні та теоретичні моделі відтворення соціального капіталу. Це надало змогу ідентифікувати характеристики інноваційно-ефективного соціального капіталу та запропонувати інтегральний показник для оцінки ступеня інноваційної ефективності соціального капіталу на макрорівні.

Обгрунтовано необхідність зміни підходів до здійснення статистичного моніторингу інноваційної діяльності в Україні на основі методології, використовуваної для оцінювання функціонування національних інноваційних систем та розвитку базових інноваційних технологій у країнах, що швидко розвиваються, зокрема в країнах Східної Азії. Розкрито сутність цієї методології. Виконано аналіз структури фінансування НДДКР в Україні. Надано рекомендацію щодо виконання щоквартального статистичного моніторингу розвитку національної інноваційної системи України за методологією ОЕСР для країн, що швидко розвиваються, та оприлюднення його результатів.

Для оцінки потенційних демографічних втрат населення сучасної України реалізовано макроекономічний підхід, оскільки фундаментальною причиною суспільно-політичних катастроф, пов'язаних зі значними демографічними втратами, є макроекономічний фактор. Цей фактор виявляє себе як демографічна ємність національної економіки. Стисло визначено таку ємність терміном "демоекономічна ніша". Обгрунтовано індекси, за допомогою яких можна оцінити "моментний" (річний) потенціал зменшення всього і, зокрема, сільського населення. Потенційні демографічні втрати всього населення оцінені як співвідношення середньодушового рівня сукупних ресурсів домогосподарств та офіційного прожиткового мінімуму, виміряних у ПКС 2004 р. (в паритеті купівельної спроможності 2004 р.) із врахуванням інфляції (індекса споживчих цін) і коефіцієнта ціни репродукції населення. Потенційні демографічні втрати сільського населення - як співвідношення середньодушових рівнів сукупних ресурсів сільських домогосподарств та валової продукції аграрного сектора, виміряних у поточному ПКС. Згідно з розрахунками щодо всього населення, в 1999 - 2008 рр. відбувалися квазіциклічні коливання демоекономічного потенціалу зменшення всього населення на рівні 5 - 6 млн осіб. Потім виникла тенденція до його поступового збільшення зі стабілізацією на рівні 14 - 15 млн. У 2014 р. сталося стрімке зростання потенціалу втрат всього населення до понад 20 млн осіб. Динаміка потенціалу втрат сільського населення від'ємна. Він скоротився від рівня у понад 8 млн в 2000 - 2001 рр. до менш ніж 1 млн в 2009 р. Потім відбувся злам тенденції, у 2014 р. потенціал зменшення сільського населення досяг 5 млн осіб. Макроекономічна оцінка потенціалу "моментних" демографічних втрат відображає лише можливість їх здійснення. Інші чинники можуть або перешкоджати, або сприяти реалізації потенціалу.

Розглянуто еволюційний процес розвитку інноваційних моделей та закономірності їх послідовної зміни. Виявлено взаємозв'язок між етапами розвитку інноваційних моделей та етапами розвитку систем індикаторів інноваційного розвитку. Здійснена систематизація методичних підходів до формування систем інноваційних індикаторів. Показано, що цей процес у світі досі не стандартизовано і країни розвивають такі індикатори, виходячи з національної специфіки. На прикладі ЄС показана важливість використання макроекономічних та інноваційних індикаторів в єдиному комплексі. Показана роль інноваційних індикаторів в євроінтеграційних процесах. Досліджено драйвери вдосконалення інноваційних індикаторів розвинених країн ЄС та країн, що швидко розвиваються. Проаналізовано системи індикаторів, розроблені експертами ООН, ОЕСР, Світового Банку, а також глобальні індекси інноваційного розвитку. Сформульовано рекомендації щодо основних напрямів створення системи інноваційних індикаторів в Україні.

Розглянуто теоретико-методологічні підходи до пояснення циклічного характеру довгострокової динаміки макроекономічних показників еволюційними процесами розвитку технологічної системи масового виробництва, супроводжуваних послідовною зміною провідних технологічних укладів (промислових революцій). Здійснено статистичний аналіз показників приросту ВВП та валових внутрішніх інвестицій у основних макрорегіонах світу (США, Єврозона, Японія) на інтервалі 1961(1971) - 2017 рр. Його результати найкраще інтерпретуються на основі гіпотези про існування столітнього кондратьєвського циклу, що складається з двох Довгих хвиль Кондратьєва. На розглянутий період (друге півстоліття) припадає формування допоміжного до автомобільно-нафтового інформаційно-комунікаційного технологічного укладу із низхідною лінійною тенденцією темпів приросту. Згідно з результатами розрахунків, Велика рецесія 2008 - 2010 рр. імовірно не є початком "великої депресії" фазового переходу до нової Довгої хвилі і нового технологічного укладу, він ще не оформився остаточно в надрах попереднього.

В контексті проблем економічного та інноваційного розвитку європейського макрорегіону показано, що формування систем інноваційних індикаторів органічно пов'язане із об'єднавчими процесами Європи, залежними від тенденцій глобального економічного розвитку. Наголошено, що глобальні формати формування інноваційних індикаторів обумовлені європейським досвідом. На прикладі Європейського Співтовариства (ЄС) аргументована важливість використання макроекономічних та інноваційних індикаторів в єдиному комплексі. Встановлено, що зазначені індикатори виконують функцію компенсації недостатньо розвиненого макроекономічного середовища розглянутих національних економік. Ці обставини потребують врахування у національних стратегіях інноваційного розвитку та створення для цього відповідного інструментарію.

Розглянуто вплив макроекономічного фактора на довгострокові тенденції відтворення населення України з часу набуття незалежності. На основі авторської концепції "демоекономічної ніші" здійснено аналіз результатів розрахунку двох варіантів оцінки "моментного" (на рік) економічного потенціалу змін чисельності населення України за критеріями умовно автономного споживання населення та фактичного прожиткового мінімуму з урахуванням необхідних платежів. Потенціал зменшення чисельності населення за першим критерієм розглядається як песимістична (максимальна) оцінка (-30 млн. у 2019 р.), за другим - як оптимістична оцінка (-2 млн. у 2019 р.). Мета дослідження - здійснення статистичного аналізу взаємозв'язку демографічних і економічних показників відтворення населення України та їх зв'язку з певними варіантами оцінки економічного потенціалу зміни чисельності населення задля з'ясування їх більшої чи меншої відповідності демографічним і економічним реаліям. Новизна: оцінка економічного потенціалу зміни чисельності населення виконана в рамках економіко-демографічної методології, розробленої і підтримуваної автором (на основі макроекономічної концепції "демоекономічної ніші"). Для дослідження статистичного зв'язку між показниками використано методи кореляційного і регресійного аналізу (лінійні моделі), а також порівняльний аналіз результатів розрахунків з фактичною динамікою демографічних і економічних показників. Розрахунки виконано за допомогою засобів ППП STATISTICA 8.0. Здійснено статистичний аналіз взаємозв'язку демографічних і економічних показників відтворення населення України та їх зв'язку з дослідженими варіантами оцінки економічного потенціалу зміни чисельності населення для з'ясування відповідності демографічним і економічним реаліяс. Усі піддані статистичному аналізу динамічні ряди показників (30- і 22- річні) для забезпечення порівнюваності переведені в єдину форму річних приростів, у відсотках від значення початкового року аналізу. Зафіксовано середньої сили прямий лінійний зв'язок змін ввп із динамікою сумарного коефіцієнта народжуваності та очікуваної тривалості життя при народженні, а тісний зворотний зв'язок - з динамікою сальдо міграції. Помічено, що зміни ввп та сумарного коефіцієнта народжуваності для всього населення і сільського населення зокрема мають співфазні квазіциклічні коливання із 3 - 4 річним лагом затримки реакції. Показано, що оцінка економічного потенціалу зміни чисельності населення за критерієм умовно автономного споживання населення тісно статистично залежить від макроекономічних показників і економічної динаміки. Оцінка на основі критерію фактичного прожиткового мінімуму з урахуванням необхідних платежів тісніше залежить від показників, які безпосередньо відображають добробут домогосподарств. Виявилося, що адекватність оцінки на основі критерію умовно автономного споживання населення з часом поступово зменшується, через особливості алгоритму розрахунку з віддаленням від базового року зростає неточність, якою припустимо знехтувати лише в інтервалі +-5 років від базового. Адекватність оцінки за критерієм фактичного прожиткового мінімуму з урахуванням необхідних платежів залежить від відповідності реаліям значень такого мінімуму для кожного року періоду спостереження, ці значення потребують уточнення.